Курсовая работа: Фінансовий облік оборотніх активів

Курсовая работа: Фінансовий облік оборотніх активів

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота

з фінансового обліку на тему:

“Фінансовий облік оборотних активів”

Виконала:

студентка факультету економіки та підприємництва

спеціальності “ОіА” 4 курсу, групи № 4

Радчук Г.А.

Перевірила:

Позняковська Наталя Миколаївна

Рівне

2008

План

Вступ

1.      Економічна характеристика оборотних активів підприємства

2. Визнання, класифікація та оцінка оборотних активів у обліку та звітності

3. Первинний облік оборотних активів

4. Аналітичний синтетичний облік оборотних активів

4.1. Облік запасів

4.1.1. Облік виробничих запасів

4.1.2. Облік МШП

4.1.3. Облік незавершеного виробництва

4.1.4. Облік готово продукції

4.1.5. Облік товарів

4.2. Облік розрахунків з дебіторами

4.2.1. Облік розрахунків з дебіторами за товари, роботи, послуги

4.2.2. Облік розрахунків з іншими дебіторами

4.3. Облік поточних фінансових інвестицій

4.4. Облік грошових коштів та їх еквівалентів

5. Формування показників фінансових звітів про оборотні активи

Висновки

Список використано літератури

Вступ

На мою думку, тема даної курсової “Фінансовий облік оборотних активів” є досить актуальною, оскільки оборотні активи є засобами господарюючого суб’єкта, як потрібні підприємству для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку, а прибуток – це чи не найголовніша причина діяльност підприємства. Також оборотні активи входять до другого розділу балансу підприємства, який надає користувачам повну та правдиву інформацію про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Розвитку теорії обліку оборотних активів сприяли праці таких відомих вітчизняних вчених: Ф.Ф. Бутинця, С.В. Голова, В.І. Єфіменка, М.І. Горбатка, В.М. Івахненка, М.Р. Лучка, М.В. Кужельного, М.Я. Остап’юка, Є.В. Мниха, П.Я. Поповича, М.С. Пушкаря, В.С. Рудницького, В.В. Сопка, М.Г. Чумаченка, І.Д. Фаріона, С.І. Шкарабана та інших. Серед зарубіжних авторів згадані питання розглядались у наукових працях М.І. Баканова, І.Т. Балабанова, В.В. Ковальова, М.Н. Крейніної, В.Ф. Палія, Р.С. Сайфуліна, А.Д. Шеремета та інших. Проте, ряд питань щодо методики обліку оборотних активів підприємств вимагає подальших досліджень та розробок.

Інформаційною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів з питань обліку оборотних активів, законодавчі та нормативні акти України, дан бухгалтерського обліку, фінансової звітності господарських товариств.

Мета завдання курсової роботи з дисципліни “Фінансовий облік” полягає в наступному:

·     систематизувати, розширити, закріпити теоретичні знання та практичні навички ведення бухгалтерського обліку, набуті під час вивчення курсу Фінансовий облік І” і “Фінансовий облік ІІ”;

·     перевірити вміння застосовувати ці знання для оцінки постановки обліку на конкретному підприємстві і розробки пропозицій щодо її вдосконалення;

·     розвинути навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації і методики наукових досліджень у вирішенні завдань, поставлених у курсовій роботі.

Об’єктом дослідження є Закрите акціонерне товариство “Рівне-Борошно”, яке підприємницьким господарським товариством, що підпорядковується зборам акціонерів, і створено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, “Про власність”, “Про цінні папери фондову біржу”, “Про зовнішньоекономічну діяльність” та інших нормативно-правових актів.

Юридична адреса та місце знаходження Товариства: Україна, м. Рівне, вул. Біла 35.

Метою діяльності підприємства є задоволення спільних потреб у товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного та іншого призначення, роботах, послугах та реалізації на основі одержаного прибутку економічних і соціальних нтересів акціонерів та трудового колективу Товариства.

Основними видами діяльності Товариства є наступне:

·     виробництво борошна;

·     виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах;

·     нші види оптової торгівлі;

·     оптова торгівля зерном та кормами для тварин;

·     роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.

Дана курсова робота складається з вступу, п’яти розділів, висновка, списку використаної літератури і додатків.

Поставлене у вступі завдання послідовно вирішується у розділах основної частини курсово роботи.

У першому розділі вивчається економічна характеристика оборотних активів, наводяться визначення об’єкта обліку відповідно до чинних нормативних документів – положень (стандартів) бухгалтерського обліку та його тлумачення в науковій економічній літературі.

У другому розділі наводяться вимоги до визнання, підходи до класифікації та оцінки статей оборотних активів у обліку та фінансовій звітності.

У третьому розділі описується порядок відображення господарських операцій з об’єктом обліку у первинних документах.

У четвертому розділі досліджується організація аналітичного та синтетичного обліку на ЗАТ “Рівне-Борошно”. Вказується робочий план рахунків. Оцінюється відповідність призначення і порядку ведення рахунків бухгалтерського обліку ЗАТ Рівне-Борошно” чинним нормативним документам.

У п’ятому розділі курсової роботи вивчається порядок формування відповідних показників фінансової звітностіна на підставі даних обліку.

1.      Економічна характеристка оборотних активів підприємства

Оборотн активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [14, 453].

Також зустрічається таке визначення оборотних активів:

оборотн активи – сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства повністю споживаються протягом одного операційного циклу, якщо він менший року і тому всю свою вартість відразу переносять на виготовлення з них продукту.

Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів послуг [10, 569].

Взагал активи – це:

-      ресурси контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується призведе до отримання економічних вигод у майбутньому [14, 443];

-      найбільш діяльна частина колективу якоїсь організац (підприємства, закладу, тощо);

-      частина балансу підприємства, організації, банківської установи тощо, яка охоплює всі різновиди матеріальних цінностей – гроші, товари, кредиторські зобов’язання тощо. Абсолютний антонім пасиву [13, 21].

До складу оборотних активів відносяться: виробничі запаси; тварини на вирощування та відгодівлю; незавершене виробництво; готова продукція; товари; вексел одержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, чиста реалізаційна вартість, первинна вартість, резерв сумнівних боргів; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків; інша поточна дебіторська заборгованість; поточн фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти; інші оборотні активи.

Виробнич запаси - це вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу [15, 32].Тобто, вони використовуються в процесі виробництва одноразово й повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, тому вся хня вартість одразу переноситься на собівартість готової продукції [15, 17].

Від поняття виробничих запасів слід відрізняти поняття матеріальних ресурсів. Матеріальні ресурси – це засоби виробництва, які включають засоби праці та предмети праці. Тобто поняття матеріальних ресурсів є більш широким поняттям ніж виробничі запаси, адже остання включають лише предмети праці.

Тварини на вирощуванні та відгодівлі – це вартість: дорослих тварин на відгодівл внагулі, птиці, звірів, кролів, дорослих тварин, вибракуваних із основного стада для реалізації, та молодняку тварин.

Незавершене виробництво - це витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи, а також вартість напівфабрикатів власного виробництва.

Готова продукція - це запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками та відповідають технічним умовам та стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам, та роботи, які прийняті замовником, показується у складі незавершеного виробництва [15, 32]

Товари - це вартість товарів, придбаних підприємствами для наступного продажу. Товари це продукти праці, вироблені й призначені для продажу. Будь-який товар має дв властивості – споживчу вартість і вартість.

Споживча вартість – здатність речі задовольняти яку-небудь людську потребу і здатність обмінюватися на інші речі. Одні речі задовольняють людські потреби безпосередньо, як предмети споживання, інші, непрямі, - як засоби виробництва [15, 17].

Під товаром у широкому значенні розуміють матеріальну або нематеріальну власність, яка реалізується на ринку. Товаром можуть бути продукти як фізичної, так розумової праці, результат послуг, сама здатність до праці, земля та її надра все, що має споживчу та продажну вартість і може обмінюватись на інший товар (гроші) власником цієї споживчої вартості.

В вузькому значенні під товаром розуміють продукт праці, що призначений для обміну.

Взаємозамінн товари – група товарів, які подібні за функціональним призначенням, використанням, якісними і технічними характеристиками, ціною та іншими параметрами таким чином, що покупець дійсно замінює або готовий замінити їх в процесі спохивання (в тому числі й виробничого).

Вексел одержані - це забезпечена заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), іші активи, виконані роботи та надані послуги.

Вексель це безумовне письмове зобов'язання сплатити певну суму впродовж визначеного періоду чи в установлений термін на користь пред'явника векселя.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату

Дебітори юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певну суму грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [15, 446].

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги. До підсумку Балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість за розрахунками – це заборгованість за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом – дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та ншими платежами до бюджету.

Дебіторська заборгованість за виданими авансами – сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів – сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті та інших, що підлягають надходженню.

Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків – сума заборгованост пов'язаних сторін і дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

Інша поточна дебіторська заборгованість - це заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу [14, 456].

Поточна дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги може бути забезпечена векселем.

Дебіторська заборгованість, забезпечена векселями – це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконан роботи та надані послуги, яка забезпечена векселем.

Поточн фінансові інвестиції - це фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Фінансов нвестиції – активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для нвестора.

Грошов кошти та їх еквіваленти - це кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та ноземній валюті. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключити зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

Інш оборотні активи - це суми оборотних активів, які не можуть бути включені до інших статей оборотних активів.

2.   Визнання, класифікація та оцінка оборотних активів у обліку та звітності

З метою ефективного управління оборотними активами запропоновано класифікувати оборотні активи за видами, ступенем ліквідності, фінансового ризику, джерелами формування, характером участі в операційному процесі, кругообігом, правом власності, принципом нормування.

Проте на ЗАТ “Рівне-Борошно” є такі елементи оборотних активів, як: виробничі запаси, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги: чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, інша поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті, інші оборотні активи.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена [10].

В залежності від того, яку роль відіграють різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, на ЗАТ “Рівне-Борошно” виділяють такі групи: сировина і матеріали, паливо, тара і тарні матеріали, запасн частини.

До сировини й матеріалів відносяться предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

До сировини на ЗАТ “Рівне-Борошно” відносяться: жито, ячмінь, кукурудза, пшениця.

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

До групи допоміжних матеріалів у зв’язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (на ЗАТ Рівне-Борошно”: А-76, А-80, ДП, газ зріджений) і господарське (на опалення приміщення).

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (на ЗАТ Рівне-Борошно” - мішки поліпропіленові).

Запасн частини служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання (на ЗАТ “Рівне-Борошно”: пас А 2360, пас А-900, пас (А) 180).

Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. На ЗАТ “Рівне-Борошно незавершеного виробництва немає. Брак житнього помолу ведеться на рахунку 237 Лінія житнього помолу”, і в дебет списуються всі витрати, відбувається закриття рахунку за місяць на собівартість випущеної продукції.

Витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власника.

Витрати виробництва класифікуються на: прямі і загально-виробничі.

Прям ті, що можуть бути віднесені безпосередньо до виробничих витрат.

Загально-виробнич витрати, які не можуть бути віднесені до певного виду витрат економічно можливим шляхом.

Прям витрати поділяються за видами:

·  прямі матеріальні витрати (вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

·  прямі витрати на оплату праці (оплата праці робітників за виробництво продукції, надання послуг);

·  нші прямі витрати (внески на пенсійне страхування (33,2%), соціальне страхування (1,5%), страхування на випадок безробіття (1,3%), страхування від нещасних випадків).

Загально-виробнич витрати:

·  витрати на управління виробництвом (оплата праці персоналу управління виробничими підрозділами підрозділами, оплата службових відряджень даного персоналу);

·  амортизація основних засобів загально-виробничого призначення;

·  амортизація нематеріальних активів виробничого призначення;

·  витрати на утримання, експлуатацію, ремонт основних засобів загально-виробничого призначення;

·  витрати на опалення, освітлення, водопостачання виробничих приміщень;

·  витрати на охорону праці та техніки безпеки;

·  нші.

Загальновиробнич витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітно плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартост реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину [3].

До окремої групи виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, термін використання яких не перевищує 1 року, які є, в основному, засобами праці (спеціальний одяг, мішки, ящики) [10, 146].

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів відповідають затвердженим стандартам, пройшли технічний контроль підприємства здані на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва.

Готова продукція може мати кількісні та якісні характеристики. Наприклад, кількість виражається масою, довжина – метрами, якість – сортом. Але завжди продукція матиме якісну характеристику.

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.

За формою вона є уречевлена і результати виконаних робіт, наданих послуг. За ступенем готовності: готова, напівфабрикати, неготова (незавершене виробництво).

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За свойми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначаються аналогічно основній продукції.

Супутня продукція отримується в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшо обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

В поточному обліку продукція (робота, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги [10, 195].

На ЗАТ “Рівне-Борошно” до готової продукції відносяться: борошно вищого гатунку, борошно другого гатунку, борошно першого гатунку.

Одиницею бухгалтерського обліку товарів є їх найменування або однорідна група (вид.).

До товарів на ЗАТ “Рівне-Борошно” належать: борошно вищого ґатунку, борошно другого ґатунку, корми для тварин та ін.

Дебіторська заборгованість поділяється на дебіторську заборгованість за товар, роботи та послуги і іншу поточну дебіторську заборгованість. Визнається активом, якщо снує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівност встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійно дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередн звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівност відповідної групи [6].

До дебіторської заборгованості на ЗАТ Рівне-Борошно” відносяться: розрахунки за послуги, дотації, розрахунки з вітчизняними покупцями, розрахунки з іншими дебіторами. Основними дебіторами на ЗАТ “Рівне-Борошно” виступають: ВАТ “Рівне елеваторбуд”, ТзОВ “Хлібодар”, ТОВ Хлібна гавань”, ПП “Агроніка”.

Одними з представників іншої поточної дебіторської заборгованості на ЗАТ Рівне-Борошно” є: Якобчук Володимир Олександрович, Дзядик Макола Васильович, Романюк Іван Олексійович.

Фінансов нвестиції поділяються на довгострокові, які розглядаються як необоротн активи, і короткострокові – поточні активи [10, 251].

До поточних відносяться інвестиції на строк, що не перевищує один рік, або як утримуються виключно для продажу, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. В складі поточних інвестицій окремо виділяються еквіваленти грошових коштів, тобто короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, як вільно конвертуються у певну суму грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості [16, 91].

Для придбання виробничих запасів, оплати праці і господарських потреб, здійснення платежів фінансовим органам та іншим установам, організаціям та підприємствам необхідн грошові кошти [16, 29].

До складу грошових коштів не належать гроші на банківських рахунках, обмежені для поточного використання впродовж терміну, що перевищує рік. Їх треба відображати у складі необоротних активів як інші фінансові інвестиції.

Кошти в касі пов'язані з касовими операціями. Операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, пов'язаними з прийманням і видачею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, становлять касові операції.

Відкриття поточних та інших рахунків у банках регламентується Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті. Інструкція визначає порядок відкриття, переоформлення та закриття поточних, депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній валюті України.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору.

До поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками.

Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений термін без зазначення такого терміну під визначений процент підлягають поверненню клієнту.

Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування статутного фонду господарського товариства (на ЗАТ “Рівне-Борошно” у національній валюті) та один поточний рахунок (на ЗАТ “Рівне-Борошно” у національній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій.

Загальн принципи організації безготівкових розрахунків у національній валюті України, хні форми, зразки первинних документів і порядок їхнього обігу визнача Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.04.2004 № 22.

Безготівков розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахунки банками за дорученням підприємств фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками.

Акредитив договір, що містить зобов'язання банка-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконавчому) банку здійснити цей платіж.

Інкасо здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами для одержання платежу, передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу або розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах.

Грошов кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, відображають у ІІ розділі Активу "Оборотні активи" Балансу за рядком "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті".

До нших оборотних активів належать грошові документи в національній валюті, грошові документи в іноземній валюті, податкові зобов'язання.

Інш оборотні активи відображаються в ІІ розділі активу Балансу "Оборотн активи" за рядком "Інші оборотні активи".

Розглянемо вимоги до оцінки оборотних активів в обліку та звітності (табл. 2.1):

Табл. 2.1

Вимоги до оцінки оборотних активів в обліку та звітності на ЗАТ “Рівне-Борошно”

3.   Первинний облік оборотних активів

Технологічно бухгалтерський облік як процес розпочинається з виявлення, вимірювання реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарськ операції.

Суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування. Документування є важливою ланкою в ланцюзі функціонування бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський документ – це письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить відомості про господарські операції і є доказом її здійснення. Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції є підставою для бухгалтерського обліку цих операцій.

Первинний документ має бути складений під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то зразу після закінчення господарської операції. Первинні документи відіграють важливу роль в управлінні діяльності підприємства, а саме:

1)   дають уявлення про фактичний стан господарських засобів та їх зміни у процесі кругообороту засобів;

2)   забезпечують прозорість у роботі підприємства та контроль наявності та руху майна і коштів;

3)   є важливим джерелом контролю для зовнішніх і внутрішніх користувачів при проведенні ревізії, аудиту, аналізу господарської діяльності.

Первинні документи повинні бути складені або на паперових, або машинних (електронних) носіях. Відповідно до цього існують вимоги до змісту і оформлення документів.

Вимоги до змісту і оформлення документів.

Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ має містити обов’язкові реквізити.

Такими реквізитами для будь–якого первинного бухгалтерського документа є:

-   назва документа (форма);

-   дата і місце складання;

-   назва підприємства, від імені якого складено документ;

-   зміст та обсяг господарських операцій;

-   одиниця вимірювання господарських операцій;

-   посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення;

-   особистий підпис або інший знак, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити, а саме:

-   ідентифікаційний код підприємства чи особи;

-   номер документа;

-   підстава для здійснення операцій;

-   дані про документ, що засвідчує особу, та інші додаткові реквізити.

Якщо в первинному документі немає будь-якого обов’язкового реквізиту, то такий документ недоказовий і не може бути підставою для бухгалтерського обліку.

Порядок виправлення помилок які виникають при веденні бухгалтерського обліку залежить від характеру і часу виявлення помилки. Існує три способи виправлення помилок:

1) Коректурний - неправильний запис закреслюється тонкою лінією, так щоб можна було прочитати закреслене, а поряд пишуть правильний запис і суму. Виправлення повинно бути обумовлене і підтверджене підписом особи, яка складала і підписала документ;

2) Спосіб червоне сторно” - якщо помилка була пов’язана з неправильною кориспонденцією і виявлена після записів, то неправильний бух запис записують повторно але червоним чорнилом.

3) Спосіб додаткового запису - у випадку, якщо кореспонденція правильна а сума інша. В такому випадку на різницю здійснюється додатковий запис з тією кореспонденцією рахунків.

Надходження запасів на склад і відпуску зі складу відбувається за допомогою документального оформлення.

У процес документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватися вiдповiдними нормативними документами.

Матерiальнi, сировинні та паливні ресурси є одними з найважливіших на пiдприємствi, тому й документальне оформлення надходження, наявності i витрачання зазначених ресурсів досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну iнформацiю як для обліку, так i для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачi матерiалiв є накладнi, товарно-транспортнi накладнi, прибутковi ордери тощо.

Матерiали, що надходять на склад, ретельно перевiряють, встановлюють вiдповiднiсть їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок i супровiдним документам. Якщо не виявлено розходжень, матерiали приймають. При цьому можливi два варiанти оформлення приходу: безпосередньо на документi постачальника або шляхом виписування прибуткового ордера. У першому разi на одному примiрнику документа (постачальника), який пiдписує матерiально вiдповiдальна особа, ставлять штампи прийому, у другому – оформлюють прибутковий ордер (ф. М-4). Прибутковi ордери використовуються для кiлькiсно-сумового облiку матерiалiв, що надходять вiд постачальникiв або з переробки.

У випадках, коли є розбiжностi кількості та якостi з даними супроводжуючих документiв постачальника, а також для матерiалiв, що надiйшли без платiжних документiв, складають “Акт про приймання матерiалiв” (типова форма М-7).

Акт складається комiсiєю, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завiдуючий складом, представник віддiлу постачання (або вiдповiдальна особа) та iн. У цiй комiсії обов’язковою є участь представника, а за його вiдсутностi (наприклад, у зв’язку з великою вiддаленiстю) – представника iншо незацiкавленої органiзації. Акт складається у двох примiрниках. Цей Акт пiдставою для оприбуткування бухгалтерiєю факткчно прийнятих матерiалiв. Прибутковий ордер при цьому не заповнються.

Матерiальнi цiнностi, що надiйшли вiд постачальника автомобiльним транспортом, оприбутковуються на склад на пiдставi товарно-транспортної накладної, одержано вiд вантажовiдправника.

У разi надходження вантажу на склад без документiв вiддiл постачання випису наказ складу про прийом вантажу без документiв. Завiдуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Для одержаняя матерiалiв вiд одногороднього постачальника покупець повинен видати експедитору (або представнику вiддiлу постачання) довiренiсть т.ф. М-2, зареєстровану у журналi реєстрацiї довiреностей. Необхiдно налагодити суворий контроль за своєчасним оприбуткуванням матерiалiв та поверненням невикористаних доручень.

При дрiбних купiвлях матерiалiв готiвкою (наприклад, канцелярського приладдя) пiдзвiтна особа зобов’язана здати матерiали на склад, а комiрник на рахунку постачальника повинен поставити вiдмiтку про дату, номер прибуткового ордера i пiдпис.

Необхідно щоденно одержувати в банку рахунки, перевiряти їх вiдповiднiсть надходженню матерiальних цiнностей на склад пiдприємства (вiддiл постачання) i контролювати свосчаснiсть їх оплати.

За умови тривалої вiдсутностi й перебування в дорозi матерiальних цiнностей потрiбно вживати заходiв до роэшуку вантажу.

Контроль за своєчасним надходженням матерiалiв здiйснюється вiддiлом постачання i бухгалтерiєю, а вживання оперативних заходiв щодо розшуку вантажу покладається на вiддiл постачання, менеджера тощо.

Необхідно забезпечити своєчасне оформлення надходження матерiалiв, за цим мають слiдкувати працiвкики бухгалтерії.

На практиці трапляються випадки, коли виробничi запаси надходять до складу без рахункiв-фактур постачальникiв. Такi поставки називають невiдфактурованими. Бухгалтерiя повинна органiзувати окремий облiк розрахункiв за цi матерiали i вжити заходiв до своєчасного одержання рахункiв вiд постачальникiв.

У разi надходження вантажу на склад без документiв вiддiл постачання виписус наказ про прийняття вантажiв без документiв до складу. Завiдуючий складом пода накази бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Вiдпуск сировини i матерiалiв у виробництво – це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукцй а також на ремонтні та господарськi потреби.

Матерали у виробництво повиннi вiдпускатися відповідно до встамовлених на пiдставi норм витрат запасiв на одиницю виробу, а також плану випуску продукції на місяць.

Основними документами, що вiдображають вiдпуск матерiалiв зі складу для внутрішньогосподарських потреб, лiмiтно-забiрні картки, накладнi-вимоги.

Вiдпуск матерiалiв на сторону виконується на пiдставi договорiв, нарядiв та iнших документiв i письмового розпорядження керiвника пiдприємства.

Таким чином, постачання кожного пiдприємства матерiальними ресурсами являє собою єднiсть двох процесв:

а) транспортування i доставку на пiдприємство замовлених i закуплених матерiальних ресурсiв на пiдставi вiдповiдної первинної документацiї;

б) оформення заборгованостi й оплати постачальникам одержаних вiд них матеральних цiнностей.

Пiдприємство-покупець зобов’язане проконтролювати доставку вантажу, органiзувати його приймання і вивантаження, вiдповiдне зберiгання на складi або в iнших мiсцях, відповiдальнiсть за доставку вантажу та його зберiгання в дорозi несе органiзацiя, що перевозить вантаж на пiдставi належно оформлених транспортних документiв.

Покупець приймає вантаж за кiлькiстю i якiстю на своєму складi. Можливе також одержання вантажу самовивозом, коли представник покупця одержує вантаж на складi постачальника за довiренiстю, вивозить його своїм транспортом. Вiдповiдальнiсть покупця за одержанi матерiальнi цiнності виникає з моменту пiдписання його представником товарних документiв на одержання вантажу.

Придбання матерiальних цiнностей в натуральній формі завершується пiсля їх надходження i оприбуткування на склад покупця [15, 238].

Касовi операцiї оформлюють документами, типовi форми яких затвердженi наказом Мiнстату України № 51 вiд 15.02.96 р.

Надходження i видачу грошей з каси пiдприємства оформлюють прибутковими й видатковими касовими ордерами, якi виписує бухгалтерiя, за формами № КО-1 i № КО-2.

Касовi ордери передаються до виконання касировi пiдприємства безпосередньо бухгалтером, а не через особу, що одержує або вносить грошi.

Касир, що одержав з бухгалтерiї касовi ордери, повимен перевiрити правильнiсть їх оформлення, наявнiсть i дiйснiсть пiдписiв, додатки, перерахованi в ордерi. Пiсля цього вiн приймає або видає грошi. Особi, що внесла грошi до каси, видається квитанцiя. При видачi грошей за видатковим касовим ордером окремiй особi касир вимагає пред’явлення документа, який посвiдчує особу одержувача. Таким документом є паспорт, закордонний паспорт, військовий квиток, службове посвiдчення за наявностi на ньому фотокартки й особистого пiдпису власкика. Прибутковi касовi ордери i квитанції до них, а також видатковi касовi ордери заповнюються бухгалтерiєю чiтко й зрозумiло, без будь-яких пiдчисток, помарок або виправлень. Прибутковi й видатковi касовi ордери до передачi в касу реєструються бухгалтерiєю в журналi реєстрацiї касових ордерiв, де їм надаються порядковi номери. Касир усi надходження i видачi готівки за прибутковими видитковими касовими ордерами облiковує у касовiй книзi.

Керiвник пiдприємства повинен надавати касировi охорону при транспортуваннi грошових коштів i цiнностей з установи банку. При транспортуваннi грошових коштiв касировi, супроводжуючим його особам забороняється: розголошувати маршрут руху i розмір суми грошових коштів i цiнностей, що перевозяться, допускать до салону транспортного засобу осiб, якi не призначенi керiвняком пiдприємства для доставки, користуватися супутнiм або громадським транспортом.

Для забезпечення надiйного зберiгання готівки і цiнностей каса має вiдповiдати таким вимогам:

- бути iзольованою вiд iнших допоміжних примiщень;

- мати сейф або металеву шафу;

- мати спецiальне вiконце для проведення операцiй з клiєнтами i працiвниками;

- бути обладнаною охоронно-пожежною сигналiзацiєю, що вiдповiдає вимогам дiючого Положення [15, 505].

Розглянемо первинні документи, які використовуються на ЗАТ “Рівне-Борошно” для обліку оборотних активівна, їх характеристику та організаційно-розпорядчі документи які є підставою для їх оформлення в табличній формі (табл. 3.1):

Табл. 3.1

Перелік форм первинної облікової документації по обліку оборотних активів на ЗАТ Рівне-Борошно”

Взагал поділити вище перелічених документів на документи які відносяться до запасів, дебіторської заборгованості і грошових коштів неможливо, оскільки всі докумети мають подвійний запис:

·        прибуткові накладні – в активі документа вказується прихід ТМЦ, а в пасиві грошова заборгованість за отримані ТМЦ, тобто дебіторська заборгованість;

·        видаткові накладні – в активі вказуватиметься дебіторська заборгованість, а в пасиві видані ТМЦ;

·        виписка банку – в активі надходження грошей, в пасиві купівля товарів;

·        платіжна відомість – в активі – розрахунки з постачальниками, в пасиві – списання грошових коштів.

4.   Аналітичний і синтетичний облік оборотних активів

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичн рахунки – це балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльност підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді й у грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком.

Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку використовується аналітичний рахунок, в яких крім вартісного вимірника використовуються натуральні й трудові вимірники. Облік наявності та змін окремих видів об’єктів господарських засобів та джерел їх утворення з використанням різних вимірників називається аналітичним обліком.

Аналітичний синтетичний облік ведеться за допомогою робочого плану рахунків підприємства (табл. 4.1):

Табл. 4.1.

Робочий план рахунків

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв’язок, тобто на аналітичних рахунках відображаються ті ж зміни, що й на синтетичних, але більш докладно, значення дебету й кредиту кожного аналітичного рахунку те ж саме, що й синтетичного рахунку; сума сальдо, сума оборотів на дебеті всіх аналітичних рехунків даної групи відповідно дорівнюють сальдо, обороту на дебеті і обороту на кредиті синтетичного рахунка. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відповідати сумам, записаним на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Взаємозв’язок аналітичного і синтетичного рахунків можна було б більш детально показати за допомогою регістрів, проте на ЗАТ “Рівне-Борошно” регістри не використовуються. Бухгалтерський облік ведеться автоматизовано за допомогою бухгалтерсько програми Акцент 6.0, мережева версія. В бухгалтерську програму заносяться первинні документи, а сама програма дозволяє формувати будь-які реєстри, звіти, форми в перерізі: бухгалтерських рахунків, кореспондентів, об’єктів обліку.

4.1.     Облік запасів

Облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на пiдприємствi. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Для бухгалтерського обліку запасів використовується другий клас плану рахунків бухгалтерського обліку, а саме:

20 Виробничі запаси”;

21 Тварини на вирощуванні та відгодівлі”;

22 Малоцінні та швидкозношувані предмети”;

23 Виробництво”;

24 Брак у виробництві”;

25 Напівфабрикати”;

26 Готова продукція”;

27 Продукція сільськогосподарського виробництва”;

28 Товари”.

На ЗАТ “Рівне-Борошно” використовуються такі найменовані показники запасів як:

-      сировина і матеріали (код 800);

-      паливо (код 820);

-      тара і тарні матеріали (код 830);

-      запасні частини (код 850);

-      малоцінні та швидкозношувані предмети (код 880);

-      готова продукція (код 900);

-      товари (код 910). (див. Дод. 7 (VIII Запаси)).

Оцінка запасів відбувається за балансовою вартістю.

Кореспонденцiя рахункiв з облiку запасiв (рах. № 20, 22, 26, 28), (табл. 4.2):

Табл. 4.2

4.1.1. Облік виробничих запасів

На ЗАТ “Рівне-Борошно” наявні такі рахунки обліку операцій з виробничими запасами:

20 “Виробнич запаси”:

201 Сировина і матеріали”;

203 Паливо”;

204 Тара і тарні матеріали”;

207 Запасні частини”;

208 Матеріали с/г призначення”;

209 Інші матеріали”;

22 “Малоцінн та швидкозношувані предмети”.

Рахунок 20 “Виробничі запаси” призначено для узагальнення інформації про наявність рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, палива, тари і тарних матеріалів, запасні частини, матеріали с/г призначення, інші матеріали.

За дебетом рахунку 20 “Виробничі запаси” відображається надходження запасів на підприємство, їх оцінка, за кредитом – витрачання на виробництво, переробку, відпуск на сторону, уцінка тощо.

На субрахунку 201 “Сировина й основні матеріали” відображається наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів , що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображається на субрахунку 201.

На субрахунку 203 “Паливо” (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковується наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатація транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачен талони на нафтопродукти та газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 “Матеріали” і на субрахунку 203 “Паливо за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для технологічних та експлутаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу, то їх облік ведеться на субрахунку 203.

На субрахунку 204 “Тара і тарні матеріали” відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовуються для виготовлення тари і її ремонту.

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження зваженою продукції, не відносяться до тери обліковуються на субрахунку 201 “Сировина і матріали”.

На субрахунку 207 “Запасні частини” ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнаня, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

За дебетом субрахунку відображаються залишок і надходження, за кредитом витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

Автомобільн шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в цін автомобіля та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у склад основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами. Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації; що підлягають відновленню; що є в ремонті.

На субрахунку 208 “Матеріали сільськогосподарського призначення” обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми, що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

На субрахунку 209 “Інші матеріали” обліковуються відходи виробництва, невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на підприємстві, зношені шини тощо [10, 147].

Розглянемо операції з обліку виробничих запасів на ЗАТ “Рівне-Борошно” (табл.. 4.3):

Табл. 4.3

Журнал господарських операцій з обліку виробничих запасів на ЗАТ “Рівне-Борошно”

4.1.2. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів

Рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” призначення для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух малоцінних і швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів.

ЗАТ Рівне-Борошно” наявні такі рахунки для обліку МШП:

222 МШП в експлуатації”;

223 МШП на складі”.

Облік МШП на складах ведеться кількісний за їх номенклатурними номерами.

За дебетом рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” відображаються за первісною вартістю придбані або виготовлені малоцінні та швидкозношуван предмети, за кредитом – за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

З метою забезпечення збереження вказаних предметів в експлуатації підприємство повинно організовувати належний контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному вираженні.

Аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів по однорідним групах, установлених, виходячи з потреб підприємства [10, 166].

Розглянемо операції з обліку виробничих запасів на ЗАТ “Рівне-Борошно” (табл. 4.4):

Табл. 4.4

Журнал господарських операцій з обліку МШП на ЗАТ “Рівне-Борошно”

4.1.3. Облік незавершеного виробництва

На підприємствах, де напівфабрикати власного виробництва використовуються тільки для власних виробничих потреб, їх рух і залишки обліковуються на рахунку 23 “Виробництво”.

На дебет рахунка № 23 “Виробництво” групуються всі витрати, що складають собiвартiсть основної продукції.

На кредит рахунка 23 “Виробництво” відображають собiвартiсть готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, вiдходiв i побічних продукцій, одержаних у процесі виробництва. Схему рахунка № 23 “Виробництво наведено у таблиці 4.5:

Табл. 4.5

Схема рахунка: (грн..)

 Дебет рахунок 23 “Виробництво” Кредит

На дебетi рахунка № 23 “Допомiжнi виробництва” (№ 23 “Виробництво”) вiдображаються прямi витрати, пов’язанi безпосередньо з випуском продукцiї, виконанням робiт i наданням послуг, а також непрямi витрати, пов’язанi з управлiнням i обслуговуванням допомiжних виробництв, i збитки вiд браку. Прямi витрати, пов’язанi безпосередньо з випуском продукції, виконанням робiт i наданням послуг, списуються на рахунок 23 з кредиту рахункiв облiку виробничих запасiв, розрахувкiв з персоналом по оплатi працi та iн.

На кредитi рахунка № 23 субрахунку “Допомiжнi виробництва” вiдображають суми фактичної собiвартостi завершеної виробництвом продукцiї, виконаних робiт i наданих послуг. Цi суми списуються з кредиту субрахунка 23 в дебет вiдповiдних рахунків.

Аналiтичний облiк рахунка № 23 “Виробництво” ведеться за видами виробництв [15, 390].

Витрати пов’язані з виробництвом конкретного продукту є об’єктом калькулювання. А отже передумовою калькулювання є облік виробничих витрат (виробничий облік). Він первинним по відношенню до калькулювання.

Виробничий облік передбачає збір інформації про витрати підприємства, документальне оформлення господарських операцій, пов’язаних з виробничими витратами. В системі виробничого обліку така інформація обгрунтовується, групується за різними ознаками і аналізується. Лише на базі інформації, яка міститься в системі виробничого обліку можливе калькулювання.

Між калькулюванням і виробничим обліком існує тісний взаємозв’язок. Так, базою для розрахунку собівартості одиниці продукції є інформація, зібрана в систем виробничого обліку. Калькулювання собівартості виробничого продукту визначається системою і організацією виробничого обліку. З іншого боку, ступінь деталізації виробничого обліку залежить від завдань, які стоять перед підприємством в галузі калькулювання.

Калькулювання собівартості продукції умовно можна поділити на три етапи. На першому етап вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому фактична собівартість по кожному при управлінні виду продукції, на третьому собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.

Калькулювання собівартості продукції є об’єктивно необхідним процесом виробництва.

На ЗАТ “Рівне-Борошно” незавершеного виробництва немає. Брак житнього помолу ведеться на рахунку 237 “Лінія житнього помолу”, і в дебет списуються вс витрати, відбувається закриття рахунку за місяць на собівартість випущено продукції.

Кореспонденція рахунків з обліку витрат на виробництво (рах. № 23) (табл. 4.6):

Табл. 4.6

4.1.4. Облік готової продукції

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 “Готова продукція”.

На ЗАТ “Рівне-Борошно” наявні такі рахунки обліку операцій з готовою продукцією:

2011 Сировина (зерно)”;

2012 Матеріали”;

23 Виробництво”;

26 Готова продукція”;

70 Доходи від реалізації”;

90 Собівартість реалізації”;

91 Загальновиробничі витрати”.

За дебетом рахунку 26 “Готова продукція” відображається надходження готової продукції з власного виробництва.

При списанні готової продукції з рахунку 26 “Готова продукція” сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартост продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної собівартості готово продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізовано продукції, відображається за кредитом рахунку 26 “Готова продукція” і дебетом відповідних рахунків.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції [10, 196].

Розглянемо операції з обліку готової продукції на ЗАТ “Рівне-Борошно” (табл. 4.7):

Табл. 4.7

Кореспонденція рахунків з обліку готової продукції

на ЗАТ “Рівне-Борошно”

4.1.5. Облік товарів

На рахунку 28 “Товари” ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збитові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 “Товари застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або ті, коли вартість матеріальних цінностей, що придбан для комплектування на промислових підприємствах, не включаються до собівартост готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підляга відшкодуванню покупцями окремо.

Постачальницькі, збутові, торгові підпиємства та організації на рахунку 28 “Товари” ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих та господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи” чи 20 “Виробничі запаси”.

Рахунок 28 “Товари” має такі субрахунки:

281 Товари на складі”;

282 Товари в торгівлі”;

283 Товари на комісії”;

284 Тара під товарами”;

285 Торгова націнка”.

На субрахунку 281 – 284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом зменшення.

На ЗАТ “Рівне-Борошно” наявний лише 281 рахунок - “Товари на складі”.

На субрахунку 281 “Товари на складі” ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах тощо.

Розглянемо операції з обліку товарів на ЗАТ “Рівне-Борошно” (табл. 4.8):

Табл. 4.8

Кореспонденція рахунків з обліку товарів

на ЗАТ “Рівне-Борошно”

4.2.     Облік розрахунків з дебіторами

Низька платоспроможність підприємств викликає створення великих обсягів дебіторсько заборгованості на балансі.

Облік розрахунків з покупцями і замовниками регламентується П(С)БО 10 “Дебітори”.

Дебіторська заборгованість включає всі вимоги підприємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. У більшості випадків можна визначити два головних види дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (неопераційну).

Операц називаються товарними, якщо мова йде про оплату продукції (яка ма натурально-речову форму), робіт та послуг. Тобто товарна дебіторська заборгованість виникає в наслідок значної операційної діяльності підприємства, яке може передбачати продаж товарів, виконання робіт чи (та) надання послуг.

Розрахунки з покупцями та замовниками відносяться до товарних у відповідності до визначення.

Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків з дебіторами (рах. № 36, 37) (табл. 4.9):

Табл. 4.9

4.2.1. Облік розрахунків з дебіторами за товари, роботи, послуги

Для обліку товарної дебіторської заборгованості використовується рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”, та його субрахунки:

361 Розрахунки з вітчизняними покупцями”;

3614 Розрахунки за послуги”;

362 Розрахунки з іноземними покупцями”.

Проте, на ЗАТ “Рівне-Борошно” наявні лише субрахунок 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” та 3614 “Розрахунки за послуги”.

Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” активний, балансовий, призначений для обліку розрахунків. На ньому відображається узагальнена інформація про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселями.

По дебету рахунку 36 відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші додатки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації, по кредиту – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, в касу та інші види розрахунків. Сальдо рахунку дебетове і відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

Субрахунок 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” призначений для обліку розрахунків з покупцями, що знаходяться в митній території України. На ньому обліковуються розрахунки по пред’явлених покупцям та замовникам та прийнятих банком до оплати розрахункових документах за відвантажену продукцію (товари), проведені роботи, надані послуги [10, 265].

Розглянемо операції з облік розрахунків з дебіторами за товари, роботи, послуги на ЗАТ Рівне-Борошно” (табл. 4.10):

Табл. 4.10

Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків з дебіторами за товари, роботи, послуги на ЗАТ Рівне-Борошно”

4.2.2. Облік розрахунків з іншими дебіторами

Облік розрахунків з різними дебіторами ведеться на рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами”. На ньому здійснюється облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями.

Рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” має такі субрахунки:

371 “Розрахунки за виданими авансами”;

372 “Розрахунки з підзвітними особами”;

373 “Розрахунки за нарахованими доходами”;

374 “Розрахунки за претензіями”;

375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”;

376 “Розрахунки за позиками членам кредитних спілок”;

377 Розрахунки з іншими дебіторами”.

На ЗАТ “Рівне-Борошно” наявні лише субрахунок 372 “Розрахунки з підзвітними особами” і 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” (3771 “Дотації”, 3772 Розрахунки гуртожиток”).

На субрахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами” ведеться облік розрахунків з підзвітними особами. Сальдо субрахунку може бути як дебетом, так і кредитом. Такі показники відображаються розгорнуто: дебетове сальдо – в складі оборотних активів, кредитове сальдо – в складі зобов’язань балансу підприємства.

На субрахунку 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” ведеться облік розрахунків за ншими операціями, облік яких не відображується на інших субрахунках рахунку 37 Розрахунки з різними дебіторами”, зокрема розрахунки за операціями, пов’язаними із здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків з працівниками (кредит рахунків розрахунків з оплати прац та з підзвітними особами), інші розрахунки [16, 184].

Розглянемо операції з облік розрахунків з іншими дебіторами на ЗАТ “Рівне-Борошно” (табл. 4.11):

Табл. 4.11

Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків з іншими дебіторами заборгованості на ЗАТ “Рівне-Борошно”

4.3.     Облік поточних фінансових інвестицій

Фінансов нвестиції, як і інші активи, підлягають бухгалтерському обліку в склад активів тільки тоді, коли є достатня впевненість в тому, що майбутня економічна вигода, втілена в них, буде одержана підприємством. Одного лише існування витрат на їх придбання недостатньо. Необхідна обгрунтована впевненість в тому, що ці витрати принесуть в майбутньому економічну вигоду. Якщо такої впевненост немає, оплачені витрати на придбання інвестицій розглядаються як витрати, а не як активи.

Облік різних видів цінних паперів та операцій з ними має свої особливості:

1)   по їх зв’язку зі статутним капіталом;

2)   по відображенню різниці між номінальною вартістю цінних паперів х продажною ціною;

3)   по нарахуванню доходів (дивідендів або відсотків).

Облік фінансових інвестицій складається і залежить від строків їх погашення, а також від видів цінних паперів, форми розрахунків за них, джерела придбання паперів та інших факторів.

Витрати на поточні фінансові інвестиції відображають у дебету рахунку 35 “Поточн фінансові інвестиції” в кореспонденції з рахунками з обліку грошових коштів та ншого майна, переданого як фінансові вкладення.

Поточн фінансові інвестиції обліковуються на рахунку 35 “Поточні фінансові інвестиц субрахунку 352 “Інші поточні фінансові інвестиції”.

По дебету рахунку відображається придбання (надходження) поточних фінансових нвестицій, по кредиту – зменшення їх вартості та вибуття [10, 250].

Проте, на ЗАТ “Рівне-Борошно” немає в наявності 35 рахунку - “Поточні фінансов нвестиції”. Фінансові інвестиції зустрічаються на підприємстві рідко, і в Балансі на 1 січня 2007 року, рядок Поточні фінансові інвестиції заповнений оскільки був отриманий вексель на суму 270 грн. на початок і кінець звітного періоду, та в подальшому ЗАТ “Рівне-Борошно” реалізувало отриманий вексель вже в Балансі на 1 квітня 2007 року на кінець звітного періоду в рядку поточн фінансові інвестиції нічого не відображається.

Кореспонденція рахунків з обліку поточних фінансових інвестицій (рах. 35) (табл. 4.12):

Табл. 4.12

4.4. Облік грошових коштів та їх еквівалентів

У статті “Грошові кошти та їх еквіваленти” відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.

Рахунок 31 “Рахунки в банках” призначений для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банках і можуть бути використані для поточних операцій.

Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів грошових коштів, має такі субрахунки:

311 Поточні рахунки в національній валюті”;

312 Поточні рахунки в іноземній валюті”;

313 Інші рахунки в банку в національній валюті”;

314 “Інш рахунки в банку в іноземній валюті”.

На ЗАТ “Рівне-Борошно” наявні лише 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” субрахунки даного рахунку.

На субрахунку 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” обліковується рух коштів, що знаходяться в акредитивах, на особових рахунках по вантажообігу і в чекових книжках.

На дебеті рахунку № 31 “Рахунки в банках” відображається надходження грошових коштів, на кредиті – їх використання [10, 237].

Розглянемо операції з обліку грошових коштів ЗАТ “Рівне-Борошно” на рахунках в банках (табл. 4.13):

Табл. 4.13

Кореспонденція рахунків з обліку коштів на поточному рахунку на ЗАТ “Рівне-Борошно”

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в кас підприємства використовується рахунок 30 “Каса”, субрахунок 301 “Каса в національній валюті”. За дебетом рахунка 30 “Каса” відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом – виплата грошових коштів із каси підприємства.

Розглянемо операції з обліку грошових коштів в касі на ЗАТ “Рівне-Борошно” (табл. 4.14):

Табл. 4.14

Кореспонденція рахунків з обліку касових операцій на ЗАТ “Рівне-Борошно”

Облік наявності та руху еквівалентів грошових коштів ведеться на рахунку 35 “Поточн фінансові інвестиції” субрахунку 351 “Еквіваленти грошових коштів”.

По дебету рахунку відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів, по кредиту – зменшення їх вартості та вибуття.

Проте на ЗАТ “Рівне-Борошно” 351 рахунок “Еквіваленти грошових коштів” відсутній.

5.      Формування показників фінансових звітів про оборотні активи

Завершальний етап бухгалтерського облiку — складання бухгалтерської звiтностi, яка є важливим iнструментом управлiння. Спираючись на данi бухгалтерського облiку як цiлiсного, взаємопов’язаного, безперервного i суворо документального вiдображення господарських операцiй, впорядкованого узагальнення iнформацiї про стан майна i зобов’язань пiдприємства, оцiнюються результати дiяльностi, прогнозуються напрямки пiдвищення ефективностi роботи, виробляються i приймаються управлiнськi рiшення.

Фiнансова звiтнiсть складається пiдприємствами i органiзацiями, що юридичними особами, i видiленими на окремий баланс фiлiями, представництвами, вiддiленнями та iншими вiдокремленими пiдроздiлами пiдприємств i органiзацiй незалежно вiд видiв дiяльностi й форм власностi.

Для складання бухгалтерської звiтностi необхiдно розумiти гiпотези, припущення та принципи, покладенi в її основу, та механiзми пiдготовки. Все є, в основному, викладено в таких Положеннях (стандартах) бухгалтерського облiку, затверджених наказом Мiнiстерства фiнансiв України 31 березня 1999 р. № 87:

• 1 “Загальнi вимоги до фiнансової звiтностi”;

• 2 “Баланс”;

• З “Звiт про фiнансовi результати”;

• 4 “Звiт про рух грошових коштiв”;

• 5 “Звiт про власний капiтал”.

Однiєю з ключових типових форм рiчного фiнансового звiту є баланс (форма № 1). У балансi розкривається наявнiсть економiчних ресурсiв, якi контролюються підприємством на дату балансу, та права на ресурс. Так, дебiторську заборгованiсть не можна назвати ресурсом. Дебiторська заборгованiсть означає права на грошовi ресурси, якi потiм можна перетворити у необоротнi активи чи запаси.

При складаннi балансу слiд враховувати вимоги таких П(С)БО:

• 2 “Баланс”;

• 4 “Звiт про рух грошових коштiв”;

§ 6 “Виправлення помилок i змiни у фiнансових звiтах”;

• 12 “Інвестиції”;

• 13 “Фiнансовi iнструменти”;

• 19 “Об’єднання пiдприємств”;

• 20 “Консолiдована фiнансова звiтнiсть”;

• 23 “Розкриття iнформацiї про пов’язанi сторони”;

• Іншi.

У балансi вiдображаються склад майна пiдприємства та джерела його форжмування у виглядi залишкiв за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку. Окремi, близькi за своїм економiчним змiстом, рахунки в балансi об’єднуються в одну статтю, а статті – в роздiли.

Весь баланс подiлений на 2 частини: лiву (актив) та праву (пасив). Сальдо за активом i пасивом балансу має при правильному його складаннi бути однаковим.

У свою чергу, актив балансу складається з трьох роздiлiв:

• I. Необоротнi активи;

• ІІ. Оборотнi активи;

• ІІІ. Витрати майбутнiх перiодiв.

Пасив балансу складається з таких роздiлiв:

• І. Власний капiтал;

• ІІ. Забезпечення майбутнiх витрат i платежiв;

• ІІІ. Довгостроковi зобов’язання;

• IV. Поточнi зобов’язання;

• V. Доходи майбутнiх перiодiв.

Розглянемо порядок та технiку складання другого розділу балансу підприємства (форма 1) - оборотних активів.

Виробничi запаси (рядки 100-140). У статтi “Виробничi запаси показують вартiсть запасiв малоцiнних та швидкозношуваних предметiв, сировини, основних i допомiжних матерiалiв, палива, покупних напiвфабрикатiв i комплектуючих виробiв, запасних частин, тари, будiвельних матерiалiв та інших матерiалiв, призначених для споживання в ходi нормального операційного циклу.

Готова продукцiя (рядок 130). У статтi показують запаси виробiв на складi, обробка яких закiнчена та якi пройшли випробування, приймання, укомплектованi згiдно з умовами договорiв iз замовниками i вiдповiдають технiчним умовам i стандартам.

Товари (рядок 140). У статтi показується без суми торгових нацiнок вартiсть товарiв, придбаних пiдприємствами для наступного продажу.

У примiтках до фiнансової звiтностi наводять таку iнформацiю:

• про методи оцiнки запасiв;

• вартiсть запасiв у розрiзi окремих класифiкацiйних груп;

• вартiсть запасiв, вiдображених за чистою вартістю реалізації;

• вартiсть запасiв, переданих у переробку, на комiсiю, заставу;

• суму збiльшення чистої вартостi реалiзації, за якою проведено оцiнку запасiв вiдповiдно до пункту 28 П(С)БО 9.

Дебiторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги (торгова) (рядки 160—162). При вiдображеннi у звiтностi керуються П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованiсть”.

Дебiторська заборгованiсть визнається активом, якщо є ймовiрнiсть отримання пiдприємством майбутнiх економiчних вигiд та може бути достовiрно визначена її сума.

У статтi “Дебiторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги вiдображається заборгованiсть покупцiв або замовникiв за наданi їм продукцiю, товари, роботи або послуги (крiм заборгованостi, яка забезпечена векселем). До пiдсумку балансу включається чиста реалiзацiйна вартiсть, яка визначається шляхом вирахування з дебiторської заборгованостi резерву сумнiвних боргiв. Сума резерву сумнiвних боргiв вiдображається в дужках. Резерв сумнiвних боргiв створюється, якщо отримання оплати викликає сумнiв.

У примiтках до звiту розкривається загальна сума торгово дебiторської заборгованостi, а також за кожним з дебiторiв, чия заборгованiсть перевищус 10 % загальної суми, та умови погашення цiєї заборгованостi. Вказуються також сума простроченої дебiторської заборгованостi, яку можна класифiкувати як сумнiвну, метод визначення величини резерву сумнiвних боргiв.

Дебiторська заборгованiсть за розрахунками (рядки 170—200). Вимоги до розкриття iнформації аналогiчнi вимогам статтi “Дебіторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги (торгова)”. Слiд зазначити, що резерв сумнiвних боргiв за цiєю заборгованiстю не створюється, i у статтi вiдображається лише та дебiторська заборгованiсть, повернення якої є реальним (чиста дебiторська заборгованiсть).

У статтi заборгованiсть за розрахунками з бюджетом” (рядок 170) показують дебiторську заборгованiсть фiнансових i податкових органiв, а також переплату за податками, зборами та iншими платежами до бюджету.

Iнша поточна дебiторська заборгованiсть (рядок 210). Це загальна категорiя дебiторської заборгованостi, за винятком торгової. У статтi “Інша поточна дебiторська заборгованiсть” показують заборгованiсть дебiторiв, яка не може бути включена до iнших статей дебiторської заборгованостi та яка вiдображається у складi оборотних активiв.

Вимоги до розкриття iнформацiї аналогiчнi вимогам до дебiторсько заборгованостi.

Поточнi фiнансовi iнвестицiї (рядок 220). При вiдображеннi у звiтностi враховуються вимоги П(С)БО 12 “Фiнансовi iнвестиції”.

У статтi “Поточнi фiнансовi iнвестицiї” вiдображають фiнансовi iнвестицiї на термiн, що не перевищує один рiк, якi можуть бути вiльно реалiзованi в будь-який момент (крiм iнвестицiй, якi є еквiвалентами грошових коштiв).

Грошовi кошти та їх еквiваленти (рядки 230—240). Враховуються вимоги П(С)БО 4 “Звiт про рух грошових коштiв”.

У статтi “Грошовi кошти та їх еквiваленти” вiдображаються кошти в касi, на поточних та iнших рахучках у банках, якi можуть бути використанi для поточних операцiй, а також еквiваленти грошових коштiв. У цiй статтi окремо наводяться кошти в нацiональнiй та iноземнiй валютах. Кошти, якi не можна використати для операцiй протягом одного року, починаючи з дати балансу, або протягом операцiйного циклу внаслiдок обмежень, слiд виключати зi складу оборотних активiв та вiдображати як необоротнi активи.

Iншi оборотнi активи (рядок 250). у статтi “Iншi оборотнi активи вiдображаються суми оборотних активiв, якi не можуть бути включенi до наведених вище статей роздiлу активи”. Зокрема, у цiй статтi наводиться сальдо субрахункiв 331 “Грошовi документи в нацiоналънiй валютi”, 332 документи в iноземнiй валютi” i 643 “Податковi зобов’язання”. До цiєї статтi вiдносять також суми i витрати, понесенi пiдприємством, вигоду вiд яких буде отримано в майбутньому.

У примiтках до звiту вiдображається окрема iнформацiя за iншими оборотними активами, вартiсть яких перевищує 5 % вартостi оборотних активiв, та окремо сума податкiв майбутнiх перiодiв у разi їх наявностi [11, 44].

Організація фінансової звітності оборотних активів розкривається відповідно до положення бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансово звітності” (табл. 5.1):

Табл. 5.1

Організація фінансової звітності

Висновок

Отже, об’єктом дослідження для написання даної курсової роботи було Закрите акціонерне товариство “Рівне-Борошно”, яке є підприємницьким господарським товариством, що підпорядковується зборам акціонерів.

Метою діяльності підприємства є задоволення спільних потреб у товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного та іншого призначення, роботах, послугах та реалізації на основі одержаного прибутку економічних і соціальних нтересів акціонерів та трудового колективу Товариства.

Основними видами діяльності Товариства є наступне: виробництво борошна, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, інші види оптово торгівлі, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом

Дослідивши тему “Фінансовий облік оборотних активів” за допомогою праць вітчизняних та зарубіжних учених-економістів з питань обліку оборотних активів, законодавчих та нормативних актів України, даних бухгалтерського обліку, фінансової звітност господарського товариства, ми дійшли висновку, що дана тема і справді є досить актуальною на сьогоднішній день, оскільки оборотні активи є засобами господарюючого суб’єкта, які потрібні підприємству для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку.

Вияснили, що оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Під економічною сутністю поняття „оборотні активи”, слід розуміти сукупну вартість, виражену у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що обертається у процесі господарської діяльності підприємства у вигляді оборотного капіталу з метою забезпечення економічної вигоди. Оборотні активи призначені для реалізації й обслуговування виробничо-комерційної діяльності і повністю споживаються впродовж одного операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

На ЗАТ “Рівне-Борошно” наявні такі елементи оборотних активів, як: виробнич запаси; готова продукція; товари; дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, чиста реалізаційна вартість, первинна вартість, резерв сумнівних боргів; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом; інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти; інші оборотні активи.

Оборотн активи відображаються у ІІ розділі балансової звітності підприємства, яку складає головний бухгалтер підприємства. Основними первинними документами для обліку оборотних активів є: довіреність, прибуткова накладна, видаткова накладна, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, платіжне доручення, виписка банку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться автоматизовано за допомогою бухгалтерсько програми Акцент 6.0, мережева версія. В бухгалтерську програму заносяться первинні документи, а сама програма дозволяє формувати будь-які реєстри, звіти, форми в перерізі: бухгалтерських рахунків, кореспондентів, об’єктів обліку.

Під час написання курсової роботи, всі завдання поставлені у вступі були виконані, а саме: систематизовано, розширено і закріплено теоретичні знання та практичн навички ведення бухгалтерського обліку, набуті під час вивчення курсу “Фінансовий облік І” і “Фінансовий облік ІІ”; перевірено вміння застосовувати ці знання для оцінки постановки обліку на конкретному підприємстві і розробки пропозицій щодо вдосконалення; розвинуто навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації і методики наукових досліджень у вирішенні завдань, поставлених у курсовій роботі.

Для більш детального розкриття інформації про оборотні активи на ЗАТ Рівне-Борошно” дану курсову роботу ми розділили на п’ять розділів, в яких детально розглянули кожен із елементів оборотних активів та підтвердили дані за допомогою документів наведених в додатках.

Список використаної літератури

1. Закон №996. - Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

2. Закон №1543. - Закон України від 12.09.91 р. №1543-XII "Про правонаступництво України".

3. П(С)БО 16 “Витрати”. - "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318.

4. П(С)БО 2 “Баланс”. - "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87.

5. П(С)БО 9 "Запаси". - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. №246.

6. П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". – Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", Затверджено наказом Мінфіну України від 8.10.99 р. № 237.

7. П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції". – Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", Затверджено наказом Мінфіну України від 26.04.2000 р. № 91.

8. План рахунків та Інструкція № 291. - План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування, затверджені наказом Мінфіну України від 24.09.04 р. № 291.

9. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник. – Київ: Вид-во “Центр навчально літератури”, 2005. – 528 с.

10. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.

11. Лень В.С., Гливенко В.В., Бочок М.П., Іванов Л.П. Звітність підприємств: Підручник. – К.: Знання Прес, 2004. – 474 с. – (Вища освіта ХХІ стодіття).

12. Хомин П.Я., Журавель Г.П. Звітність підприємств. – Навч. Посіб. – К.: ВД “Професіонал”, 2006. – 656 с.

13. Сучасний тлумачний словник української мови (Уклад: Олексієнко Л.П., Шумейло О.Л.). – К.: Видавничий дім “Калита”, 2008. – 544 с.

14. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.

15. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. Для студ. Екон. Спец. Вищ. Навч. Закл. – 6-те вид. – К.: А. С. К., 2002. – 784 с.

16. Вербило О.Ф., Кондрицька Т.П., Ярошинський В.М. Бухгалтерський облік у менеджменті: зміст та методика навчання. Підручник. За редакцією доцента, кандидата економічних наук О.Ф. Вербило. Частини друга. Фінансовий облік. – К.: НАУ, 2006, с. – 696.

17. Ю.С. Цап-Цалко, Фінансова звітність підприємства та її аналіз. Навчальний посібник. – 2-е вид., перероб. І доп. – К.: ЦУЛ. 2002 – 360 с.