Дипломная работа: Аналіз виробничих основних засобів

Дипломная работа: Аналіз виробничих основних засобів

Зміст                 

                                       Вступ

          У даній дипломній роботі пропонується розглянути питання, пов'язані з ефективністю використання  основних виробничих засобів. Основні кошти є невід'ємною частиною будь-якого підприємства, і від підвищення ефективності їх використання залежать важливі показники діяльності підприємства, такі як фінансове положення, конкурентноздатність на ринку.

         Проблема підвищення ефективності використання основних засобів є  центральною  в період переходу України до цивілізованих ринкових відносин. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому процесі, чинниках, що впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечу зниження витрат виробництва і зростання продуктивності труда. Цими причинами підтверджується актуальність вибраної теми дипломної роботи.

         Дана дипломна робота складається з трьох частин: теоретичної, аналітичної, та з пропозиціями щодо удосконалення шляхів поліпшення використання основних виробничих засобів.

         У теоретичній частині дається поняття основних засобів підприємства, а також їх класифікація, прийнята в економіці. У цій частині дається методика проведення аналізу основних засобів з використанням методу ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць.

          У аналітичній частині як приклад розглядається конкретне підприємство аналізується використання його основних засобів в році, що аналізується:  2001 р. в порівнянні з базисним 2000 р.  У процес аналізу   розраховуються показники використання основних засобів, проводиться факторный аналіз. Отримані результати зіставляються виявляються ті причини, що призвели їх зміні. У третій  частині дипломної  роботи даються рекомендації щодо  шляхів підвищення ефективності використання основних засобів.                

Розділ 1. Теоретичні аспекти снування основних засобів

1.1.Економічна суть існування виробничих основних засобів

Підвищення ефективності використання основних засобів під­приємств одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною при­дбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного масового виробництва певних виробів або для виготов­лення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від хньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підпри­ємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере  участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробнич засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби — це житлові будинки та інш об'єкти  соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на баланс підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробнич основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять сво вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробнич основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів  пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності  підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

А. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

В. Машини та устаткування,

у тім числі:

* робочі машини та устаткування;

* вимірювальні та регулюючі прилади;

* лабораторне устаткування;

* обчислювальна техніка;

* транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної іх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства [16, стр 125-126].

На рис 1.1 наведено склад основних виробничих засобів підприємства.

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої;

Група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасн частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічн прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 — інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засо­бів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підви­щенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва характе­ризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забез­печення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто па­сивна частина основних засобів (див. рис. 1.1.)

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галу­зях промисловості, народного господарства.

Робочі машини й устаткування

Будівлі

Транспортні засоби

Споруди

Вимірювальні й регулюючі прилади

Господарський  інвентар

Обчислювальна техніка та лабораторне устаткування

Рис. 1.1. Склад основних виробничих засобів підприємств

 Наприклад, у промис­ловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд — у паливній промисловості (17%); переда­вальних пристроїв — в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин — на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Основними факторами, які впливають на структуру основних ви­робничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних ви­робничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.[6, стр 25-26].

Відтворення основних виробничих засобів — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається 1) заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, як забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку харак - терних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється громадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виобничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підствою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після  завершення процесу виробництва.  На першій  стадії кругообігу основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.[7. стр 223-226].

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Обіг основних виробничих засобів показано на рис. 1.2.

	Продуктивне викори­стання основних ви­робничих засобів і на­рахування амортиза­ційних відрахувань

Рис. 1.2. Обіг основних виробничих засобів на підприємстві

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з од­наковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за рин­кових відносин визначається передовсім конкуренцією товарови­робників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою на­громадження фінансових ресурсів для наступного вкладання засобів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів ви­значається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношено ча­стини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для за­міщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання засобів у нові виробництва.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1)   забезпечення підприємства основними засобами;

2)    стан основних засобів;

3)   ефек­тивність використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємст­ва основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброє­ність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.[34, стр 27-29].

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами.

За нормальних умов фондовід­дача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість — до зменшення.

                Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

         Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів до вартості майна підприємства.

         Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення, вибуття

( приросту) основних засобів.

         Наприклад, вартість   основних   виробничих   засобів   на   початок року 1165 тис. грн., а чисельність працівників 85 осіб. На кінець року — від - повідно 1440 тис. грн. і 80 осіб. Звідси фондоозброєність на початок року   становить   13,7   тис.   грн.( 1165: 85), а на   кінець   року 18,0 тис. грн.

(1440 : 80)

Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до варто­сті майна підприємства.

ПОКАЗНИКИ

         ефектив­ност використання основних виробничих засобів

Фондовіддача основних засобів

Фондомісткість

Рентабельність основних засобів

Фондоозброєнність

Абсолютна сума прибутку на одну гривню основних засобів

Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства

Коефіцієнт оновлення основних виробничих засобів

Коефіцієнт вибуття основних вироб­ничих засобів

Коефіцієнт приросту основних вироб­ничих засобів

Рис. 1.3. Показники забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів

Наприклад, вартість основних виробничих засобів на кінець звітного року становила 1440 тис. гри., сума зносу основних засобів — 180 тис. грн., а вартість майна — 3 100 грн. Відтак коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів становитиме

 0,41 ((1440-180)/3100).

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 - 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.

Стан основних виробничих засобів характеризують через так ко­ефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів (див. рис. 1.3).

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Кое­фіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засо­бів до балансової вартості основних засобів.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у від­сотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за фор­мулами:

Кп=1 - Кз,  (1)       або      Кп=100% - Кз,

де Кп — коефіцієнт придатності основних засобів;

Кз коефіцієнт зносу основних засобів.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

Ко =(2)

де Ко — коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу — вартість введених основних засобів за звітний період;

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показу частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартост основних засобів на кінець звітного періоду.

Таблиця 1.1 Характеристика показників використання основних засобів

Коефіцієнт вибуття показу нтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання.

Позитивною в діяльності підприємства ситуація, коли вартість введених у дію основ­них засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.

Кр = (Фу-Фв) /Фк   (3)

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основ­них засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найбільш загальним показником, який характеризує ефектив­ність використання основних засобів, є фондовіддача.

Фв = Вп/Фк (4)

де Фв — фондовіддача основних засобів;

Вп вартість виробленої продукції за звітний період;

Фк — балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Відносним показником ефективності використання основних за­собів рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

Рф = Пз/Фк х 100%,(5)

де Рф — рентабельність основних засобів; Пз — загальний прибуток за звітний період; Фк —балансова вартість основних засобів на кінець звітного

періоду.

Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів мо­жна також віднести показник питомої ваги активної частини основ­них засобів у їх загальній сумі.

Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефектив­ност використання основних засобів та їхню характеристику наве­дено в табл. 1.1.

1.2. Методика аналізу ефективності використання основних фондів

Виробничо – господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченост основними фондами та іх використання.

Основні фонди (засоби) – це матеріальни активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Строк корисного використання (експлуатації) основних фондів  перевищує один рік ( операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

  Задачі аналізу - визначити забезпеченість підприємства його структурних підрозділів основними коштами рівень їх використання по узагальнюючих і приватних показниках, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукц нші показники; вивчити міру використання виробничої потужності підприємства і обладнання; виявити резерви підвищення ефективності використання основних засобів.[26, стр 72-73].

        Для проведення аналізу основних засобів, як і для проведення будь-якого економічного аналізу необхідні відповідні дані. Джерелами даних для аналізу основних засобів : план економічного і соціального розвитку підприємства, план технічного розвитку, “Звіт про наявність і рух основних засобів", “Баланс виробничої потужності", “Звіт  про запаси невстановленого обладнання“, ф№ 1   “переоцінка”,  “Звіт про виконання плану введення в дію об'єктів основних засобів використання капитальных вкладень", інвентарні картки обліку основних засобів і інш.    

         На основі цих даних проводиться аналіз основних засобів у наступних основних напрямах:

-      Аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві

-     Аналіз основних показників використання основних засобів 

-      Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства

-      Аналіз забезпеченості підприємства основними коштами

-      Аналіз використання виробничих площ

       Для того щоб проаналізувати діяльність підприємства за якийсь період роботи проводять вищеперелічений аналіз за декілька років діяльності підприємства.

За звітний рік приймають один з років ( базовий) роботи підприємства, а інші роки його діяльності називають “що аналізуються”.

 Вироблюваний при цьому аналіз дозволяє чітко визначити ті чинники, які вплинули на результати роботи виявити резерви підвищення основних продуктивних показників. 

        Розглянемо більш детально методику проведення аналізу основних засобів.

      Аналіз основних засобів починається з аналізу наявності, структури руху основних засобів на підприємстві.

Як було відмічено вище, всі основні засобі діляться на виробничі і невиробничі основні засоби.

         Крім того, виробничу частину прийнято ділити на активну і пасивну частини. Така детализація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основ оптимізації структури. Дані про наявність основних засобів, про їх рух заносяться в таблицю 1.1.

 Більш чітке уявлення про структуру основних засобів дає таблиця 1.2.  У даній таблиці  можуть бути відображені дані про зміну структури основних засобів за певний період ( коли розглядаються декілька років, що аналізуються і один базисний).

У цьому випадку розраховуються абсолютна зміна вартост основних засобів в годе, що аналізується в порівнянні з базисним, а також темпи зростання вартості основних засобів на підприємстві.            

У процесі аналізу вивчаються динаміка перерахованих показників, виконання плану по їх рівню, порівняння показників в роках, що аналізуються в порівнянні з  показниками в базисному році, проводяться міжгосподарські порівняння.

З метою більш глибокого аналізу ефективності використання основних засобів показник фондовідачі визначається по всіх основних засобах, засобах виробничого призначення, активної їх частини.

        Після аналізу узагальнюючих показників більш детально вивчається міра використання виробничих потужностей підприємства, окремих видів машин і обладнання.

Міра використання виробничих потужностей характеризується показниками: екстенсивного завантаження, що розраховується як відношення фактичного фонду робочого часу обладнання до планового фонду:

Кекст. = Тф. / Тпл.    

  нтенсивного завантаження, що розраховується як відношення фактичного і планового середньогодинного виробітку:

         Кинтен.= ВПф.  / ВПпл.

Узагальнюючим показником, що комплексно характеризу використання обладнання є коефіцієнт інтегрального завантаження:   

J =  Кекст. * Кинтен     (6)

По групах однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності і інтенсивност використання по наступній моделі:

ВП= До * Д * Ксм * П * СВ (7)   

      Розрахунок впливу цих чинників виробляється способами ланцюгово підстановки, абсолютних і відносних різниць.

         Наступним етапом аналізу є визначення фондоозброєнності  ( аналіз забезпеченості підприємства основними засобами). Даний показник визначається як відношення середньорічної вартості всіх основних засобів до среднесписочному кількост працюючих на підприємств.  

 Даний показник показує вартість основних  засобів, що доводяться на одного працюючого.

         Крім того, розраховується показник, що показує вартість основних виробничих засобів, що доводиться на одного робітника ( людини, зайнятої в основному або в допоміжному виробництві):

 Фвоор.  = Фпр./ Рраб.  (8)

де Рраб. - число робітників.

Також розраховується і показник фондовоозброэності робітників, зайнятих в основному виробництві основними засобами, що являють собою їх активну частину:

                    Фвоор.  = Фактів. /   Росн. , (9)

де Росн.  -  число робітників, зайнятих в основному виробництві.

         І нарешті, аналізується міра використання площ підприємства. Розраховується показник, що показує скільки продукції, зробленої підприємством доводиться на 1 м2 загальній площ підприємства ( виробничі і невиробничі):

                   Фпл. = ВП / S ,   (10)

де ВП  - валова продукція, S- загальна площа.

Але, оскільки на невиробничих коштах продукція не проводиться, даний показник частіше використовується для визначення виробітку продукції на 1 м2 виробничих площ.

Крім того, при вивченні використання площ підприємства розраховується питома вага виробничих і невиробничих площ в загальній площі, а також питомий площ, зайнятих під основне і допоміжні виробництва в загальній площі виробничих площ. 

         У процесі аналізу виявляються і вивчаються чинники, які тим або інакшим образом впливають на результати діяльності підприємства і зокрема на ефективність використання основних засобів.

 Тим самим виявляються шляхи і резерви збільшення ефективності використання основних засобів. Ними можуть бути введення в дію не встановленого обладнання, заміна і модернізація його, скорочення целодневных і внутрисменных простоїв, підвищення коефіцієнта змінністі, більш нтенсивне його використання, впровадження заходів по НТП. 

         Наприклад, резерви збільшення випуску продукції за рахунок введення в дію нового обладнання визначають як:

                   ВПк =  До * Дф * Ксмф * Пф * СВф (21),

де =  До   додаткова кількість обладнання, Дф- кількість відпрацьованих днів (фактично), Ксмф  коефіцієнт змінності, Пф   середня тривалість робочого дня, СВф- выработка.

         Скорочення целодневных простоїв обладнання приводить до збільшення середньої кількості відпрацьованих днів кожною одиницею за рік. Цей приріст розраховується як:

                              ВПд = Кв*Дф * Ксмф * Пф * СВф ,

Д- додаткова кількість робочих днів,  Кв- можлива кількість робочих днів.

          Щоб підрахувати резерв збільшення випуску продукції за рахунок підвищення коефіцієнта змінності внаслідок кращої організації виробництва, необхідно скористатися наступною формулою:

  ВПкcм = Кв * Дв *Ксмф * Пф * СВф

          За рахунок скорочення внутрисменных простоїв збільшується середня тривалість зміни, а отже і випуск продукції:

 ВПп = Кв * Дв * Ксмв *  П * СВф

        Для визначення резерву збільшення випуску продукції за рахунок підвищення среднечасовой виробітку обладнання, треба скористатися формулою:

 ВПсв = Кв * Дв * Ксмв * Пв * СВ

               Отже, підведемо деякий підсумок. При аналізі основних засобів на підприємстві аналізуються наявність, структура, рух основних засобів. Основним показником використання основних засобів є фондовіддача.

 При цьому аналіз складається факторная модель і розраховується вплив кожного чинника ( методами ланцюгових підстановок абсолютних різниць). Вивчається екстенсивна (за часом) і інтенсивне (по потужності) завантаження підприємства. Розраховуються такі показники, як фондомісткість, що відображає забезпеченість основними средствами підприємства. Також розглядається міра використання площ підприємства.

Після проведення аналізу визначаються шляхи і резерви підвищення ефективност використання основних засобів.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

У 1935 році в місті Ірпінь було побудовано цегельний завод, для виробництва цегельних виробів, з невеликою чисельністю працівників.

В експлуатацію був пущений 1 цех, де були встановлен місильні машини і 2 печі, вони  були розраховані на виробництво 30000 шт. цегли в добу.

На початку своєї діяльності процес виробництва був в основному ручний, так, зокрема, у ручну засипали необхідні інгредієнти в місильні машини, робили розріз, формування доставку до печей. Асортимент продукції, що випускається, спочатку був невеликий.

У 80-х роках на заводі відбулася модернізація і технічне переозброєння, це спричинило збільшення випуску продукції до 500000 шт у добу. Це відбулося в зв'язку з установкою 2 автоматизованих печей, місильних машин і укладальників дільників.

Встановлене устаткування дозволило розширити асортимент продукції, що випускається, так було освоєне виробництво нових сортів цегли.

Встановлене устаткування дозволило полегшити процес виробництва, набагато знизити витрати, зв'язані з виробництвом продукції, а, отже, зробити підприємство більш конкурентноздатним на ринку.    

Сучасні автоматичні лінії забезпечують високий технологічний рівень виробництва. Якість продукції гарантована відповідністю всього технологічного процесу нормативно - технічної документації, а також найсуворішому фізико-хімічному контролю.

9 лютого 1998 року Ирпенский цегельний завод перейшов з державної власності в приватну,  і став називатися ТОВ “Альянс”. Він добре зарекомендував себе на ринку стороительных матеріалів.

В даний час завод розширює ринки збуту продукції і збільшує обсяги виробництва.

ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА ТОВ “ АЛЬЯНС”

ТОВ “АЛЬЯНС” є правонаступником державного підприємства “Ирпенский цегельний завод”.

ТОВ є юридичною особою з моменту його державно реєстрації, також підприємство є комерційною організацією, основною метою діяльності якої є витяг прибутку. ТОВ має відособлене майно на правах господарського ведення, самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий і інший рахунки в банках, фірмовий знак і гербову печатку з найменуванням підприємства і власне майно

ТОВ “АЛЬЯНС”

 м. Ірпінь,  вул. Інтернаціональна д.13,

тел 4-22-01

р/р  26008000198001

в АКБ “ Український кредитний банк”

ЗКПО  22877057

         ТОВ самостійно здобуває від свого імені майнові і не майнов права і несе обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у судових органах, також підприємство здійснює  реалізацію нерухомого майна, здачу його в оренду, у заставу, внесення його як внесок у статутний (складовий) капітал господарчих товариств ( робить це тільки за згодою власників).

ТОВ несе відповідальність по зобов'язаннях усім своїм майном, у своїй діяльност керується Цивільним Кодексом  України, чинним законодавством, що регламенту діяльність комерційних організацій, рішеннями і постановами обласних і місцевих органів влади.

         Площа приміщень, займаних заводом 1350 м2.

         Діяльність ТОВ “Альянс здійснюється в сфері вироблення цегельних виробів.

Основними цілями діяльності ТОВ “Альянс” є:

n виробництво і реалізація  виробів через торгуючі організації міст України;

n забезпечення підвищення соціальних гарантій членів трудового колективу;

n одержання прибутку і зростання доходів.

Основний вид діяльності :

- виробництво і реалізація  виробів через торгуючі організації городоа України.         Відповідно до мети своєї діяльності ТОВ “ Альянс”

а) виступає як рівноцінний усім юридичним і фізичним особам учасник ринкових (кредитних) відносин свої взаємини з ними здійснює на основі договорів (контрактів), оформлених у встановленому порядку, а також інших правових актів;

б) самостійно визначає на договірній основі з всіма учасниками ринкових відносин обсяги, терміни, графіки постачання (одержання) товарів (сировини, послуг), їх якість, техніко-економічні характеристики, а також їх ціну;

в) самостійно планує і здійснює виробничу діяльність, передбачену Статутом;

г) виконує свої зобов'язання перед бюджетними і позабюджетними органами;

д) виконує свої зобов'язання, правонаступником яких може стати ТОВ “Альянс” у зв'язку з його реорганізацією.

Рис.1.4. Виробнича структура ТОВ”Альянс”

До основного виробництва відносяться три лінії по виробництву цегли. Безперебійну роботу основного виробництва забезпечує допоміжне виробництво, до якого відносяться склад, котельня, гараж, лабораторія. На складі зберігаються сировина і матеріали. У лабораторії  проводяться аналізи й експертиза зразків сировини і готової продукції. До обслуговуючого виробництва відносяться магазини і житлове комунальне  господарство (два гуртожитки для робітників).

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ТОВ “ АЛЬЯНС”

ТОВ “ АЛЬЯНС самостійно здійснює виробничо-господарську діяльність, укладає господарські і кредитн договори, несе повну відповідальність за їхнє виконання і за дотримання розрахункової дисципліни.

ТОВ АЛЬЯНС”” на дату реєстрації мало статутний фонд у розмірі 3722554 гривень, що складають вартість майна, переданого згідно додатка до Постанови Голови Адміністрації від 9 лютого 1998 року № 45; зазначене майно є  власністю ТОВ “ АЛЬЯНС передається в господарське ведення.

         Підприємство самостійне встановлює ціни на свою продукцію і самостійно визначає оплату праці найнятим працівникам.

         ТОВ “АЛЬЯНС”, як юридична особа, самостійно здійснює оперативний, бухгалтерський і статистичний облік і звітність у встановленому чинним законодавством України порядку.

Чисельність у відділах:

1.   Виробничий цех - 25 чоловік,

2.   Газова котельня - 8 чоловік,

3.   Автотранспортна група - 10 чоловік,

4.   Склад сировини і матеріалів – 6  чоловік,

5.   Склад готової продукції – 8 чоловік,

6.   Охорона - 3  чоловік,

7.   Адміністративно-управлінський персонал - 16 чоловік,

ДИРЕКТОР

Рис.1.5. Організаційна структура управління  ТОВ “ АЛЬЯНС”

Директор ТОВ “АЛЬЯНС” здійснює поточне керівництво всією діяльністю ТОВ “ АЛЬЯНС”, призначається на посаду і звільняється від посади за узгодженням з Головою адміністрації м. Ірпінь згідно укладеного контракту. У контракті також указуються  права, обов'язки відповідальність директора перед трудовим колективом, умови оплати його праці, термін контракту, умови звільнення від займаної посади. Трудові правовідносини з директором установлюються на термін дії контракту. До витікання цього терміну директор може бути звільнений від займаної посади по підставах, передбаченим договором або законодавством.

Згідно контракту, директор ТОВ “АЛЬЯНС” має наступні права:

·     самостійно визначає структуру органів керування виробничих підрозділів, витрати на зміст апарата керування, професійно-якісний склад робочої сили; загальна кількість робочих місць;

·     без доручення діяти від імені Унітарного підприємства, представляти його інтереси в поза, укладає договори, відкривати в банках рахунка, є розпорядником кредитів;

·     у межах повноважень видає накази, дає вказівки, що обов'язкові для виконання працівниками підприємства, робить підбор і розміщення кадрів, укладає договори (контракти) з найманими робітниками на виконання робіт, послуг і інших видів діяльності, розподіляє обов'язку серед працівників підприємства.

         З метою оперативного рішення питань виробничого, соціально-економічного характеру всі працівники ТОВ “АЛЬЯНС” поділяються на двох категорій: адміністрацію, що складається з керівника підприємства, його заступників, керівників відділів, головного бухгалтера і трудовий колектив, що складається з всіх інших працівників.

         Між Адміністрацією ТОВ “АЛЬЯНС” і трудовим колективом укладений колективний договір, що підписується з боку адміністрації директором ТОВ “ АЛЬЯНС”, а з боку трудового колективу - головою профспілкового комітету.

          Відділ кадрів здійснює роботу з комплектуванню підприємства кадрами робітників та службовців необхідних професій і спеціальностей.

         Експедиція займається відвантаженням готової продукції.

Ці підрозділи перебувають у безпосереднім підпорядкуванні в  заступника директора по загальних питаннях.

           Економіст здійснює керівництво роботою по економічному плануванню на підприємстві, по виявленню і використанню резервів виробництва з метою досягнення найбільшої  економічної  ефективності, бере участь у розробці заходів щодо прискорення темпів росту продуктивності праці, ефективності використання виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, підвищення рентабельності виробництва і так далі.

              У службу головного інженера входять головний енергетик, головний механік, лабораторія і начальник котельні. Головний енергетик забезпечує безперебійну роботу, ремонт модернізацію енергетичного устаткування, електричних і теплових мереж, визначає потреба виробництва в паливно-енергетичних ресурсах.

Головний механік забезпечує безаварійну і надійну роботу усіх видів устаткування. Начальник котельні здійснює керівництво котельні. Лабораторія виконує аналізи, іспити й інші види робіт при проведенні досліджень і розробок.

          Комерційний директор здійснює керівництво фінансово-господарською діяльністю підприємства в області матеріально технічного забезпечення, заготівлі і збереження сировини, збуту продукції на ринку і по договорах, транспортного й адміністративно-господарського обслуговування, забезпечуючи ефективне і доцільне використання матеріальних фінансових ресурсів, зниження їхніх утрат, прискорення оборотності оборотних коштів.

Уживає заходів по своєчасному висновку господарських і фінансових договорів з постачальниками і споживачами сировини продукції.

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ БУХГАЛТЕРІЇ ТОВ “ АЛЬЯНС”

Рис. 1.6. Структура бухгалтерії ТОВ АЛЬЯНС”

В обов'язку  головного бухгалтера ТОВ “ АЛЬЯНС” входить:

а) забезпечення раціональної організації бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві;

б) організація обліку фінансово-господарської діяльності підприємства;

 в) контроль правильної витрати коштів і матеріальних цінностей;

 г) контроль за дотриманням найсуворішого режиму економії і господарського розрахунку.

Касир здійснює операції по прийому, обліку, видач збереженню коштів і цінних паперів з обов'язковим дотриманням правил, що забезпечують їхня схоронність. Одержує по оформленим відповідно до встановленого порядку документам грошові кошти і цінні папери в установах банку для виплати робітникам та службовцям заробітної плати, премій, оплати командировочних і інших витрат. Веде на основі прибуткових і видаткових документів касову книгу, звіряє фактична наявність грошових сум і цінних паперів із книжковим залишком. Передає відповідно до встановленого порядку грошові кошти нкасаторам. Складає касову звітність.

            Бухгалтер по обліку матеріалів здійснює роботу з забезпеченню підприємства всіма необхідними для його виробничої діяльності матеріальними ресурсами і їх раціональним використанням. Розробляє проекти перспективних річних  планів матеріально-технічного забезпечення підприємства, готу розрахунки й обґрунтування до них. Визначає потреба підприємства і його підрозділів у матеріальних ресурсах.

         Бухгалтер по розрахунках веде облік розрахункових операцій:

-     по оплаті праці;

-     с покупцями і замовниками;

-     с постачальниками і підрядчиками;

-     с бюджетом, і так далі.            

         Бухгалтер по реалізації продукції перевіряє звіти експедиторів,  робить рознесення по накопичувальній відомості хлібобулочного цеху, а також виписує рахунка торгуючим організаціям.

         ТОВ “ АЛЬЯНС” у 2000 роц відповідно до “Положення по бухгалтерському обліку”,  був виданий наказ про облікову політику, де встановлений наступний порядок обліку усіх видів операцій:

1.   Установити границю між основними засобами і засобами праці в обороті в сумі 50 розмірів мінімальних місячних оплат праці, установленої Законодавством на дату придбання за одиницю придбання.

2.   Передбачити, що наступні предмети, вартістю не вище 50 розмірів мінімальних оплат праці підлягають обліку в складі малоцінних і быстроизнашивающихся предметів:

-предмети, що служать менш одного року, незалежно від хньої вартості;

-спеціальні інструменти і спеціальні пристосування.

3.   Установити наступний порядок відображення в бухгалтерському обліку процесу придбання і заготовляння матеріалів: з відображенням на рахунку  Матеріали” по фактичній вартості їхнього придбання.

4.   Установити наступну оцінку товарів: у роздрібній торгівлі – за продажними цінами;  в оптовій торгівлі – за покупними цінами.

5.   Установити облік витрат на виробництво випущеної продукції: витрата сировини згідно замовлень на продукцію, згідно попиту за середніми цінами.

6.   Установити наступний порядок обліку  фінансування ремонту основних засобів: шляхом віднесення усіх фактичних витрат на собівартість звітного періоду.

7.   Установити наступний порядок обліку випуску готової продукції: використовувати методику “облікових цін” з наступним доведенням до фактично собівартості і відображення цих операцій на рахунку 40 “Готова продукція”.

8.   Установити наступний метод визначення виторгу від реалізації:

-     в міру відвантаження товарів і пред'явленню покупцю розрахункових документів по рахунку  “Реалізація готової продукції”, тобто вартість відвантажено продукції;

-     виторг від реалізації інших активів у міру оплати (у міру надходження засобів на розрахунковий рахунок або касу) по рахунку “Реалізація інших актив”;

-     з метою оподатковування вважати реалізацію по відвантаженню.

9.  Передбачити наступний порядок і терміни проведення інвентаризації   з 1 листопаду по 31 грудня.

10. На основі плану рахунків бухгалтерського обліку представлений робочий план рахунків організації.

На підприємстві здійснюється облік за журнально-ордерною формою, при цьому воно може самостійно пристосовувати застосовувані регістри бухгалтерського обліку до специфіки своєї діяльності при дотриманні загальних методологічних принципів, установлених Положенням про бухгалтерський облік і звітність на Україні.

АНАЛІЗ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ 

 ТОВ “ АЛЬЯНС”

         Для того щоб з'ясувати загальний стан справ на ТОВ “ АЛЬЯНС””, у його виробничо-технічних,  комерційних, соціальних, господарсько-фінансової сферах необхідно провести аналіз основних технико- економічних показників, що містить у собі аналіз вихідної інформації, аналіз виробництва і реалізації (обсягів продажів продукції), аналіз використання виробничо-технічної бази, аналіз праці, його продуктивності й оплати, узагальнені дані аналізу.

Аналіз вихідної інформації

Цей аналіз проводиться з метою визначення загального фінансового стану справ на підприємстві. Джерелами інформації для аналізу служать бухгалтерські звіти і форма  “Звіт про прибутки і збитки”.

Таблиця 1.2.  Вихідні дані для аналізу основних техніко-економічних показників за 2000 -2001 рр.

Виробничу і комерційну діяльност підприємства  характеризують показники:

-     випуску продукції в натуральному вираженні;

-      товарна продукція;

-      реалізована продукція.

Потенційні виробничі можливості підприємства можна оцінити за допомогою показників виробничої потужності і  середньорічної вартост основних виробничих фондів.

Ці дані дозволяють розрахувати такі важлив техніко-економічні показники як:

- коефіцієнт використання виробничих потужностей;

- випуск продукції на грн. вартості основних виробничих фондів.

         Показники середньорічної чисельності працюючих, обсяг коштів, спрямованих на оплату праці, характеризують соціальну сферу діяльност підприємства, а також дозволяють розрахувати: фондовоозброєнність, продуктивність, середньомісячну заробітну плату і співвідношення між ними.

         Результати від реалізації продукції, витрати на грн. реалізованої продукції, рентабельність продукції в цілому можна визначити розрахунковим шляхом з показників повної собівартості товарно продукції, балансового прибутку.

                   Основна мета аналізу техніко-економічного показників -  це комплексна оцінка всіх напрямків діяльності підприємства.

         Інформація для техніко-економічного аналізу повинна бути заздалегідь підготовлена, перевірена і повинна відповідати наступним вимогам:

1.   ус техніко-економічні показники об'єднані в систему, повинні відповідати одному аналізованому періоду;

2.   ус вартісні показники повинні мати однакову розмірність;

3.   показники “Товарної продукції”, “Реалізовано продукції”, “Повної собівартості товарної продукції”, “Прибутку по балансі” повинні бути обчислені в поточних цінах;

4.   якщо показник “Випуску продукції в натуральному вираженні” представлений у натуральних одиницях виміру, то і показник “Виробничої потужності” повинний мати ту ж розмірність і той же часовий період;

5.   продукція, вироблена підприємством за аналізований період, обчислена в тоннах і ін. одиницях, і представлена в показнику випуску продукції в натуральному вираженні, повинна бути в тім же обсязі й асортименті, але обчислена в карбованцях у показнику “Товарної продукції”;

6.   якщо в системі техніко-економічних показників чисельність представлена за рік, то і показник “Спрямовано на оплату праці” повинний бути річним;

7.   показник “Середньорічна вартість основних виробничих фондів” повинний враховувати періодично проведені переоцінки.

Аналіз виробництва і реалізації продукції

         Цей аналіз проводиться для того, щоб визначити, як організована виробнича і комерційна діяльність на підприємстві. Для цього розраховуються такі показники як:

-     середня ціна одиниці продукції, представлена в натуральному вираженні, 

-     реалізована продукція (обсяг її продажів) у відсотках до товарної продукції.

Таблиця  1.3.  Показники, що характеризують виробництво і реалізацію (продаж) продукції за 2000-2001 рр.

З дані таблиці випливає, що випуск продукц в натуральному вираженні в 2001 році склав 1390 млн. шт., що в 2,08 разів більше, ніж у 2000 році.

Це зв'язано насамперед з активною діяльністю підприємства по розширенню ринків збуту.

Товарна продукція за аналізований період збільшилася в 3,78 рази за рахунок збільшення випуску продукції в натуральному вираженні і за рахунок росту цін на вироблену продукцію. Так за рахунок росту цін вартість товарної продукції збільшилася на:

(4984,2-4053,1)*1390=1294,2 гривень (тис),

а за рахунок зміни випуску продукції в натуральному вираженні товарна продукція збільшилася на:

(1390-452)*4053,1 = гривень (тис)

ТОВ “ Альянс за період з 2000 року по 2001 рік зуміло правильно організувати свою виробничу комерційну діяльність.

ТОВ “Альянс”  стало випускати нові види продукції, так само відбулися перетворення, зв'язані з реконструкцією, у зв'язку з цим на підприємстві за аналізований період збільшилася виробнича потужність на 7,5 відсотка.

         Показником, що характеризує виробничу активність підприємства, є товарна продукція в розрахунку на 1 грн. вартості основних виробничих фондів, цей показник в аналізований період збільшився в 3,4 рази, що вказує на збільшення використання производственно- технічної бази для випуску товарної продукції.

Виробнича діяльність збільшилася на 3,4*0,11=0,374=37,4 відсотки.

В аналізований період спостерігається збільшення показників реалізованої продукції в розрахунку на 1 грн вартості основних виробничих фондів на 1,2 грн, або в 3,4 рази.

Скоректоване значення 3,4*0,11=0,374=37,4 відсотку.

         Це також показує на підвищення ринкової активності використання виробничо-технічної бази на підприємстві.

На період ТОВ “ Альянс”  з 2000 по 2001 рік чисельність персоналу збільшилася на 29 відсотків. Це зв'язано з тим, що підприємство розширюється для випуску нових видів продукції.

 При цьому рівень продуктивності праці на підприємств збільшився в 1,39 рази. На це вказує показник випуску продукції в натуральному вираженні на 1 працюючого. У вартісному вираженні цей показник збільшився на 56,45 тисяч карбованців, тобто в 1,94 рази. Це зв'язано зі значним ростом цін на вироблену продукцію.

У 2000-2001 році спостерігається ріст показника ефективност витрати засобів на оплату праці в розрахунку по товарній і реалізованій продукції, а так само позитивний підсумок використання засобів на оплату праці, так на кожну витрачену гривню  на оплату праці було отримано 0,05 грн.  прибутку від продажів і 0,02 грн. прибутку до оподатковування

У наступному розділі більш детально розглянуті  показники діяльності ТОВ “ Альянс”  і проведений детальний аналіз використання виробничих ОЗ даного підприємства.

Розділ ІІ. Аналіз виробничих основних засобів на прикладі ТОВ “Альянс”

2.1 Аналіз наявності і структури основних засобів ТОВ

“ Альянс”

                          Проаналізуємо використання основних засобів на конкретному підприємстві.

Для цього розглянемо підприємство: ТОВ “ Альянс”.

Підприємство випускає цеглини: силікатний і будівельний червоний.   Підприємство ма використовує основні засобі для виробництва продукції. Зробимо аналіз використання основних засобів в двох роках   в 2001 р   ( базисний ) і 2001 р - що аналізується.

         Спочатку проаналізуємо структуру основних засобів підприємства. У таблиці 2.1 приводяться дані про структуру основних засобів, що є в кінці базисного року.

Таблиця 2.1. Структура основних засобів, що є в базисному році.

         Як видно з таблиці 2.1, вартість всіх основних засобів на кінець базисного року становила 24715 тис. грн. Основн кошти виробничого призначення становили 90.9% ( 22490 тис. грн.),  а  невиробничі основні кошти 9.1% ( 2225 тис. грн ).  Частка активної частини виробничих основних засобів від загальної вартості виробничих основних засобів  становила

                   (9367 +1328+ 689+ 311) / 22490 * 100%  = 52.0 %

 або 11695 тис. грн., пасивна частина - 48.0% або 10795 тис. грн. Співвідношення пасивної і активної частини основних засобів виробничого призначення відповідає нормі в даній галуз виробництва.

         Розглянемо рух основних засобів в році, що аналізується.

 Дан про надходження і вибуття основних засобів в 2001 році приведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Рух  основних засобів.

         Дані таблиці 2.2 показують, що за звітний рік (2001 р.)  сталися істотні зміни в наявності і в структурі основних засобів.

Вартість основних засобів зросла на 2740 тис. грн. або на 11.1 %, в тому числі основних виробничих засобів на 3340 тис. грн. або 14.9% ( в 2001 році підприємство ввело в експлуатацію додаткові лінії і побудувало прибудову до складського приміщення готової продукції).

 Збільшилася частка основних виробничих засобів на 3.2% і відповідно поменшала частка невиробничих основних засобів (в зв'язку з приватизацією квартир працівниками ТОВ ).

Значно виросла питома вага активної частини основних засобів в загальній сумі основних засобів з 47.3% до 52.0% ( +4.7%), що потрібно оцінити позитивно. По формулах розрахуємо коефіцієнти оновлення, вибуття і приросту основних  виробничих засобів:

Кобн= 5150. / 25830 = 0.2,  Квиб=1810/22490 = 0,08, Кпр.= (5150-1810) / 22490 =  0,15.

 Дані розрахунку показують досить високе  значення коефіцієнтів оновлення і приросту основних виробничих засобів, що пояснюється введенням в експлуатацію нових ліній по виробництву цегли.

      Всі зміни, ті, що відбулися в звітному році в порівнянні з базисним приведені в таблиці 2.3.      

       Таблиця 2.3 Аналіз зміни структури основних засобів.

      Як видно з таблиці 2.3, приріст основних засобів становив +2740 тис. грн., у відсотках до базисному +11.1%.

Важливо відмітити і те, що зростання частки активної частини основних засобів становило +2595 тис. грн,  у відсотках +4.7%. Проаналізуємо це зростання у відсотках і визначимо вплив кожного чинника ( зростання частки активної частини і зростання вартост активної частини основних засобів):

Ф2000= Фа2000  / Ф2000  *100= 11695 / 24715 = 47.3%

Ф1 = Фа2000  /  Ф2001 = 11695 / 27455* 100% =  42.596%

 Вплив чинника = 42.596-47.3= -4.704%

Ф2 = Фа2001  /  Ф2001 = 14290 / 27455* 100% =  52.0%

Вплив чинника = 52.0-42.596= +9.404%

          Таким чином, за рахунок впливу цих чинників зростання частки активної частини становило +4.7% (-4.704% + 9.404%).

         І нарешті, расчитаем середньорічну вартість  основних виробничих засобів вартість їх активної частини. По формулі  отримуємо:

Ф2000=( 20120+22490)/2=21305 тис. грн.  

Фa2000=(11305+11695)/2= 11500 тис. грн

Ф2001=(22490+25830)/2= 24160 тис. грн

Фa2001=(11695+14290)/2= 12992,5 тис. грн.

           2.2 Аналіз показників використання основних засобів.

         Наступний етап аналізу використання основних засобів - аналіз показників. Головним показником використання основних засобів фондовіддача. Для розрахунку цього показника і проведення аналізу приведені наступні дані в таблиці 2.4.

 Таблиця 2.4. Початкові дані для проведення аналізу фондовіддачи. 

 Чинниками першого рівня, що впливають на фондовіддачу основних виробничих засобів, є:  зміна частки активна частині засобів в загальній їх  частині; зміна фондовіддачи активної частини  засобів:

 ФО = УД * Фоа (11)

         Розрахунок впливу чинників здійснюємо способом абсолютних різниць:

           ФОуд =( УД2001-УД2000 )*ФОа2000 = ( 0.5377-0.5397 )*13.89 = - 0.02778 грн.                             

       ФОакт =( Фоа2001-Фоа2000 )*УД2001= ( 13.66 - 13.89 )*0.5377 = - 0.12367 крб.

       Разом:  - 0.15 грн.

         Для розрахунку впливу чинників на приріст фондовіддачи обладнання використовується спосіб ланцюгових підстановок.

По формулі  отримуємо:

 Фоа2000  =    Д2000 * Ксм2000 * П2000 * СВ2000/Ц2000 = 250 * 1.92 * 7.8 * 1420.3/ 383300                           

Фоа2000 = 13.89

         Для визначення першого умовного показника фондоотдачи треба замість середньорічної вартості одиниці обладнання в 2000 році взяти це значення в 2001 р:

     Фоаусл1  = Д2000 * Ксм200 * П200 * СВ2000 /Ц2000=250 * 1.92 * 7.8 * 1420.3/40600= 13,09

         Внаслідок зміни структури обладнання рівень фондовіддачі поменшав на  0.8 крб.  (13.09- 13.89 ).

          Розрахуємо вплив наступного чинника ( кількість відпрацьованих днів):

         Фоаусл2  =   Д2000 * Ксм2000 * П2000 * СВ2000/Ц2000 = 245 * 1.92 * 7.8 * 1420.3/40600

         Фоаусл2  =  12.83

         Зниження фондовіддачі на  0.26 грн. (12.83-13.09)  є результатом збільшенням целодобових простоїв в році, що аналізується в порівнянні з базовим ( в середньому по 5 днів на кожну одиницю обладнання ).

         Розрахуємо вплив наступного чинника:

        Фоаусл3  =  Д2001 * Ксм2001 * П2000 * СВ2000 /Ц2000 = 245 * 1.87 * 7.8 * 1420.3/406000

         Фоаусл3  =  12.50

         Внаслідок зниження коефіцієнта змінності значення фондовіддачі знизилося на 0.33 грн. ( 12.50 - 12.83).

          Розрахуємо вплив тривалості зміни на рівень фондовідачі:

         Фоаусл4  =   Д2001 * Ксм2001 * П2001 * СВ2000/Ц2001 =245 * 1.87 * 7.6 * 1420.3/406000

          Фоаусл4  =  12.18

         У зв'язку з тим, що в році, що аналізується, середня тривалість зміни поменшала в порівнянні з базовим роком, фондоотдача поменшала на 0.32 грн (12.18-12.50).

         І нарешті, розрахуємо вплив  останнього чинника:

            Фоаусл4 =Д2001 * Ксм2001 * П2001 * СВ2001/Ц2001= 245 * 1.87 * 7.6 * 1580.9/406000

         Фоаусл4  = 13.66

Внаслідок підвищення  середнього виробітку продукції фондоотдача виросла на 1.48 грн.( 13.66-12.18).

         Щоб виявити, як ці чинники вплинули на значення фондовіддач основних виробничих засобів, отримані результати треба помножити на фактичну питому вагу активної частини  в загальній сумі основних виробничих засобів.

Зміна фондоотдачи основних виробничих засобів за рахунок:

  Структури   обладнання  -0.8   * 0.5377  = -0.43016

  Целодневных простоїв        -0.26 * 0.5377  = -0.1398 

  Коефіцієнт змінності    -0.33 * 0.5377   =-0.1774

  Внутрисменных простоїв   -0.32 * 0.5377  =-0.1720

  Среднечасовой виробітку  +1.48 * 0.5377 = +0.7957

  Разом                                     -0.23                     -0.123

У таблиці 2.5 приведені результати факторного аналізу фондовіддачі.

2.3 Аналіз використання обладнання і виробничих потужностей.

     Наступним етапом аналізу використання  основних засобів підприємства є аналіз використання обладнання і виробничих потужностей. Для  цього розраховують коефіцієнт інтенсивного і екстенсивного завантаження обладнання, а також загальний коефіцієнт використання обладнання  нтегральний коефіцієнт.   

    У таблиці  2.6 приведені дані про і фактичні значення показників виробничо програми, що плануються в році, що аналізується.  На основі цих

Таблиця 2.5. Результати факторного аналізу фондовіддачі.

 2.3 Аналіз використання обладнання і виробничих потужностей.

Таблиця 2.6. Показники використання обладнання

         Наступним етапом аналізу використання  основних засобів підприємства є аналіз використання обладнання і виробничих потужностей. Для  цього розраховують коефіцієнт інтенсивного і екстенсивного завантаження обладнання, а також загальний коефіцієнт використання обладнання. 

          У таблиці  2.6 приведені дані про  фактичні значення показників виробничо програми, що плануються в році, що аналізується.  На основі цих даних розрахуємо коефіцієнти екстенсивного і інтенсивного завантаження обладнання.

   По формулі  знаходимо коефіцієнт екстенсивного завантаження:

Кекст.= Тфакт. / Тплан.= (32 * 245 * 7.6 * 1.87 ) / ( 32 * 250 * 8 * 2 ) = 112320 / 128000 =0.87. (12)

По формулі знаходимо коефіцієнт нтенсивного завантаження обладнання:

 Кінтенс.= СВфакт. / СВплан = ( 1580.9 / 1600 = 0.9875).(13)

Звідси, коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання підприємства дорівнює

Кінтегр. = 0.87 * 0.9875 = 0.86.   

         Як видно з таблиці 2.6, виконання плану було досягнуте тільки по кількості встановленого обладнання. 

         Резерв  підвищення коефіцієнта інтегрального завантаження обладнання полягає в збільшенні тривалості робочої зміни.

Простої в році, що аналізується, були пов'язані із збільшенням часу простою обладнання в ремонті і перевищенням часу установки нового обладнання, що вплинуло на зменшення середньої тривалості зміни на 0.4 години. Усунення даного недоліку може бути досягнуте шляхом введення прогресивних організаційних технологічних заходів.

                            2.4. Аналіз фондоозброєнності.

         Важливим показником оснащеності підприємства основними засобами показник фондоозброєнності. Він розраховується як відношення середньорічної вартост основних засобів до среднесписочної кількості працюючих на даному підприємстві і показує скільки основних засобів ( у гривнях) доводиться на одного працюючого.

 Цей показник відобража оснащеність   одного працюючого (Фвооруж1), робітника (Фвооруж2) і робоче основне виробництво (Фвооруж3) відповідно всіма основними коштами, основними виробничими коштами активною їх частиною. У таблиці 2.7 приводяться дані про структуру працюючих на підприємстві в 2000 і 2001 рр.

Таблиця 2.7. Структура працюючих на підприємстві.

Як видно з таблиц 2.7., число працюючих на підприємстві, що аналізується, зросло на 8 чоловік. Збільшення викликане насамперед за рахунок збільшення числа робітників в основному виробництві на 5 чоловік

( бригада по обслуговуванню нового обладнання, введеного в експлуатацію в 2001 році).     

         За даними таблиці 2.7 і 2.3 по формулах розрахуємо значення наступні показники:

2000:          Фвооруж1=  24715 тис.. / 112 =  220.6     

         Фвооруж2=  22490 тис.. /  87 =   258.5           

                 Фвооруж3=  11695 тис.. / 60 =    194.9         

 2001 Фвооруж1=  27455 тис.. / 120 = 228.8

Фвооруж2=  25830 тис.. /  94 = 274.7

Фвооруж3=  14290 тис.. / 65 = 219.8

         Збільшення значень показників фондоозброєнності зумовлене збільшенням вартості основних коштів в році, що аналізується в порівнянн з базисним ( закупівля і введення в експлуатацію дві нових лінії).

Значення фондоозброєнност всіх працюючих виросло на 8.2 тис. грн, фондоозброєнност робітників на 16.2 тис. грн, фондоозброєнност робітників, зайнятих в основному виробництві на 24.9 тис. рублів. 

         2.5 Аналіз використання виробничих площ.

         І нарешті, проаналізуємо використання виробничих площ підприємства. Площу підприємства ділять на загальну (вс площі, включаючи будівлі управління і інші невиробничі площі), виробничу ( площі, займані цехами і дільницями підприємства) і площа основного виробництва.

При  аналізі використання виробничих площ розраховують показник, що розраховується як відношення валової продукції до площ підприємства. Даний показник показує випуск продукції у гривнях на 1м2 площі підприємства.   У таблиці 2.8 приводиться структура площ підприємства, що аналізується. 

 Таблиця 2.8. Структура площ підприємства

         Площа підприємства збільшилася на +1500 м2.

У 2001 році були побудован прибудова до складу готової продукції

 ( 1000 м2 ) і столова площею 500 м2 ( невиробнича площа). На основі даних таблиць 2.8 і 2.4 розрахуємо випуск готово продукції на 1 м2 загальній площі:

 2000:  Фпл. =  159787.5  тис./ 12000 =    13.31 

         2001:  Фпл. =  177576 тис.. / 13500 = 13.15

    Як видно з отриманих значень, випуск продукції на 1 м2 поменшав на 0.16 тис. гривен і становив 13.15 тис. гривен в 2001 році проти 13.31 тис. гривен в 2000 році.

     Тепер розрахуємо випуск продукції на  1 м2 площ основного виробництва.            

     Площа основного виробництва ( площа, займана робочими машинами і обладнанням у виробничих цехах) в порівнянні з базисним роком не змінилася і випуск продукції з 1 м2 площ основного виробництва збільшився з

Фпл. = 159787.5  тис./ 8500 =  18.8 грн/ м2 

         до  Фпл. = 177576 тис.. / 8500 = 20.9 грн/ м2.

         Таким чином, випуск продукції  з 1 м2 площ основного виробництва виріс на 1.9 крб., що було викликано збільшенням випуску продукції в році, що аналізується.   

         Потрібно відмітити, що у підприємства є резерви збільшення випуску продукції з 1 м2 площі основного виробництва, оскільки у нього є вільні площі, на яких може бути встановлене додаткове обладнання.  

Розділ 3. Шляхи поліпшення використання основних виробничих засобів

Як видно з приведеного аналізу використання основних коштів на підприємстві, зростання випуску продукції в році, що аналізується, збільшилося за рахунок збільшення середньорічного технологічного встановленого обладнання і збільшення среднечасовой його виробітки.

Резерви для збільшення випуску продукції полягають в скороченні всередині змінних простоїв, скороченні целодобових простоїв і підвищенні коефіцієнта змінності.

 Сума цих резервів становила 11819 тис. грн або 6.5 % від випущеної продукції в році, що аналізується. 

         Для більш ефективного використання основних засобів підприємство може прийняти наступні заходи:

·     Введення в дію не встановленого обладнання, заміна і модернізація його;

·     Скорочення целодневных і внутрисменных простоїв. Усунення даного недоліку може бути досягнуте шляхом введення прогресивних організаційних технологічних заходів.

·    Підвищення коефіцієнта  змінності, яке може бути досягнуте застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, включаючий ефективний план проведення ремонтних і налагоджувальних робіт.     

·    Більш інтенсивне використання обладнання.

·    Впровадження заходів НТП.

·    Підвищення кваліфікації робочого персоналу, яке забезпечує більш ефективне і дбайливе поводження з обладнанням.

·    Економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що передбачає залежність зарплати від випуску і якості вироблюваної продукції. Формування фондів стимулювання і заохочення робітників, що досягли високих показників роботи.

·    Проведення соціальних робіт, що передбачають підвищення кваліфікації робітників, поліпшення умов труда і відпочинку, оздоровчі заходи і інш. заходу, що позитивно впливає на фізичне і духовне стану робочого.            

ВИСНОВОК.

         Отже, в ході написання дипломної роботи були розкриті і поставлені задачі і питання.

У першій частині роботи були ретельно вивчені питання, пов'язані з визначенням основних засобів,  їх класифікацією і методикою аналізу використання .

         Так, було дане визначення основних засобів як частини виробничих фондів, яка бере участь в процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на продукт, що виготовляється поступово, по частинах, по мір використання.

Основні засоби діляться на виробничі і невиробничі. До основних виробничих засобів відносять засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, а до невиробничих - ті основні засоби, які створюють умови для життя працівників. Особлива увага приділяється діленню основних засобів на активну пасивну частину. Збільшення частки активної частини основних засобів сприяє підвищенню показників випуску продукції і економічної ефективност діяльності підприємства.

         У другій частині даної дипломної роботи був розглянутий аналіз використання основних засобів на конкретному підприємстві. Аналіз використання основних засобів був зроблений за два роки   2000 ( базисний ) і 2001 ( що аналізується).

 Головним показником використання основних засобів показник фондовіддачі. Так, показник фондовіддачі в 2000 році становив 7.5,  а в 2001  становив - 7.35.

Випуск продукції в році, що аналізується, виріс за рахунок збільшення кількості обладнання і за рахунок збільшення середнегодинного   виробітку продукції. Негативний вплив збільшення целодобових простоїв, внутрисменных простоїв і зменшення коефіцієнта змінності.                

         У підприємства є резерви підвищення випуску продукції. Випуск продукції може збільшиться на 11819 тис. грн..   

         Для більш ефективного використання основних коштів підприємство може прийняти наступні заходи: введення в дію не встановленого обладнання, скорочення целодобових і внутрисменных простоїв, підвищення коефіцієнта  змінності, більш інтенсивне використання обладнання, впровадження заходів НТП, підвищення кваліфікації робочого персоналу і інш.

 Список використаної літератури.

1. Аналіз вигід і витрат. Практичний посібник / Секре­таріат Ради скарбниці. Канада. Пер. з англ. — К.: Основи, 1999. .

2. Баканов М.И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 416 с.

3. Бандурка А. М., Червяков И. М., Посылкина О. В. Финансово-экономический анализ: Учебник. — Харьков: МВД, 1999.

4. Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економіч аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416с.

5. Житна І. П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. — К.: Вища шк., 1992.

6. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. — К.:  Знання прес, 2000.

7. Івахненко В. М., Горбаток М. /., Льовочкін В. С. Економічний аналіз. — К.: КНЕУ, 1999. — 176 с.

8. Іващенко В. І., Болюх М. А. Економічний аналіз господарської діяльності. — К.: КНЕУ, 1999. — 204 с.

9. Каракоз И. И., Самборский В. И. Теория экономического анализа. К.: Вища шк., 1989. — 255 с.

10.Ю.Ковалев В. В. Финансовьій анализ: Управление капиталом. Вьібор инвестиций. Анализ отчетности. 2-е изд.: перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 512с. .

11. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. — К.: Знання, 2000.

12. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. - Київ: КНЕУ, 1999. — 132с.

13. Мних Є. В., Буряк П. Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. Львів: Світ, 1998. — 208 с.

14. ПінчукН. С., Галузинський Г. П., Орленко Н.С. Ін­формаційні системи технології в маркетингу: Навч. посіб­ник. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.

15. Русак Н. А., Стражев В. И., Мигун О. Ф. и др. Ана­лиз хозяйственной деятельности в промышленности. 4-е изд. — Минск: Вишэйшая шк., 1999. — 398 с.

16. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. Минск: Новое знание, 1999. —688с.

17. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обіку. 3-тє вид., перероб. — Дніпропетровськ: Баланс-Клуб, 2000. — 368 с.

18. Чумаченко Н. Г. Внутризаводской экономический анализ. — К.: Техника, 1968. — 288 с.

19. Чумаченко Н. Г. Учет и анализ в промышленном производстве США. — М.: Финансы, 1974. — 238 с.

20. Чумаченко Н. Г., Заботина Р. И. Теория управлен­ческих решений: Учеб. пособие для вузов. К.: Вища шк., 1981.

21. Шкарабан С. И. Основы оперативного экономиче­ского анализа. — Львов: Из-во при Львов, госун-те изд. объединения “Вища школа”, 1988. — 136 с.

22. Рішап Ж. Аудіт і аналіз господарської діяльності підприємства. / Під ред. Л.П. Белих- М.:  "Аудит  ", 2001

23. Савицкая Г.В. Аналіз хозяйственнной діяльності підприємства   Мн.: “Экоперспектива", 2001

24. Хеддервік К. Фінансовий і економічний аналіз діяльності підприємства / Під ред. Ю.Н. Воропаєва   М.: “Фінанси статистика  ", 2000

25. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методіка фінансового аналізу. - М.:  "ИНФРА", 1995

26. Шишкин А.К.,  Мікрюков В.А. Учет,  аналіз, аудит на підприємстві.   М.:  "Аудиит, ЮНИТИ  ", 2000