Курсовая работа: Організаційні процедури аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ "Інтер-Синтез"

Курсовая работа: Організаційні процедури аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ "Інтер-Синтез"

АНОТАЦІЯ

Курсовий проект виконаний на тему: «Організаційн процедури аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез». Метою курсового проекту є закріплення і поглиблення знань з організації і методики аудиту, оволодіння навичками самостійної науково-дослідницької роботи, а також вивчення і детальний розгляд дебіторської заборгованості.

У першому розділ курсового проекту розглянуто теоретичні основи організації аудиторсько перевірки.

У другому розділ описана методика проведення аудиторської перевірки дебіторської заборгованості.

У третьому розділі розглянуто особливості проведення аудиту дебіторської заборгованості в умовах використання клієнтом обчислювальної техніки.

Розділів – 3.

Таблиць – 5.

Сторінок проекту 52.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

1.1 Характеристика дебіторської заборгованості

1.2 Нормативна база

1.3 Характеристика фінансово-господарської діяльност ТзОВ «Інтер-Синтез»

1.4 Оцінка аудиторського ризику

1.5 Планування проведення аудиту

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

2.1 Опис альтернативних облікових рішень щодо дебіторської заборгованості, визначених в обліковій політиці ТзОВ «Інтер-Синтез»

2.2 Перелік первинних документів з обліку дебіторсько заборгованості

2.3 Перелік реєстрів аналітичного та синтетичного обліку дебіторської заборгованості і фінансової звітності, у якій відображена дебіторська заборгованість

2.4 Класифікатор можливих порушень, які виявляються під час проведення аудиту дебіторської заборгованості

2.5 Методи збору аудиторських доказів

2.6 Опис контрольних процедур для виявлення можливих порушень під час проведення аудиту дебіторської заборгованості

2.7 Проведення аудиту фінансового стану ТзОВ «Інтер-Синтез»

2.8 Результати проведення аудиту

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ КЛІЄНТОМ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Додаток А. Фінансова звітність ТзОВ «Інтер-Синтез» за 2007-2008 рр.

Додаток Б. Договір про проведення аудиту дебіторсько заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез»

Додаток В. План проведення аудиту дебіторсько заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез»

Додаток Д. Програма аудиту дебіторської заборгованост ТзОВ «Інтер-Синтез»

Додаток Ж. План-графік на проведення аудиту аудитора Клепак О. І.

Додаток З. Завдання на проведення аудиту аудитора Клепак О. І.

Додаток К. Первинні документи з обліку дебіторсько заборгованості

Додаток Л. Реєстри синтетичногоі аналітичного обліку дебіторської заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез»

Додаток М. Акт прийому-здачі виконаних робіт

Додаток Н. Звіт аудитора виконавчому органу ТзОВ «Інтер-Синтез»

Додаток О. Висновок аудитора щодо проведення аудиторської перевірки дебіторської заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез» за 2008 р.

ВСТУП

В даний час в Україні відбуваються істотні зміни в господарській, економічній і соціальній діяльності підприємств. Це призводить до об'єктивної необхідності зміни системи контролю.

Для нормального функціонування всіх ланок народного господарства необхідно, щоб підприємці, ухвалюючи рішення, мали достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, в частковості, про стан дебіторської заборгованості, про законність і підтверження господарських операцій, в результаті яких вона виникла.

В даний час, коли Україну охоплює криза платежів, коли дебіторська заборгованість підприємств один одному досягла величезних сум, проведення аудиту дебіторської заборгованості має велику актуальність, оскільки це стимулює підприємство до більш ретельного і регулярного проведення інвентаризації дебіторської заборгованості, до активного проведення заходів щодо стягнення заборгованості з неплатників через арбітраж.

Дебіторська заборгованість істотно погіршує фінансовий стан підприємства, вона ммобілізацією грошових засобів, відверненням їх з господарського обороту, що приводить до зниження темпів виробництва і результативних показників діяльност підприємства, оскільки прострочена дебіторська заборгованість, по якій закінчився термін позовної давності, підлягає віднесенню на збитки підприємства.

В системі наук про господарський контроль аудиту відведено вагоме місце. Аудит – один з нових важливих розділів науки про господарський контроль – вивчає стан, структуру, динаміку та причини виникнення господарських відхилень в цілому, окремі їх види, розробляє їх виявлення, заходи з попередження. Аудит займається виявленням, глибоким і всебічним пізнанням закономірностей, відхилень в господарській діяльності, виступає засобом аналізу діяльності підприємства, профілактики та попередження відхилень від вимог чинного законодавства шляхом застосування спеціальних способів і прийомів.

Основна мета аудиту – це формування професійної думки аудитора щодо достовірності первинних даних про факти господарського життя, повноти та своєчасності відображення цих даних в обліку, правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів та складання аудиторського звіту та аудиторського висновку, як надаються замовнику.

Мета аудиту може доповнюватись обумовленими договорами з клієнтом завданнями виявлення певних резервів, кращого використання фінансових ресурсів, вивченням правильност нарахування податків, розробкою заходів з покращення фінансового стану підприємства, оптимізації витрат і результатів діяльності.

Взагалі, мету аудиту можна сформувати як вирішення конкретних завдань, які визначаються законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, а також договірними завданнями аудитора та клієнта.

Від правильного розуміння суті та ролі контролю в бізнесі залежать перспективи розвитку самого аудиту та межі його застосування на практиці. Аудит як галузь господарського контролю має свій предмет дослідження, який є близьким для всіх економічних наук – це господарська діяльність підприємства.

Об’єктом дослідження обрано ТзОВ «Інтер-Синтез», яке займається торгівлею хімічної продукції. ТзОВ «Інтер-Синтез» створене в березн 1998 року на базі науково-дослідного закладу – «Бориславський науково-дослідний нститут «Синтез» з дослідним заводом». Середньооблікова чисельність працівників – 20.

Курсовий проект складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

1.1 Характеристика дебіторської заборгованості

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [17, c. 462].

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами [14].

Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 «Баланс» у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірност немає, суму дебіторської заборгованості слід списати [12].

Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ход нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу [14].

У П(С)БО 2 «Баланс» дається визначення операційного циклу – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізац виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не довгостроковою, а поточною [12].

Отже, довгострокова заборгованість - це в основному заборгованість, не пов'язана з операційною діяльністю.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

Датою балансу звичайно є останній день звітного періоду.

З наведених вище визначень довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгостроково прив'язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну [17, c. 463].

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування [18, c. 454].

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи [14].

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат [12].

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

- Перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості.

- Перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, з виділенням внутрішньо групового сальдо дебіторської заборгованості.

- Склад і суми статті балансу «Інша дебіторська заборгованість».

- Метод визначення величини резерву сумнівних боргів.

- Сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення [14].

1.2 Нормативна база

У процесі аудиторської перевірки дебіторської заборгованості у ТзОВ «Інтер-Синтез» аудитору необхідно також нормативно-законодавчою базою. Основними з них є:

- Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93р. №3125-ХІІ із змінами і доповненнями [1].

- Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІІ із змінами і доповненнями [2].

- Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року[3].

- Інструкція по нвентаризації основних засобів, нематеріальних цінностей, грошових коштів та документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.94 р. [5].

- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291 (зі змінами і доповненнями) [10].

- Методичн рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджен наказом Міністерства фінансів України від 29.12.00р. № 356 [6].

- Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.1999 р. № 87 [11].

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р. [12].

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р. [13].

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.99 р. [14].

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання» затверджений наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 р. [15].

1.3 Характеристика фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Інтер-Синтез»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Синтез» створено 26.03.1998 р. вiдповiдно до Установчого договору про створення i дiяльнiсть шляхом об'єднання майнових вкладiв його учасникiв з метою одержання прибутку.

Предметом діяльності підприємства є:

- створення науково-технiчної продукцiї у галузях харчової, фармацевтичної, хiмiчної та медичної промисловостi;

- виробництво парфюмерних речовин i композицiй для косметичних виробiв, мила, пральних порошкiв, миючих засобів, тощо;

- виробництво дезинфікуючих та лікарських засобів;

- виробництво харчових добавок: ароматичних речовин, барвникiв, антиоксидантiв, консервантiв, стабiлiзаторiв, цукрозамiнникiв, смакових речовин i т.п., у тому числi для алкогольних та безалкогольних напоїв, кондитерських виробiв, м'ясних виробiв, продуктiв переробки овочiв, лiкарських засобiв та напiвпродуктiв;

- виробництво харчової продукцiї i сировини та напiвпродуктiв для її виробництва;

- надання послуг промислового та комерцiйного характеру в областi iнжинiрингу та iнженерно пiдготовки;

- надання iнформацiйних та маркетингових послуг;

- виробництво хімічної та іншої продукцiї виробничо-технiчного призначення;

- гуртова та роздрібна торгiвля;

- надання послуг, що здiйснюються за договорами доручення, комiсiї та за агентськими угодами;

- представництво iнтересiв iнших юридичних осiб;

- iнша дiяльнiсть, не заборонена чинним законодавством України.

Основною діяльністю, якою займається підприємство, є торгівля хімічною сировиною, дезинфікуючими засобами (для ветеринарії) та харчовими добавками.

ТзОВ «Інтер-Синтез» самостійно здійснює планування своєї діяльності, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку з власним найменуванням і символікою, кутовий та інші штампи, бланки, фірмовий знак та інші реквізити.

Підприємство несе відповідальність по своїх зобов’язаннях всім своїм майном, на яке може бути накладене стягнення згідно з діючим законодавством України, і водночас несе відповідальності по зобов’язаннях власника, а власник несе відповідальність по зобов’язаннях товариства в межах свого внеску в статутний фонд.

Майно ТзОВ «Інтер-Синтез» складають основні та оборотні фонди, а також інші цінності, які належать йому на правах власності, вартість яких відбивається в балансі, за вирахуванням вартості зобов’язань підприємства.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльност Товариства є прибуток. Прибуток, отриманий після всіх розрахунків, поступає в повне розпорядження Товариства, яке визначає напрями вдосконалення.

Товариство створює резервний фонд у розмірі не менш як 25% статутного фонду. Резервний фонд формують шляхом щорічних відрахувань від суми чистого прибутку ( не менше 5% від суми чистого прибутку).

ТзОВ «Інтер-Синтез» реалізує свою продукцію, роботи, послуги по цінам і тарифам, що встановлюються самостійно або на договірній основі, згідно з чинним законодавством, а взаємовідносини з найманими працівниками та службовцями будуються на договірній (контрактовій) основі і регулюються діючим законодавством.

Працівники ТзОВ «Інтер-Синтез» підлягають соціальному та медичному страхуванню, соціальному забезпеченню в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством.

Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде фінансову, податкову, соціальну, статистичну і інші види звітності.

Ведення організацію бухгалтерського обліку та складання і подання звітності покладено на головного бухгалтера, метою якого є забезпечення дотримання у товаристві встановлених диних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлений термін фінансової та податкової звітності і контроль за раціональним, економним використанням і збереженням матеріальних ресурсів. Основні техніко-економічні показники діяльності фірми показано в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Техніко-економічні показники ТзОВ «Інтер-Синтез»

З табл. 1.1 видно, що основні засоби ТзОВ «Інтер-Синтез» зменшилися на 30,1 тис. грн. Виробничі запаси в 2007р. становили 958,2 тис. грн., а в 2008р. уже дорівнювали нулю. Для фінансування виробництво збільшився статутний капітал у 1,37 разів. Поточні зобов’язання ТзОВ «Інтер-Синтез» зменшилися на 1045,5тис. грн., при цьому довгострокових зобов’язань підприємство не має. Власний капітал зріс на 546,2 тис. грн., оскільки збільшився статутний капітал.

Дохід від реалізації продукції ТзОВ «Інтер-Синтез» збільшився у 2008році на 5757 тис. грн. порівняно з 2007 роком, проте результатом діяльності 2008 року є збиток, це пояснюється стрімким зростанням інших операційних витрат. В 2008р. виникли матеріальні затрати, які становили 162,0 тис. грн.., витрати на оплату прац зменшилися на 9,1 тис. грн., відповідно і зменшилися відрахування на соціальн заходи на 3,7 тис. грн., інші операційні витрати зросли на 27 %. Середньооблікова чисельність працюючих у 2008р. збільшилася на 2особи., а середньомісячна зарплата одного працюючого знизилася на 17%.

Отже, основними причинами зростання обсягу реалізації продукції є додаткове залучення працівників, підвищення ефективності їх роботи, та додаткове фінансування діяльності. Проте це призвело до збитків підприємства у 2008 році.

1.4 Оцінка аудиторського ризику

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому потрібно спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був щонайменшим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудитор повинен використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Аудитор повинен чітко усвідомити, у чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Це дуже важлива проблема, оскільки від розв’язання її залежить згода аудитора на проведення перевірки витрат основної діяльності або відмова від неї; складання плану перевірки витрат основної діяльності та визначення строків; вибір напрямів, підходів, методів і прийомів аудиторської перевірки.

Дуже важливим питанням є методика визначення розміру аудиторського ризику. Єдиної такої методики поки що нема, відсутні навіть науково обґрунтовані підходи до оцінки як загального аудиторського ризику, так основних його компонентів. Проте існують найзагальніші моделі розрахунку аудиторського ризику [24, c.71].

Українські і російські фахівці розраховують аудиторський ризик за такою факторною моделлю:

АР = ВР*РК*РН, (1.1)

де АР — загальний аудиторський ризик; ВР — властивий ризик; РН — ризик невиявлення, РК — ризик системи контролю.

Аудиторський ризик виявляється у зв'язку з тим, що д аудитора відносно перевірки звітності суб'єктивні. Чим нижчий рівень бажаного ризику для аудитора, тим більше він повинен бути впевненим у тому, що звітність не містить матеріальних помилок і пропусків. Нульовий ризик означає впевненість у достовірності інформації. На практиці аудитор не може бути повністю впевненим у достовірності звітності, тому аудиторський ризик завжди перебуває між 0 і 1 (або 0 та 100 %). При цьому важливо зазначити такі важливі моменти:

- аудитор не може повністю довіряти системі обліку внутрішньому контролю підприємства;

- аудитор не може дозволити собі встановлювати високий рівень невиявлення помилок (наприклад, понад 50%) при високих ризиках системи обліку внутрішнього контролю. У цьому випадку загальний аудиторський ризик буде також дуже високим, чого допускати не можна, оскільки перевірка вважатиметься такою, що проведена не належним чином;

- аудиторська перевірка буде вважатись незадовільною, якщо аудитор встановить низький ризик виявлення за повної недовіри до систем обліку внутрішнього контролю підприємства. В сучасних умовах для аудитора все більшого значення набуває підприємницький ризик.

Властивий ризик — це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або за певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками у комплексі з перекрученнями на нших рахунках чи за операціями, з припущенням, що до них не застосовуватимуться заходи внутрішнього контролю підприємства [24, c.70].

Підприємницький ризик аудитора – це, по-перше, небезпека виставлення претензій клієнтами та іншими сторонами, зацікавленими в результатах аудиту, а, по-друге, небезпека виникнення фінансових втрат від заняття аудиторською діяльністю. Такий ризик характерним для кожного виду підприємницької діяльності і може призвести до банкрутства будь-яке підприємство. З огляду на ці причини підприємницький ризик аудиторів, на відміну від економічних суб’єктів, що перевіряються ними, ма додаткові аспекти, від яких аудиторам у міру можливості варто позбутися в раз кожного нового замовлення [24, с.71].

В даному випадку підприємницький ризик відповідає властивому ризику.

Оцінку аудиторського ризику через підприємницький ризик наведено в табл.1.2.

Таблиця 1.2

Оцінка аудиторського ризику через підприємницький ризик

Отже, на основ табл. 1.2, порахуємо рівень властивого ризику:

ВР=(68+55+40+64+20+15+45+18+14+67+29+40+42)/13=39,77%

Ризик контролю — це ризик від неефективності внутрішнього контролю. Адже система внутрішнього контролю і аудиту не завжди функціонує ефективно, помилки які можуть трапитися у системі бухгалтерського обліку підприємства, могли бути своєчасно попереджені та виправлені персоналом підприємства.

Ризик невиявлення викривлень полягає в тому, що аудиторськ процедури не завжди можуть виявити помилки за залишками на певному рахунку і за певною операцією.

Ризик невиявлення в зв’язку з недосвідченістю студента-аудитора становитиме, на мою думку, 20%.

Ризик системи контролю становитиме, на мою думку, близько 15%, так як, хоча на підприємств відсутня спеціальна Служба внутрішнього контролю, сам рівень контролю на ньому досить високий і ведення обліку контролюється з допомогою головного бухгалтера, стаж роботи якого практикуючим бухгалтером достатньо великий.

Отже ми можемо одержати загальний аудиторський ризик скориставшись вищевказаною формулою:

АР = ВР*РК*РН=0,3977*0,20*0,15=1,2%

Отже, рівень загального аудиторського ризику становить 1,2%.

1.5 Планування проведення аудиту

Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування, яке здійснюється з метою надання ефективних економічних послуг у визначений проміжок часу, зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, та виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування аудиту пов’язане з визначенням його цілей задач, відповідальності і обов’язків аудиторів.

Слід пам’ятати, що на відміну від інших процесів управління планування аудиту ма дуже важливі, притаманні тільки йому особливості:

- мета, яка заздалегідь визначена законом. У зв’язку з цим аудитори не мають будь-якої свободи: вони повинні визначити, сформулювати свою думку і викласти у висновку;

- кожний суб’єкт аудиту (клієнт) індивідуальний;

- проведення аудиту є ризикованим через суттєві невідповідності, помилки, фальсифікації і порушення чинних законодавчих та нормативних актів.

Таким чином, планування — це процес, який дає можливість найбільш раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик невиявлення найсуттєвіших моментів діяльності клієнта. Щоб планування було ефективним, воно повинно доповнюватися контролем виконаних робіт і постійною реєстрацією всіх фактів і висловів. Це дає можливість уникнути зайвого ризику, більш грунтовно підійти до прийняття рішення щодо загальних результатів перевірки [22, c. 85].

Планування аудиту повинно оформлятися документально. Відповідно до Національного нормативу аудиту «Планування аудиту» № 9 передбачається складання двох документів: загальний план та програма аудиту. Також за необхідності складається порядок змін та уточнень у загальному плані та програмі аудиту.

Для складання плану проведення аудиту слід розробити План (Додаток В) та Програму (Додаток Д) проведення аудиту дебіторської заборгованості у ТзОВ «Інтер-Синтез». В процесі планування аудиторської перевірки для кожного аудитора складається план графік проведення аудиту (Додаток Ж) та видається завдання на проведення аудиту (Додаток З).

Основою для складання плану аудиту є так званий запитальник аудитора (табл.1.3).

Таблиця 1.3

Запитальник аудитора

Після складання плану аудиторської перевірки складається програма аудиту дебіторсько заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез» Аудиторська програма розробляється з моменту конкретизації загального плану аудиту відповідно до додатка до національного нормативу аудиту «Договір на проведення аудиту» № 4 (Додаток Б).

Програма аудиту містить перелік питань за окремими темами, видами і напрямками очікуваних робіт, що підлягають перевірці, час проведення, види аудиторських процедур (за який період часу слід перевіряти, спосіб контролю). В аудиторську програму також вносять перелік об'єктів аудиту за його напрямками, терміни проведення. Наявність програми, крім того, забезпечує контроль за своєчасним і якісним використанням аудиторських процедур.

Після складання плану та програми аудиту аудитор погоджує їх з керівником ТзОВ «Інтер-Синтез». І пізніше керуючись даним планом і програмою аудиту аудитор здійснює перевірку фінансового стану підприємства, правильність ведення синтетичного і аналітичного обліку дебіторської заборгованості, правильності документального оформленння, законності і правильност відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з обліку дебіторсько заборгованості, правильності та достовірності відображення інформації про дебіторську заборгованість у звітності. І на основі цього аудитор здійснює складання аудиторського звіту і надає інформацію про недоліки у структурі контролю [20, c.41].

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

2.1 Опис альтернативних облікових рішень щодо дебіторської заборгованості, визначених в обліковій політиці ТзОВ «Інтер-Синтез»

Систему бухгалтерського обліку на підприємстві вважають надійною, якщо вона формує повну та достовірну інформацію про здійсненні господарські операції та фінансов результати діяльності. Ефективність системи бухгалтерського обліку неабиякою мірою залежить від правильного визначення підприємством облікової політики.

Облікова політика сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика дає можливість упорядкувати роботу бухгалтерії, оцінити рівень організації та методології обліку, відповідність роботи бухгалтерії встановленим нормам правилам, передбачити раціональні методи облікового процесу [25, с.109].

При проведенн перевірки облікової політики у ТзОВ «Інтер-Синтез» було встановлено, що на підприємстві не існує Наказу про облікову політику, натомість працівники, у своїй діяльності, керуються усними правилами ведення бухгалтерського обліку та звітності, які не суперечать законодавству.

Тому потрібно створити основний внутрішній закон підприємства – Наказ про облікову політику, де вказати теорію, методологію, технологію і організацію обліку.

Цей документ носить також інформативний характер. Так при аудиті дебіторської заборгованост багато інформації аудитор знайшов би саме в цьому наказі.

Насамперед в цей документ потрібно включити інформацію про назву, організаційно-правову форму місцезнаходження підприємства, розрізи аналітичного обліку, короткий опис основної діяльності підприємства тощо.

Також потрібно вказати за яким саме методом списуються товари оптової торгівлі при їх реалізації.

Так як ТзОВ «Інтер-Синтез» займається оптовою торгівлею потрібно на підприємстві створити резерв сумнівних боргів, оскільки не всі дебітори вчасно проводять розрахунки. Також потрібно вибрати за яким методом буде обчислюватися величина цього резерву. Аналітичний облік дебіторської заборгованості ведеться в розріз дебіторів, тому доцільно нараховувати резерв сумнівних боргів на основ платоспроможності окремих дебіторів.

Також доцільно створити графік документообороту організації, який забезпечує оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожен первинний документ, визначає мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяє поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку.

2.2 Перелік первинних документів з обліку дебіторської заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез»

Первинн документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарськ операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожно господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після завершення.

Первинн документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати так обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвищі і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У таблиці 2.1 наведено перелік первинних документів з обліку дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.1

Документування дебіторсько заборгованості

Основним первинним документом, що свідчить про відвантаження продукції є накладна (Додаток К1). У накладній вказується дата відвантаження, найменування продукції, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, вартість із ПДВ та суму ПДВ. У накладній фіксуються банківські реквізити ТзОВ «Інтер-Синтез», найменування покупця.

ТзОВ «Інтер-Синтез»є платником ПДВ і до виписаної накладної додається податкова накладна. В податковій накладній вказуються реквізити накладної на відвантаження продукції. Податкова накладна виписується у двох примірниках реєструється у книзі обліку реалізації.

Для ТзОВ «Інтер-Синтез» податкова накладна є підставою для збільшення суми податкового зобов’язання з ПДВ, а для підприємства – замовника – документом, що дає право на зарахування суми податкового кредиту з ПДВ.

У ряді випадків підприємства під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт (послуг), а також при оплаті продукції і робіт, прийнятих від замовників за частковою готовністю, можуть видавати аванси.

Авансові платеж постачальникам та іншим підприємствам оформлюють платіжними дорученнями, в яких міститься посилання на укладений договір. Підтвердженням проведених платежів виписка банку. Зарахування оформлюється розрахунком (довідкою) бухгалтерії

У процес господарської діяльності у підприємства виникає необхідність видачі з каси готівки працівникам підприємства під звіт на господарські витрати та службові відрядження. У цьому випадку виникають розрахункові відносини з підзвітними особами.

На підприємств повинен бути складений і затверджений наказом керівника список осіб, які мають право одержувати гроші в підзвіт на господарські потреби.

Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу (Додаток К2), в якому зазначається: пункт призначення, назва підприємства або організації, куди відряджається працівник, термін й мета відрядження.

Наказ про направлення працівника у відрядження є підставою для видачі йому посвідчення про відрядження. Працівники, які одержали готівку в підзвіт, зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про витрачені суми, до якого повинн бути додані всі виправдовуючи документи.

Видача грошей працівнику на відрядження або на господарські потреби проводиться в кас підприємства згідно з видатковим касовим ордером, а повернення невикористаних коштів працівником оформляється прибутковим касовим ордером.

Надходження ж товарно-матеріальних цінностей від підзвітної особи, тобто їх оприбуткування, підтверджує прибуткова накладна. В прибутковій накладній зазначається синтетичний рахунок на якому обліковується даний вид ТМЦ їх найменування, одиниця виміру, кількість отриманих цінностей ,їх ціна та загальна сума; а також зазначається, куди були вони оприбутковані.

Підприємством видано гроші підзвітній особі на придбання марок та конвертів підтвердженням цього є Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та чеки.

2.3 Перелік реєстрів аналітичного та синтетичного обліку дебіторської заборгованості і фінансово звітності, у якій відображена дебіторська заборгованість

Джерелами для аудиту розрахунків підприємства за роботи, товари, послуги з різними дебіторами, крім вищенаведених, являються: Баланс; Звіт про фінансові результати; Журнал № 3 та Відомості аналітичного обліку 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 3.6:

У першому розділ Журналу 3 відображаються обороти за кредитом рахунків 16, 34, 36, 37, 38. Записи в цьому Журналі здійснюються на підставі підсумкових даних Відомостей 3.1-3.6 та первинних документів.

Відомість 3.1(Додаток М1) призначена для аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, що відображаються на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Відомість 3.2(Додаток М2) призначена для аналітичного обліку поточної дебіторської заборгованості ( з підзвітними особами, за авансами виданими, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків тощо) ( рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами»).

Відомість 3.4 призначена для аналітичного обліку заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари) , виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена одержаними векселями ( рахунок 162 «Довгострокові векселі одержані», 34 «Короткострокові векселі одержані»). Тут також ведеться облік векселів виданих.

В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями.

Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (рядок 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість.

Чиста реалізаційна вартість (рядок 160 активу балансу) – сума поточної дебіторсько заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», ця сума на баланс підприємства визначається шляхом віднімання від загальної суми дебіторсько заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 161 активу балансу) резерву сумнівних боргів (рядок 162 активу балансу), тобто тієї суми заборгованості, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником.

Дебіторська заборгованість по нетоварних операціях відображається в рядках 180-210 ΙΙ розділу активу балансу.

У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» (рядок 050 «Балансу») показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ход нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Ця стаття відповідає дебетовому сальдо рахунка 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» та відображає вартість заборгованості за майно, передане у фінансову оренду, довгострокові векселі одержані та іншу дебіторську заборгованість, наприклад, розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позиками тощо.

2.4 Класифікатор можливих порушень, які виявляються під час проведення аудиту дебіторської заборгованості

Для проведення аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез» необхідно ознайомитися з типовими порушеннями, які часто трапляються при бухгалтерського обліку на підприємстві.

До типових порушень, що зустрічаються під час перевірки розрахунків із покупцями та замовниками можна віднести наступні:

- списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості;

- зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованост невідповідних дебіторів;

- неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської заборгованості;

- невідповідність даних синтетичного і аналітичного обліку дебіторської заборгованості;

- неправильне оформлення або відсутність договорів, що стали підставою для відвантаження товарів і виникнення дебіторської заборгованості;

- неправильна кореспонденція рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості;

- шахрайство із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб (списання її без підстав документального підтвердження на загальногосподарські витрати) [22, c. 143].

В ході аудиту розрахунків з підзвітними особами найчастіше виявляють такі порушення:

- незаконна ( відсутність наказу, не відзвітувалася підзвітна особа за попередній аванс, не працівникам підприємства тощо ) видача авансів;

- неправильне оформлення витрат на відрядження ( відсутність наказу, посвідчень, неправильне нарахування добових тощо );

- неправильне оформлення придбаних ТМЦ та відображення ПДВ ( неповне оприбуткування, включення до первісної вартості ПДВ тощо );

- неправильне відшкодування витрат працівникові валових витрат по відрядженню до фонду оплати праці, утримання прибуткового податку та зборів до соціальних фондів тощо );

- неналежне оформлення первинних документів;

- порушення ведення синтетичного та аналітичного обліку, неправильне складання кореспонденції рахунків та відображення в облікових реєстрах [22, c. 145].

При аудиті розрахунків за претензіями та відшкодуванням матеріальних збитків основні порушення, що можуть бути виявлені:

- приховування справжньої причини матеріальної шкоди;

- виставлення необґрунтованих претензій для приховування справжніх причин нанесених підприємству збитків;

- незаконне списання нестачі матеріалів на природні втрати, стихійні лиха, пожежі тощо;

- неправильне нарахування суми до відшкодування;

- неправильна кореспонденція рахунків за розрахунками по претензіях та відшкодування завдано шкоди.

Аудитор зобов’язаний у процесі всього аудиту звертати увагу на порядок виправлення помилок і їх документальне оформлення, адже виправлення помилок є серйозною бухгалтерською операцією, яка має бути належним чином задокументована [22, c. 150].

При проведенн аудиту дебіторської заборгованості було виявлено деякі помилки:

- у накладній 124 не заповнені всі реквізити, зокрема, не вказано серію і номер довіреності;

- у Наказ (розпорядженні) № 315 про відрядження не вказана дата видання наказу;

- у Відомост 3.2. аналітичного обліку розрахунків з різними дебіторами не вказана сума «сальдо на кінець місяця» по дебітору Ніконова О. С.;

- Відомості 3.1. аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками відсутній підпис.

2.5 Методи збирання аудиторських доказів

До основних методів збирання аудиторських доказів відносять спостереження за нвентаризацією або участь у ній; спостереження за виконанням господарських або бухгалтерських операцій; усне опитування; одержання письмових підтверджень; перевірка документів, одержаних клієнтом від третіх осіб; перевірка документів клієнта; перевірка арифметичних розрахунків; проведення аналізу.

Інвентаризація проводиться в цілях забезпечення достовірності даних обліку та звітності. З точки зору технології аудиторсько справи інвентаризація - це метод отримання найбільш цінних та дійсних доказів про реальність і точність статей активу балансу, фактів здійснення господарських операцій.

Інвентаризація дебіторської заборгованості у ТзОВ «Інтер-Синтез» полягає у виявлені за відповідними документами її залишків і ретельної перевірки обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках. Члени інвентаризаційної комісії встановлюють терміни виникнення дебіторської заборгованості, її реальність, перевіряють вжиті заходи зі стягнення заборгованості.

На рахунках обліку розрахунків із дебіторами повинні залишатися виключно узгоджені суми, відображення в обліку неврегульованих сум не допускається. Реальність даних бухгалтерського обліку про стан розрахунків підтверджується актами звірки.

Спостереження за виконанням бухгалтерських операцій - це нескладна процедура, але дуже важлива для оцінки системи внутрішнього контролю та організації обліку ТзОВ «Інтер-Синтез». Цю процедуру бере на себе ведучий аудитор. Іноді буває достатньо простежити за тим, як виконується в бухгалтерському обліку оформлення тієї чи іншої господарської операції, щоб точно оцінити стан внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку на підприємстві, що перевіряється. Насамперед перевіряється відображення в обліку операцій з відвантаження товарів та операції з підзвітними особами.

Усне опитування або бесіда повинні бути проведен практично із всіма працівниками «Інтер-Синтез», що приймають участь у веденн обліку та складанні звітності. Для того, щоб бесіда дала необхідні аудитору результати, вона, як і всі аудиторські процедури, повинна бути гарно спланована.

Однією з не менш важливих процедур є перевірка документів, отриманих від третіх осіб. Проводячи цю процедуру, аудитори звертають увагу на правильність складання і оформлення цих документів, а також на своєчасність, точність та повноту відображення їх в бухгалтерському обліку.

Перевірка арифметичних розрахунків проводиться в залежност від оцінки аудитором стану внутрішнього контролю на ТзОВ «Інтер-Синтез». В даному випадку стан системи внутрішнього контролю є задовільним, тому перевірка арифметичних розрахунків проводиться вибірково. Зокрема перевіряються суми в журналі № 3 та відомостям до нього.

В аудиторській перевірці широко застосовується ряд прийомів і методів економічного аналізу, зокрема аналіз фінансового стану підприємства, який наведений у пункті 2.7.

2.6 Опис контрольних процедур для виявлення можливих порушень під час проведення аудиту дебіторсько заборгованості

Аудит розрахунків проводиться в кілька етапів. На першому необхідно встановити, чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою, на другому етапі розглядається дебіторська і кредиторська заборгованість, щодо якої минув термін позову, списання заборгованості та правильність ведення обліку. Спочатку перевіряють дані активу балансу за відповідними рахунками. Ці дані за рахунками 16, 36, 37, 38, 63 та ін. порівнюють з даними журналів та відомостей на певну дату (1-ше число місяця). Після цього аудитор вивчає договори на поставку продукції, передбачену форму розрахунків, застосування попередньої оплати покупця продукції, зокрема плановими платежами, розрахунковими чеками, векселями, акредитивами, дорученнями, установлює, з чиєї ініціативи обрана невигідна для підприємства форма розрахунків і які заходи вживаються щодо поліпшення системи розрахунків. Важливим питанням є оцінка дебіторської заборгованості для відображення її в балансі підприємства. Згідно зі Стандартом 10 дебіторська заборгованість ма відображатись у балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реальною сумою заборгованості, яку підприємство може мати. Необхідно також врахувати знижки з ціни, що їх надають клієнтові, а також повернення товарів покупцями. Для аудиту важливо знати відсоток безнадійної дебіторської заборгованості, для того щоб перевірити інформацію про створення резерву сумнівних боргів. Згідно з принципом обережності підприємство повинно наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для її погашення за рахунок витрат поточного року. Під час перевірки обліку дебіторської заборгованості було виявлено, що на підприємстві не створено резерву сумнівних боргів. Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості можна надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та самостійно провести зустрічн перевірки.

Особливу увагу аудитор має зосередити на контролі позовно давності заборгованості, що значиться на балансі як реальна, а насправді строки стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Аудитор мусить виявити причини безгосподарності, місце утворення збитків та винних за них осіб. З'ясовують, чи немає випадків приховування дебіторської заборгованості відбиттям в баланс вгорнутого сальдо замість розгорнутого. Під час вивчення цього питання розглядають такі рахунки: «Розрахунки з покупцями і замовниками», «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» тощо. Необхідно підкреслити, що зменшення дебіторської заборгованості не порушує рівності активу й пасиву балансу. Іноді окремі керівники та головн бухгалтери вуалюють дебіторську заборгованість, щоб мати підставу для одержання премій. У зв'язку з цим необхідно перевіряти первинні документи. Завданням аудиту дебіторської заборгованості є перевірка реальності (правдивості) та правильності її оформлення, правильності визначення ймовірності повернення ц заборгованості.

Перевіряється заборгованість у розрізі окремих покупців, замовників і дат виникнення заборгованості, термін утворення якої більше року. Така заборгованість (за наявності виправдовувальних документів) може бути віднесена до позареалізаційних витрат і списана на збитки як дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, або за іншими боргами, нереальними до стягнення за рішенням інвентаризаційної комісії. Необхідно вивчити аналітичні рахунки за кожним дебітором і встановити, чи немає знеособлених аналітичних рахунків. Важливим є вивчення показників якості та ліквідност дебіторської заборгованості. За даними відомості обліку з покупцями замовниками аудитор може скласти аналітичну таблицю, за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за строками виникнення.

Щомісячне ведення такої відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Такий аналіз дебіторської заборгованості, як було зазначено вище, здійснюється за даними внутрішньої звітност підприємства і використовується для потреб управління. Але, як відомо, зовнішн користувачі інформації, які перебувають у ділових взаємовідносинах з підприємством, також дуже заінтересовані мати інформацію про його дебіторську заборгованість, оскільки зростання її завжди свідчить про нестабільний фінансовий стан. Тому для аудитора дуже важливо дати достовірну оцінку тако заборгованості. За даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2), визначається цілий ряд показників, що характеризують стан заборгованості, наприклад частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, відсоток, оборотність дебіторської заборгованості тощо. Методика аудиту показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період зіставляються з даними за минулий рік (або за інший звітний період). Вивчення претензійних сум починається з аналізу та інвентаризації заборгованості за кожною сумою. На підприємствах звіряння розрахунків необхідне. Для цього дебіторам надсилають виписки з особистих рахунків або направляють до них для взаємозвіряння спеціалістів.

Перевірка відомості № 3.5 і журналу № 3 за рахунком 374 «Розрахунки за претензіями» дає можливість дізнатися про задоволення пред'явленими сумами претензій щодо невідповідності якості продукції, цін і тарифів, наявност арифметичних помилок і нестач, простоїв, штрафів, пені, що їх належить утримати з постачальників і підрядників на підставі рішень господарських судів, письмової згоди постачальників на задоволення претензій, актів приймання вантажів, виписок банку або про відмову від цих претензій.

Аудитор за результатами перевірки з’ясовує недоліки, узагальнює їх і відображає в аудиторському висновку.

2.7 Проведення аудиту фінансового стану ТзОВ «Інтер-Синтез»

У сучасних умовах формування ринкової економіки в Україні, її трансформації та інтеграції у світову економічну систему все більш актуальним стає питання об’єктивної та ефективної системи аналізу й оцінки фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання.

На основі форм фінансової звітності проведемо фінансово-економічний аналіз діяльності і розрахуємо показники фінансового стану ТзОВ «Інтер-Синтез».

Показники майнового стану ТзОВ «Інтер-Синтез» наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Показники майнового стану ТзОВ «Інтер-Синтез» за 2007 – 2008 роки

Коефіцієнт зносу основних засобів використовують в аналіз для характеристики якісного стану основних засобів як загалом, так і за окремими їх видами на початок і кінець звітного періоду. Чим меншою є величина коефіцієнта зносу, тим кращим є якісний (технічний) стан основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів ТзОВ «Інтер-Синтез» за 2008 рік зріс на 14 %, але це супроводжується збільшенням кількості і основних засобів.

Здійснимо аналіз і оцінювання ліквідності ТзОВ «Інтер-Синтез» (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Аналіз ліквідності ТзОВ «Інтер-Синтез» за 2007 - 2008 роки

Коефіцієнти ліквідності ТзОВ «Інтер-Синтез» мають позитивне значення. Підприємство може покрити свої поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів на 153% і 309 % в 2007 і 2008 роках відповідно. Коефіцієнт швидкої ліквідності в порівняні з нормативним значення мав позитивне значення в 2007р. Коефіцієнт показує, що за умови вчасного проведення розрахунків з дебіторами ТзОВ «Інтер-Синтез» в 2007 р. могло оплати 80 % поточних зобов’язань, в 2008р. – 154 %. Коефіцієнт абсолютної ліквідності ТзОВ «Інтер-Синтез» в загальному має позитивне значення. В 2008 р. він збільшився. Підприємство у 2007 р. могло за необхідності негайно погасити 0,4% своїх поточних зобов’язань, а в 2008р. – 3,4%. Чистий оборотний капітал у 2007 р. 2008 р. мав додатне значення, що для ТзОВ «Інтер-Синтез» є позитивним. В 2008 р. він збільшився аж до 5997 тис. грн.

Оцінка платоспроможності підприємства наведена в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Оцінка платоспроможності ТзОВ «Інтер-Синтез» за 2007-2008 роки

За 2008 рік відбулося спадання платоспроможності порівняно з 2007 роком, проаналізувавши коефіцієнт фінансування можна сказати, що у 2007р на кожну одиницю власних коштів припадає 0,57 грн. залучених, а у 2008 – 0,64 грн. Підприємство не залежним від позикових коштів, про це свідчить коефіцієнт фінансово залежності, хоч він трохи більший від нормативного значення. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами має позитивне значення.

Здійснимо аналіз і оцінювання ділової активності ТзОВ «Інтер-Синтез» (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Оцінка ділової активності ТзОВ «Інтер-Синтез» за 2007 - 2008 роки

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану, тому що швидкість обертання майна безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Коефіцієнт оборотності дебіторсько заборгованості у 2008 знизився до 6,51, це означає, що при 360 робочих днях дебітори погасять нам свою заборгованість через 55,33 дні. Це негативно вплине на діяльність підприємства, так як зменшується обертання коштів.

Показник кредиторської заборгованості показує скільки оборотів необхідно підприємству для оплати заборгованості. У 2007 році термін погашення кредиторської заборгованості становить 23,71 дні, а у 2008 – 13,86 днів, що позитивне для підприємства.

Коефіцієнт оборотності запасів характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. У 2008 році цей коефіцієнт зменшився порівняно з попереднім роком і становить 5,02.

Коефіцієнт оборотності активів показує, що в 2008 р. оборот активів ТзОВ «Інтер-Синтез» сповільнився порівняно з 2007 р. Капітал, авансований в активи підприємства, в 2007р здійснив 3,15 обороти, в 2008 р. – 2,85 обороти. Спад даного показника говорить про зниження ефективності їхнього використання.

Здійснимо оцінювання рентабельності ТзОВ «Інтер-Синтез» (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Аналіз рентабельності ТзОВ «Інтер-Синтез» за 2007 2008 роки

У 2007 р. кожна гривня інвестованого в активи підприємства капіталу принесла 0,09 грн. прибутку. Коефіцієнт рентабельності капіталу показує, що в 2007р. одиниця інвестованого в підприємство капіталу принесла засновникам товариства 0,25 грн. прибутку. У 2008 році підприємство отримало збитки.

Отже, на основ розрахованих показників фінансового стану ТзОВ «Інтер-Синтез» можна зробити висновок, що підприємство залежить від позикових коштів, так як коефіцієнт автономії не перевищує 0,5. Тому ТзОВ «Інтер-Синтез» не може виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власного капіталу. Також у 2008 роц підприємство є нерентабельним, оскільки отримало збитки у розмірі 106 тис. грн.

2.8 Результати проведення аудиту

За результатами проведення аудиту у ТзОВ «Інтер-Синтез» складається аудиторський звіт (Додаток Н) та аудиторський висновок (Додаток О). Аудиторський звіт містить відомост про стан обліку, внутрішнього контролю, достатність і достовірність фінансово звітності. Аудиторський звіт складається тільки для замовника і може бути опублікований тільки за його дозволом. В аудиторському висновку подається оцінка помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства та хнього впливу на фінансову звітність.

Після проведення аудиторської перевірки складається акт приймання здачі виконаних аудиторських робіт (Додаток М). цей документ складається у двох примірниках, один з яких залишається у замовника, а другий – у виконавця.

Аудиторський звіт складається з:

-      вступно частини;

-      описово частини (результати аудиту);

-      аудиторського висновку;

-      рекомендацій.

Аудиторський висновок загалом може бути:

- позитивним - підтверджується достовірність фінансової звітності;

- позитивним із застереженням - засвідчується, що фінансову звітність можна прийняти, однак застереження до певних господарських операцій або відображення їх в обліку звітності; при цьому застереження суттєво не впливають на достовірність звітності;

- негативним - застерігається, що фінансова звітність підприємства є недостовірною, оскільки виявлені і не усунуті відхилення, недоліки чи порушення суттєво впливають на достовірність звітності [23, c.553].

При проведенн аудиту дебіторської заборгованості аудитором складено умовно-позитивний висновок.

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ КЛІЄНТОМ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ОБЛІКУ

Інтенсивний розвиток комп’ютерної техніки дав відповідний поштовх започаткуванню, а відтак і удосконаленню методів аудиту в комп’ютерному середовищі. Значний вплив на аудит у розвинутих країнах світу мають електронно-обчислювальна техніка і технології, елементами яких є комп’ютери.

Запровадження комп’ютерної техніки і технології вплинуло і на ефективність аудиту, особливо внутрішніх перевірок. З’явилася можливість точного розрахунку ліквідності підприємств, довгострокової платоспроможності, оцінки рентабельності активів, капіталу і фондовіддачі. Причому обліков системи, які використовують комп’ютери, сприяють здійсненню аудиторських перевірок з використанням комп’ютерної мережі клієнта. Цей прийом відомий як методика аудиту з використанням комп’ютерів.

Існують дві основних складові методики аудиту з використанням комп’ютерів, які використовує внутрішній аудитор [24, с.289]:

- програмне забезпечення аудиту: комп’ютерні програми, що використовуються для перевірки змісту файлів клієнта;

- контрольні дані: дані, що використовуються аудитором для комп’ютерно обробки з метою перевірки функціонування комп’ютерних програм клієнта.

Аудитор повинен або оволодіти технічними знаннями і навичками роботи на комп’ютері, або одержати практичну допомогу від експертів, необхідну для того, щоб зробити компетентні висновки.

Можна використати аналітичну перевірку як сферу застосування аудиторського програмного забезпечення, коли записи клієнта збираються у файлах комп’ютера.

Аудитор може використовувати також програмний метод контролю, який свідчить про повноту, правильність і законність записів у облікових регістрах. Загальний контроль відрізняється від прикладного тим, що належить до середовища, в якому система розробляється, підтримується і функціонує, тобто має найбільш широке застосування.

Переваги застосування комп’ютерної техніки при проведенні аудиту можна згрупувати за наступними категоріями [24, с.291]:

- зменшення кількості даних, що оброблюються в ручну. Облікові реєстри містять інформацію щодо проміжних і кінцевих підсумків. Перевірку таких підсумків можна легко здійснити за допомогою комп’ютерної техніки. У результаті в аудитора з’являється час для детальнішої перевірки документів;

- економія часу на виконання одноманітних прийомів порівняння фактичних даних з обліковими;

- в автоматичному порядку перевірка тотожності чи взаємної ув’язки показників різних форм звітності;

- зберігання багаторазове використання отриманих даних;

- здійснення попередньої оцінки результатів робіт за відхиленнями.

Комп’ютерна техніка, що знаходиться в аудиторській фірмі, має велике значення в організац роботи, дозволяє значно спростити здійснення внутрішнього контролю за виконанням аудиторами своїх обов’язків.

Для ефективно організації роботи аудитора необхідним є створення автоматизованого робочого місця, яке передбачає наявність:

- комп’ютера;

- програмного забезпечення організації і проведення аудиту;

- довідкової бази нормативних документів;

- бухгалтерських програм, що застосовуються господарюючими суб’єктами;

- набору автоматизованих прийомів контролю.

В ході проведення аудиту можна використовувати довідкову нормативну базу в електронному варіанті, яка зберігається на комп’ютері або ком пакт-диску і містить всі діюч нормативні акти і роз’яснення.

Для автоматизац управлінських робіт в аудиторській фірмі і для проведення аудиту у господарюючих суб’єктів комп’ютери застосовуються за наступними напрямами [24, с.291]:

- нескладн розрахунки, друк типових форм документів аудитора, опитувальних листів, анкет;

- організація нормативно-правової довідкової бази в електронному вигляді;

- перевірка окремих ділянок обліку;

- комплексна перевірка всіх розділів і рахунків бухгалтерського обліку, роботи персоналу, проведення економічного аналізу.

Ведення обліку в ручну пов’язане з відображенням даних про об’єкти аудиту в первинних документах та облікових регістрах, що отримуються в результаті ручної обробки інформації. При цьому дані фіксуються на паперових носіях, а інформація, що зафіксована в документах, - сприймається візуально.

Для виявлення можливих відхилень аудитор складає різні групувальні таблиці, на що витрача багато часу. Все це вимагає застосування комп’ютерної техніки та програмного забезпечення для полегшення роботи аудитора.

При наявност портативного комп’ютера і відповідного програмного забезпечення, яке містить вірні алгоритми розрахунку відповідних показників, аудитор має можливість вводити вхідну інформацію і отримувати результативні значення. Порівняння суми, отриманої аудитором, з сумою, що відображена в обліку господарського об’єкта, дозволяє визначити правильність розрахунків, що здійснюється бухгалтером.

Програмне забезпечення може застосовуватись для перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості.

Аудитору надається ряд можливостей в частині застосування програмного забезпечення при перевірці дебіторської заборгованості. Перевірка дебіторської заборгованост вимагає значних витрат часу і зосередженості, тому полегшити і спростити роботу аудитора можна шляхом введення інформації в комп’ютер, із використанням спеціального програмного забезпечення.

Таким чином отримані дані про дебіторську заборгованість порівнюють з даними, які отриман від бухгалтера підприємства.

У процес функціонування комп’ютерної системи можуть виникнути такі загрози: зникнення нформації через комп’ютерні мережі; шахрайство, помилки тощо; збої обладнання системи.

Тому керівництво підприємства зобов’язане розробити політику дотримання безпеки інформац шляхом вжиття програмно-технічних заходів забезпечення юридичної достовірност нформації.

Середовище комп’ютерно-інформаційної системи може вплинути [24,с.292]:

- на процедури, яких дотримується аудитор у процесі визначення системи обліку і внутрішнього контролю;

- розгляд власного ризику і ризику контролю, за допомогою яких аудитор здійснює оцінку ризику;

- розробку здійснення аудитором тестів контролю та процедур за суттю.

Способи комп’ютерної обробки можуть позитивно вплинути на прийоми застосування аудиторських процедур для збирання доказів. При цьому аудитор може застосувати ручні або комп’ютеризовані методи аудиту чи разом з метою одержання достатніх доказів.

ВИСНОВКИ

У курсовому проекті були розглянуті теоретичні основи організації аудиторської перевірки дебіторської заборгованості, методика аудиторської перевірки і особливості проведення аудиту в умовах використання клієнтом обчислювальної техніки для ведення обліку.

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або нших активів. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість.

Перед початком перевірки дебіторської заборгованості аудитор повинен визначитися з нормативною базою, яку він буде використовувати в процесі дослідження. При перевірці витрат основної діяльності аудитору слід керуватися наступними нормативними документами: Закон України «Про аудиторську діяльність», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Інструкцією «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань господарських операцій підприємств і організацій» та інші.

Через підприємницький ризик, на основі певних чинників провели оцінку аудиторського ризику. Також спланували проведення аудиту дебіторської заборгованості. Для цього розробили план і програму аудиту витрат основної діяльності.

При перевірц було встановлено що у ТзОВ «Інтер-Синтез» не створено Наказу про облікову політику.

Також аудитором було здійснено перевірку розрахунків з покупцями та замовниками, розрахунків з підзвітними особами, за авансами виданими та з іншим дебіторами. Особливу увагу було звернено на заповнення первинних документів та журналу № 3 і відомостей до нього.

До основних методів збирання аудиторських доказів відносять спостереження за нвентаризацією або участь у ній; спостереження за виконанням господарських або бухгалтерських операцій; усне опитування; одержання письмових підтверджень; перевірка документів, одержаних клієнтом від третіх осіб; перевірка документів клієнта; перевірка арифметичних розрахунків; проведення аналізу.

На основ розрахованих показників фінансового стану ТзОВ «Інтер-Синтез» можна зробити висновок, що підприємство залежить від позикових коштів, оскільки коефіцієнт автономії не перевищує 0,5. Тому підприємство не може виконувати зовнішн зобов’язання за рахунок власного капіталу. Також підприємство отримало збитки у 2008 році.

Після проведення аудиторської заборгованості складено аудиторський звіт та аудиторський висновок (умовно-позитивний).

Способи комп’ютерно обробки можуть позитивно вплинути на прийоми застосування аудиторських процедур для збирання доказів. При цьому аудитор може застосувати ручні або комп’ютеризовані методи аудиту чи разом з метою одержання достатніх доказів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.    Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993р. №3125-ХІІ, із змінами та доповненнями.

2.    Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІІ із змінами і доповненнями.

3.    Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року.

4.    Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 251.

5.    Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних цінностей, грошових коштів та документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України 69 від 11.08.94 р.

6.    Методичн рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджен наказом Міністерства фінансів України від 29.12.00р. № 356.

7.    Міжнародн стандарти аудиту.

8.    Методичн рекомендації до виконання курсового проекту з дисципліни «Організація методика аудиту» для студентів спеціальності «Облік і аудит» / Укл.: Л.М. Полякова, І.В. Борщук, Н.І. Яцишин. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2007. – 20 с.

9.    Національн стандарти аудиту, затверджені Постановою АПУ №73 від 18.02.1998.

10.  План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99. № 291.

11.  Положення бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87.

12.  Положення бухгалтерського обліку 2 «Баланс» затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87.

13.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.;

14.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.99 р.

15.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання» затверджений наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 р.

16.  Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Житомир, 2002. – 672 с.

17.  Бухгалтерський облік та оподаткування: Навч. посібник / За ред. Р. Л. Хом’яка, В. І. Лемішовського. – Львів: Бухгалтерський центр «Ажур», 2008. – 1112 с.

18.  Бухгалтерський облік в Україні. Навч.посібник. За ред. Р.Л. Хомяка, В.І.Лемішовського. – 6-те вид., доп. і перероб. – Львів: Національний університет „Львівська політехніка (Інформаційно – видавничий центр „Інтелект +” Інституту післядипломної освіти), Інтелект –Захід”, 2007. - 1200с.

19.  Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. А.Г. Загороднього. Серія „Дистанційне навчання”. - № 31. – Львів: Видавництво національного університету „Львівська політехніка”, 2005. – 428 с.

20.  Левицька С.О. Правове регулювання аудиту ефективності // Економіка України. – 2005. – № 3. – С. 68 – 76.

21.  Петрик О.А. ,Аудит: методологія і організація: Монографія. –К., 2003. – 260 с.

22.  Полякова Л.М., Корягін М.В., Воськало В.І., Чубай В.М. Аудит: Навч. посібник. Сер. Дистанційне навчання. Львів: Вид-во Нац.ун-ту «Львівська політехніка», 2004. - 21. – 248 с.

23.  Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 322с.

24.  Сопко В.В., Верхоглядова Н.І., Шило В.П., Ільїн С.Б., Брадул О.М. Організація методика проведення аудиту: Навч. – прак. Посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 642 с.

25.  Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посібник. – К., 2002. – 223 с.

26.  Усач Б.Ф., Душко З.О., Колос М.М. Організація і методика аудиту: Підручник.-К.: Знання, 2006.-295с.

27.  Чабанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. – К.: Видавничий центр „Академія” 2002. - 671с.

28.  Чабанова Н.В., Єфіменко Т.І. Фінансовий облік: Підручник. – К.: ВЦ „Академія”: 2007. 764с. (Альма – матер).