Реферат: Відповідальність аудитора за здійснені дії і виконання процедури за дотримання нормативно-правової бази України і Міжнародними стандарти аудиту для перевірки подальших подій

Реферат: Відповідальність аудитора за здійснені дії і виконання процедури за дотримання нормативно-правової бази України і Міжнародними стандарти аудиту для перевірки подальших подій

Міністерство культури туризму України

Київський національний університет культури і мистецтв

Факультет менеджменту економіки

Кафедра економіки

Реферат

по дисциплін "Аудит за міжнародними стандартами"

на тему:

Відповідальність аудитора за здійснені дії і виконання процедури за дотримання нормативно-правової бази України і Міжнародними стандарти аудиту для перевірки подальших подій

Виконала:

ст. 5-курсу гр. ОБА-86 сп

Сопілко Т. С.

Київ 2010 р.

Зміст

Вступ

1          Регламентація та сутність відповідальності аудитора нормативно-правовою базою України та МС

2          Класифікація аудиторсько відповідальності

3          Наслідки порушень аудиторської перевірки

Висновки

Використана література

Додаток

Вступ

Відносини між аудиторською фірмою (аудитором) і клієнтом регулюються нормами цивільного законодавства. У відповідності до статті 35 Закону України "Про аудиторську діяльність" за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор несе цивільну відповідальність, яка передбачає відшкодування завданих збитків з вини аудитора.

Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов’язків. Вони формують єдині базові вимоги щодо організації і методики здійснення аудиту та забезпечують відповідний рівень гарантій результатів при їх дотриманні.

У системі нормативного регулюванню аудиторської діяльності важлива роль належить внутрішнім стандартам аудиторських фірм (ВСАФ), під якими розуміють документи, що деталізують регламентують єдині вимоги до здійснення і оформлення аудиту, прийнят затверджені аудиторською фірмою.

Застосування ВСАФ в діяльност аудиторських фірм є досить актуальною проблемою на сучасному етапі, оскільки їх застосування є основою подальшого професійного росту фірми, підвищення рейтингу та конкурентноздатності на ринку аудиторських послуг.

Процедури перевірки даних на відповідність - це тести, що складаються для отримання обґрунтованої гарант щодо ефективності системи внутрішнього контролю.

Проблеми якості аудиторських послуг повинні бути обумовлені в договорі або вимогами, визначеними для робіт відповідного виду. З метою запобігання недолікам у роботі аудитор може передбачити в договорі умови, за яких аудиторська перевірка розпочнеться. Це, наприклад, проведення замовником інвентаризації активів і розрахунків перед складанням бухгалтерського звіту. Доцільно обумовити також необхідність перевірки аудитором початкового сальдо балансу.

1 Регламентація відповідальності аудитора нормативно-правовою базою України та МС

Правовою основою проведення аудиту в Україні є Закон “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року, який визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україн спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

Національні нормативи аудиту вимагають документального оформлення всіх питань, які аудитор вважає важливими з погляду доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові слід отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дасть змогу зробити аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства.

Незалежні процедури перевірки проводяться для отримання доказовості, повноти, точності й правдивості даних, що обробляються системою обліку. Вони бувають у вигляді:

* детальних тестів операцій і залишків на рахунках;

* аналізу важливих показників, включно з остаточним обстеженням незвичайних відхилень і статей.

Міжнародні асоціації бухгалтерів аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які певною мірою виконують функції стандартів з обліку і аудиту.

При проведенні аудиту керуються Міжнародними стандартами аудиту. Аудиторська палата України рішенням від 18 квітня 2003 року № 122 затвердила Стандарти аудиту та етики Міжнародно федерації бухгалтерів (Міжнародні стандарти аудиту) як Національні стандарти аудиту, тому вони підлягають обов'язковому застосуванню суб'єктами аудиторсько діяльності до фінансової звітності за 2003 рік.

Перелік і мету кожного із міжнародних стандартів аудиту (МСА) відображено в таблиці 1 (Додаток 1).

Норматив № 20 "Події, що мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансово звітності підприємства та аудиторського висновку" встановлю відповідальність аудитора за результати подій, що виникають після дати складення фінансової звітності клієнтом, але до підписання аудиторського висновку, або за результати подій, що виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, як виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства (такі події нижче називатимуться "подальші події"). Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансову звітність підприємства і на аудиторський висновок.

Існує два основних види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову звітність підприємства:

- події, що забезпечують подальше підтвердження умов, які існували на дату фінансової звітності;

- події, що відображають нові умови, які настають після дати представлення фінансової звітності.

Аудитор повинен виконати процедури перевірки для отримання свідчення того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такі процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів тощо.

Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки або складення запиту стосовно фінансової звітност після дати підписання висновку. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта діяти відповідно до ситуації, що склалася.

Коли керівництво вносить зміни у фінансову звітність, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки стосовно ситуації, що існує на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта змінено фінансової звітності.

Якщо клієнт не вносить потрібн виправлення до фінансової звітності, то аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, з яким аудитор знайомить керівництво клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності, але аудитор попереджає про недопустимість публікац звітності без відповідного коригування. Новий аудиторський висновок має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в аудиторському висновку.

Після проведення необхідних процедур отримання необхідної інформації, аудитор складає висновок про ймовірність постійно діяльності підприємства і зміст висновку не змінюється.

2 Класифікація аудиторської відповідальності

Для того, щоб уникнути судового переслідування, аудиторам рекомендується дотримуватись наступних правил:

-           перед початком роботи аудитор повинен письмово повідомити клієнта про власне розуміння обов'язків і про те, які об'єкти будуть перевірені;

-           встановити помилки в робот клієнта в попередніх звітних періодах;

-           неухильно дотримуватись вимог бухгалтерських і аудиторських стандартів;

-           розуміти, що суди чекають від представників вільної професії поваги до норм права і справедливості, навіть якщо вони не співпадають із стандартами професійної етики;

-           ставити якість своєї роботи вище за піклування про збільшення доходів своєї фірми;

-           бути особливо обережним, перевіряючи фірми, що мають фінансові труднощі (такі фірми намагаються надати викривлену фінансову звітність).

Аудитори повинні здійснювати заходи щодо мінімізації своєї відповідальності. До цих заходів можна віднести наступні:

-           мати справу тільки з чесними клієнтами;

-           наймати кваліфікований персонал, який слід адекватно підготувати і контролювати;

-           дотримуватись професійних стандартів;

-           зберігати незалежність;

-           розуміти, який бізнес веде клієнт, тобто знати специфіку господарських операцій фірми;

-           підтримувати високу якість аудиту;

-           правильно документувати роботу;

-           отримати документи, що визначають взаємні обов'язки аудитора і клієнта;

-           зберігати конфіденційність відносин, тобто не розкривати інформацію про свого клієнта стороннім особам;

-           забезпечити адекватний страховий захист;

-           користуватись кваліфікованими юридичними консультаціями.

Відповідальність аудиторів наступа у разі неякісного виконання своїх обов'язків, яке проявляється у наступному:

-           неправомірне використання (невикористання) нормативної бази (законодавчих та інших актів з бухгалтерського обліку, оподаткування та офіційних пояснень до них);

-           арифметичні помилки;

-           втрата або псування документів, отриманих аудитором;

-           навмисні дії або бездіяльність аудитора чи його працівників,

-           спрямовані на завдання або заподіяння шкоди замовнику, а також будь-які дії (бездіяльність), в яких мали ознаки кримінального діяння, змови;

-           дії працівників аудитора в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або їх наслідки;

-           порушення (розголошення) або використання у власних цілях аудитором будь-якої конфіденційної інформації, що стала йому відома при наданні аудиторських послуг.

До видів відповідальності аудитора можна віднести:

Цивільна відповідальність.

Кримінальна відповідальність.

Професійна відповідальність.

Відповідальність за нормами трудового права.

3 Наслідки порушень аудиторської перевірки

За неналежне виконання аудитором своїх зобов’язань згідно зі ст. 25 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитори несуть цивільно-правову відповідальність у вигляді майнової чи іншо відповідальності, визначеної у договорі відповідно до чинного законодавства. Причому розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Всі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог вищенаведеного Закону.

Відповідальність аудиторів (аудиторських фірм) за неналежну якість наданих аудиторських послуг.

За неодноразове некваліфіковане проведення аудиторських перевірок чи некваліфіковане надання інших аудиторських послуг аудитор (аудиторська фірма) може бути виключений із Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності.

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» (ст. 27) припинення чинності сертифіката або свідоцтва про внесення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльност здійснюється на підставі рішення Аудиторської палати України у випадках:

— виявлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

— систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та стандартів аудиту.

Розгляд питань про застосування стягнень здійснюється (як правило, у присутності аудитора) на підставі рішення суду та у випадку порушення нормативів аудиту чи Кодексу професійної етики аудитора України.

Рішення Аудиторської палати України щодо припинення чинності сертифіката можуть бути оскаржені в суд (ст. 27).

На підставі повноважень, передбачених ст.ст. 26—27 Закону України «Про аудиторську діяльність», п. 2.2.7 Статуту Аудиторської палати України, та відповідно до Положення про сертифікацію аудиторів (розділ 4) за неналежне виконання своїх професійних обов’язків Аудиторська палата України може застосувати до аудитора стягнення у вигляді попередження, призупинення дії сертифіката на термін до одного року або анулювання сертифіката.

Розгляд питань щодо застосування стягнень здійснюється АПУ, як правило, в присутності аудитора на підстав рішення суду та у разі порушення нормативів аудиту чи кодексу професійної етики аудитора.

Попередження оформлюються рішенням Аудиторської палати України з письмовим повідомленням аудитора. Повторне порушення є підставою для призупинення дії або анулювання сертифіката.

Призупинення чинності сертифіката на термін до одного року означає заборону на проведення аудиту та надання аудиторських послуг на визначений рішенням АПУ термін.

Призупинення чинності сертифіката здійснюється у разі:

-           систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та нормативів аудиту;

-           встановлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

-           невиконання аудитором у визначений термін попереджень Аудиторської палати України.

Анулювання сертифіката здійснюється на підставі рішення Аудиторської палати України шляхом відкликання сертифіката та заборони цій особі проводити аудиторську діяльність на території України протягом п’яти років у випадках:

-           систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, нормативів аудиту;

-           невиконання вимог Аудиторсько палати України з усунення тих порушень, на підставі яких було зроблене попередження або призупинено дію сертифіката терміном до одного року;

-           рішення суду, яким заборонено аудитору займатися аудиторською діяльністю;

-           встановлення фактів подання недостовірної інформації в документах, що подавались для видачі сертифіката;

-           з ініціативи аудитора (особистого повернення сертифіката, позбавлення громадянства);

-           через інші підстави, передбачені чинним законодавством України та нормативними документами Аудиторської палати України.

Анульований сертифікат аудитор зобов’язаний у 10-денний термін з моменту отримання витягу з рішення АПУ та з моменту публікації в пресі повернути до Секретаріату АПУ.

Аудитор (аудиторська фірма) за рішенням суду відшкодовує замовнику понесені ним збитки у повному обсязі, а також витрати на проведення повторної перевірки тільки в тому разі, коли суд чи арбітражний суд визнає якість проведеної перевірки незадовільною.

Заняття аудиторською діяльністю без державної реєстрації або спеціального дозволу.

За здійснення аудитором (аудиторською фірмою) аудиторської діяльності, що не передбачена виданим йому сертифікатом, аудитор (аудиторська фірма) може бути виключений із Реєстру суб’єктів аудиторсько діяльності. В таких випадках на підставі рішення суду (арбітражного суду) аудитор (аудиторська фірма) повертає доходи в межах понесених замовником витрат на аудиторську перевірку, що виникли в результаті незаконної діяльності  уведення в оману економічного суб’єкта-замовника. Причому орган, уповноважений видавати свідоцтво на здійснення аудиторської діяльності, має право звернутись до арбітражного суду з позовом про ліквідацію суб’єкта господарювання в органах держадміністрації.

Анулювання сертифіката аудитора передбачається також у випадках порушення принципу незалежності аудитора чи аудиторської фірми в цілому. Існують також випадки, коли порушення принципу незалежності приховується не аудитором від клієнта, а аудитором у змові з клієнтом — економічним суб’єктом від користувачів фінансової звітності. Аудиторський висновок за цих обставин вважається недійсним. Крім вищеназваного, таке порушення передбачає ще й відповідальність згідно з Цивільним кодексом України за укладання договору, що суперечить чинному законодавству. У раз наявності умислу з обох сторін дохід, одержаний за такою угодою, стягується у дохід державного бюджету.

Конфіденційність одержано нформації

Етичні норми аудиторської практики передбачають повне й безумовне дотримання конфіденційності всієї інформації, що стала відома аудитору в процесі здійснення перевірки. Тому неодмінним обов’язком аудитора є збереження конфіденційності інформації клієнта. До конфіденційності інформації можна віднести:

-           результати роботи економічного суб’єкта за рік, що відрізняються від прогнозів брокерів;

-           коливання коефіцієнта дохідності;

-           прогнози продажу і кошториси на нову продукцію;

-           витрати на рекламу, маркетинг підготовку спеціалістів;

-           витрати на оплату праці;

-           процедури захисту електронної інформації.

Крім того, аудитор може бути обізнаний з фінансовими труднощами підприємства, про які мало кому відомо, та про потенційні поглинання (у найближчому майбутньому) чи можливий (ще не оголошений) продаж підприємства. Правила професійної етики та поведінки також зобов’язують аудитора зберігати конфіденційність у разі порушень і незаконних дій клієнтів і третіх осіб. Єдиним винятком з правила є обов’язок аудитора надати за рішенням судових органів чи за санкцією прокурора конкретну нформацію (документацію), вказану в рішенні суду (санкції прокурора), відповідним судовим чи правоохоронним органам.

Чітке визначення комерційної таємниц дає ст. 231 Кримінального кодексу України, згідно з якою «комерційна таємниця підприємства — це відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства чи іншого суб’єкта господарської діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам». Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства. Відомості, які не можуть становити комерційну таємницю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 232 Кримінального кодексу України навмисне розголошення комерційної таємниці аудитором без згоди на те її власника, якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих мотивів завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займатися аудиторською діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк. Слідство з цієї категорії справ провадять слідчі прокуратури та органів внутрішніх справ.

Існує багато протиріч, пов’язаних із питанням конфіденційності, і тому притягнути аудитора до відповідальності за розголошення майже неможливо.

Зговір про фіксування цін

Такий вид злочину поки що не характерним для аудиторів і аудиторських фірм, оскільки конкуренція на ринку аудиторських послуг приводить до встановлення реальних цін, тобто таких, які, з одного боку, враховують витрати аудиторів, а з іншого — інтереси клієнтів. А встановлення монопольних цін призводить до обмеження конкуренції і порушення прав клієнтів.

Зговір окремих суб’єктів підприємницької діяльності (зокрема аудиторів і аудиторських фірм) про встановлення монопольних цін на свої послуги з метою усунення конкуренції за наявності попередньої домовленості (угоди) відноситься до кримінально відповідальності (ст. 228 Кримінального кодексу України).

Зговір про фіксування цін карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплата податків

Аудитори (аудиторські фірми), як будь-які суб’єкти підприємницької діяльності, зобов’язані сплачувати податки до бюджету. За ухилення від сплати податків, навмисне неподання податкових декларацій та розрахунків або приховування (заниження) об’єктів оподаткування, вчинене посадовою особою, передбачається відповідальність у вигляді:

-           застосування фінансових санкцій;

-           сплати пені;

-           адміністративної або кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність передбачена у випадках, якщо ці дії завдали шкоди державі у значних розмірах (сума, що перевищує 17 000 грн.) ст. 212 Кримінального кодексу України.

Висновки

Цивільна відповідальність.

До цивільної відповідальност аудиторські фірми (аудитори) притягуються за рішенням арбітражного суду. Так судові справи стосуються тих перекручень звітності, які аудитор не зміг виявити, в результаті чого клієнт зазнав збитків у вигляді сплати штрафів, пен тощо. Клієнт у цьому випадку стверджує, що аудитор зміг би знайти ц перекручення, якби не його недбалість. Тобто головне звинувачення, як правило, стосується рівня ретельності виконання зобов'язань аудитором.

За звичайними цивільно-правовими угодами сторони несуть відповідальність тільки одна перед іншою, а аудитор несе відповідальність перед клієнтом і перед третіми особами, які є користувачами фінансової звітності клієнта, засвідченої висновком аудитора. Ця специфіка відповідальності аудитора закладена в меті аудиту: засвідчити достовірність, повноту і законність представленої інформації щодо дій і подій господарюючого суб'єкта з метою зменшення до найменшого ризик користувачів інформації.

Аудиторська фірма (аудитор) може нести відповідальність перед третьою особою, якщо позивач зазнав збитків в результат того, що він поклався на фінансову звітність, яка ввела його в оману. До таких осіб належать існуючі та потенційні акціонери, торговці, банкіри та інш кредитори, службовці і клієнти. Типовий випадок такого роду може мати місце тоді, коли банк не може повернути позику з причини неплатоспроможності клієнта. Банк може вимагати, щоб аудиторська фірма відшкодувала завдані збитки, посилаючись на те, що аудит проведено з неналежною ретельністю.

Кримінальна відповідальність.

Аудитор (фізична особа) може бути притягнутим і до кримінальної відповідальності і визнаний винним у кримінальних злочинах. Особливо це стосується випадків, коли порушуються вимоги законодавства щодо цінних паперів. Кримінальна відповідальність загрожує в раз навмисного приховування істини у власних інтересах.

Професійна відповідальність.

Професійна відповідальність аудитора визначається в наступному:

1) попередження;

2) припинення дії сертифіката на строк до одного року;

3) анулювання сертифіката.

Відповідальність за нормами трудового права.

Аудитор, який працює в аудиторській фірмі і зв'язаний з нею трудовими правовідносинами, у випадку неналежного виконання своїх обов'язків може бути притягнений до відповідальності за нормами трудового права (догана, звільнення, обмежене відшкодування завданої дійсно шкоди).

Разом з тим, аудитор не застрахований від помилок та невиявлення перекручень звітності, фактів обману тощо. З метою запобігання негативних наслідків для аудиторської фірми в розвинутих країнах здійснюється страхування професійної і цивільної відповідальності. Це стало обов'язковим видом страхування.

Використана література

1.   Аудит: методика документування. Нав.посібник. / За ред. проф. Пилипенка І.І. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2003.– 457с.

2.   Бутинець Ф.Ф. Аудит. Підручник. Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 672с.

3.   Давидов Г.М. Аудит.Підручник.-К.: Знання, 2004.-514 с.

4.   Дорош Н.І. Аудит: методологія організація. – К.: “Знання”,2001.-402 с.

5.   Загородній А.Г., Корягін М.В., Єлисєєв А.В., Полякова Л.М. Аудит: теорія і практика. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 456.с.

6.   Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту: Навч.посіб. – К,:, 2004. – 568 с.

7.   Труш В.Є. та ін. Організація методика аудиту підприємницької діяльності: Навч.-мето.посібник. / В.Є Труш, Т.А. Калінська, Т.А. Алексєєва, І.О. Дмитрієнко.; За ред. Проф. В.Є. Труша.- Херсон; Олді-плюс, 2002.- 128 с.

Додаток 1

Таблиця 1.