Курсовая работа: Екологічна оцінка стану водних ресурсів басейну річки Устя Рівненської області

Курсовая работа: Екологічна оцінка стану водних ресурсів басейну річки Устя Рівненської області

КУРСОВА РОБОТА

Екологічна оцінка стану водних ресурсів басейну річки Устя Рівненської області

План

Вступ

I Структура, зміст та порядок виконання частини “Екологічна оцінка стану водних ресурсів басейну річки та розрахунок величини збитків за забруднення поверхневих вод”.

1.1 Екологічна оцінка природних умов басейну річки Устя.

1.2 Фізико-географічна характеристика басейну.

1.3 Кліматичн умови.

1.4 Характеристика грунтового покриву в басейні річки Устя.

1.5 Гідрологічн характеристики річки.

ІІ  Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

2.1 Рекомендац по покращенню екологічного стану річки.

Вступ

Взагалі, всього в Рівненській області налічується 170 річок, загальна довжина яких становить 4,45 тис. км. Крім цього на територ Рівненщини протікає 1204 невеликих водотоків. Вода виступає як одне з чудесних природних утворювань, що визначає характер і спрямування більшості природних процесів на Землі, в тому числі відіграє вирішальну роль у виникненні та розвитку життя на планеті. Разом з тим вода часто виступає критеріям господарського освоєння території, безпосередньо впливаючи на процеси розміщення і спеціалізації виробництва. Неможливо переоцінити роль води в екологічному аспекті ( як основної передумови існування всіх форм органічного світу, як одного з головних приймачів переносників забруднень і захворювань тощо).

Наразі напружена ситуація з водними ресурсами частково зумовлена природними чинниками (насамперед, мова йде про територіальну часткову нерівномірність, розподілу підземного і особливо поверхневого стоку,) а головним чином викликана комплексом антропогенних причин.

Особливо напружено склалася ситуація з водокористуванням та охороною поверхневих вод. Всі проблеми водних ресурсів розпочинаються через неконтрольований скид у водні ресурси стічних вод, що містять речовини, або продукти їх трансформації у воді, для яких встановлені ГДК, а також речовини, для яких не розроблені методи аналітичного контролю стічних вод, які можуть бути зміщені шляхом організації безстічного виробництва, застосування раціонально технології максимального використання у системах зворотного очищення та знезаражування.

Основною метою даної роботи є засвоєння навиків самостійного виконання екологічної оцінки стану басейну річки Устя. Об’єктом дослідження виступають скиди забруднених речовин на поверхню річки Устя, які мігрують з різних підприємств. Предметом дослідження є оцінка забруднення води річки та встановлення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення поверхневих вод.

Основними методами роботи вважають теоретичні та аналітичн методи, на базі яких побудований весь етап проведення даної роботи. Теоретичн методи передбачають висвітлення стану даної річки та мають повну теоретичну нформацію про стан річки Устя. Обґрунтування якості води в річках та управління станом поверхневих вод області є першочерговим завданням.

I Структура, зміст та порядок виконання частини “Екологічна оцінка стану водних ресурсів басейну річки та розрахунок величини збитків за забруднення поверхневих вод”.

1.1 Екологічна оцінка природних умов басейну річки Устя.

Річка Устя протікає лише в Рівненській області. Загальна довжина 68 км. Кліматичні умови басейну річки помірно-континентальний з теплим вологим літом та м’якою хмарною зимою. Середні багаторічні температури січня тут складають -4,5۫  -7۫ (в окремі дні можуть знижуватися до -32۫), лише від 17۫ до 19۫С(абсолютний максимум в цю пору року складає +33۫ = 39۫С). Кількість опадів пересічно становить 600-700 мм за рік, що відповідає приблизно 6-7 тис. тонн води на 1 гектар, а зважаючи на порівняно незначне випаровування, зумовлено головним чином значною хмарністю(400-500мм). На території басейну річки Устя створюються передумови для надмірного зволоження території.

Домінантними грунтами на території річки Устя є такі типи, як дерново-підзолисті оглеєні, світло сірі і сірі опідзолені, чорноземи підзолист та торфові грунти. Більшість з характерних типів грунтів на даній територ відзначаються низькою природною родючістю.

Природна рослинність представлена справжніми заплавними луками. Провідні формації біломітничники, лучнокитники та ін. Переважають лучн степи та широколистяні ліси. Найпоширеніші види водних безхребетних тварин: малощетникові черви; клас п’явки, клас комахи та ін. Основні екологічн проблеми території пов’язані з надмірним осушенням боліт та зведенням боліт.

1.2 Фізико-географічна характеристика басейну

Басейн річки Устя знаходиться лише в Рівненській області. Протікає по Рівненському та Здолбунівському районах. Ріка Устя знаходиться на південній частині Рівненщини, а точніше на Волинській височині. Утворення височини на зануреній структурній основі розглядається як своєрідна інверсія рельєфу.

Геологічну основу сучасної поверхні Волинської височини, де протікає річка Устя, становить рослинна поверхня верхньокрейдових відкладів, які місцями перекриваються пісковиками та вапняками нижнього сармату. Найважливішою особливістю геологічної будови височини на даній території є майже суцільне поширення лісовидної товщі (нерозчленовані середнь-верхньочетвертинн лесовидні супіски та суглинки еолово-демовіального походження, потужність яких сягає 7-20м).

Саме розвиток нестійких до розмиву лесових комплексів слід розглядати як одну з головних передумов формування яружно-балкового рельєфу, який є найпоширенішим типом сучасної поверхні даної території і визнача загальну горбисту(часом пасмову) будову. Також значне місце займають долинн форми. По долині річки Устя чітко простежується заболочені заплави, супіщані-суглиннист перші надзаплавні тераси та фрагменти вкритих лесовими комплексами других надзамлавних терас. Досить виразно у межах височини проявляється і широтний напрямок ерозійного розчленування.

Річка Устя сягає 68км. Площа водозбору цієї річки становить близько 762 км2. Річка протікає з півдня на північ області. Дана річка має два ліві притоки: річка Безодня(довжина-13км., площа водозабору 68,9 км2) та Устя(струмок)-(довжиною 24 км, загальна площа водозабору 126 км2).

Поширені на території Басейну річки Устя широколистяно-хвойн ліси, вони представлені двома різновидами – двоярусними дубово-сосновими лісами(перший ярус – високо-болітетні сосни, другий ярус-дуб звичайний, розвинений ліщиновий підлісок, розріджений трав’яний покрив) та грабово-дубово сосновими травянистими лісами, де у першому ярусі домінує сосна звичайна у другому – дуб звичайний, у третьому – граб. Також на території річки Устя поширені хвойно-широколисті ліси, які представлені сосново-дубовими лісами, де основу деревостану складає дуб звичайний за участю сосни звичайної. Також є заплавн луки, що утворюються виключно на містях вирубаних лісів і зосереджуються лише на заплаві річки. Справжні заплавні луки займають з дебільшого прируслові та центральні частини заплав. Мають високі, густі, три – чотирияруслі травостої, переважно різно-травно-злакові. Це найпродуктивніший вид луків, на яких збирають по 20-30  ц/га високоякісного сіна.

Зооценози дубово-сонових лісів вирізняються більшою видовою різноманітністю та щільністю пернатих і мишовидних гризунів (лісові полівки, жовтогорл миші). Одночасно тут зростає кількість трофічно пов’язаних з ними хижих птахів та звірів, насамперед куниць, ласок, лисиць, тхорів. Розвиваються інші види хребетних – земноводних (ропухи, гостроморді жаби, кваші, тритони), плазунів, птахів (дрозди, дятли, тетері), а також різноманітних звірів.

Особливістю зооценозів річки Устя є значне поширення хтіофауни, представлені 10 родинами риб, насамперед карпових. Яскаво виялений сезонний характер має поширення і щільність земноводних (навесні – жаби, кумки, ропухи, тритони), плазунів (черепахи, ящірки, звичайний вуж) та птахів (журавлі, кулики, горобці).

1.2 Кліматичні умови

Клімат басену річни Устя помірно-континентальний. Середня місячна температура березня становить близько 00С, зміщуючись по окремих роках від -50-100С. У квітні, в зв’язку із збільшенням інтенсивності сонячно радіації та повним звільненням від снігу, середня температура зростає до 6,50-70С. Травень має на 60 – 70С вище температури від квітневих.

Середні багаторічні температури літніх місяців типові для території басейну р.Устя: у червні – 170С, у чипні – 18,50С, у серпні – 170-17,50С. З вересня починається відчутний спад температур – середньомісячні температури знижуються на 30-40С, у жовтні ще на 50-60С. У грудні спостерігається 20-23 дн з середньодобовими температурами нижче 00С Особливо охолоджується повітря у січні-лютому. Найхолодніший період на території триває 60 днів –  з середини грудня до середини лютого.

У холодну пору року переважають південно-східні, південно-західні та західні вітри. На весні панують вітри південно – східного та південно – західного напрямків. В літню пору домінують вітри західних та північно західних румбів, які восени поступаються спочатку південним та західним вітрам, а з другої половини осені починають переважати вітри з південного сходу, які зменшують перехід до зимовоготипу атмосферної циркуляції. (рис.1)

Середня річна кількість опадів на даній території за багаторічний періодспостережень змінювалася у межах від 600 до 700 мм. Основна маса опадів випадає протягом теплого періоду року (у квітні – жовтні до 425 – 475 мм.) з чітко виявленим максимумом у липні (80 – 95 мм). Найменша кількість опадів спостерігається протягом березня (близько 30 мм) найбільші місячні суми опадів в окремі роки сягають 200 – 250 мм, а добові максимуми – до 120–170 мм. На території річки Устя нерідко бувають зливи та лливові дощі, коли за короткий проміжок часу може випасти понад 100 мм опадів. Такі зливи можуть носити короткочасний характер. Характерною ознакою даної території є часта повторюваність опадів щорічно спостерігається принаймні 170 – 180 днів з опадами шар яких перевищує 0,1 мм.  Середня тривалість бездощових періодів становить три дні. Ймовірність безперервних періодів без опадів тривалістю 40 і 50 днів (велика посуха) становить відповідно 10 5%, тобто такі періоди можуть спостерігатися один раз на 10 і 20 років. Взагал в області річки Устя переважають опади у рідкій фазі (табл.1), лише в зимов місяці домінують тверді та мішані атмосферні опади.

На території басейну річки Устя переважає кількість хмарних днів, особливо в холодну пору року, коли небо в тій чи інші мірі вкрите хмарами протягом 76 – 88% тривалості світлої частини доби. Навесні і особливо влітку,цей показник відчутно зменшується, не перевищуючи 44 – 60%. Нижня хмарність на етриторії басейну річки Устя вища порівняно з іншою територією Рівненсько області.

Таблиця 1

Середня місячна та річна кількість опадів за багаторічний період

1.3 Характеристика грунтового покриву в басейні річки Устя

Басейн річки Устя має такі типи грунтів, як: дерново-підзолист оглеєні грунти, світло сірі і сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, чорноземи неглибокі та торфові грунти.

Дерново – підзолисті оглеєні грунти розташовані на знижених вододільних просторів, терас, на яких близько до поверхні лежать грунтові води. Оглеєні горизонти мають сизувате, брудно – зеленувате або голубувате забарвлення. Під гумусовим горизонтом у них залягає вимитий білястий емовіальний пісок. Глибина цього горизонту 10 – 40 см. Ці грунти визначаються малим вмістом гумусу,  підвищеною кислотністю, яка зумовлюється рухомалюмінію і найбільш шкідлива для рослин. Близькість грунтових вод перезволоженість цих грунтів в окремі періоди вимагають проведенняагроміоративних заходів, насамперед осушення грунту. Для одержання високих урожаїв дані грунти треба вапнувати, вносити в них мінеральні та органічні добрива. На дерново-підзолистих оглеєних грунтах вирощують овочеві, технічні та кормов культури, в тому числі трави.

Наступний вид грунту – світло сірі та сірі опідзолен відносяться до лісостепових опідзолених грунтів. Материнська порода – леси та лесовидні сушинки. Цей вид грунту поширений на схилах. Гумусовий горизонт світло – сірих опідзолених грунтах не перевищує 20 – 25 см під ним чітко виділяється емовіальний. Під емовіальним на глибині 28 – 30 см розташований бурий, ущільнений, горікуватої структури імовіальний горизонт, що поступово переходить у вишукований лес. Середні показники фізико – хімічних властивостей і механічного складу опідзолених грунтів наведенов таблиці 1, 2. Вміст вміст гумусу в орному шарі світло – сірих опідзолених грунтах коливається в межах 0,8 – 2,5% рН сольової витяжки – 4,8 – 6,6, ступінь насищення основами – 50 – 80%.

Сірі опідзолені грунти відрізняються від світло-сірих більш розвиненим гумусовим (30-35 см) і слібим емовіальним горизонтом. Імовіальний горизонт у них такожменш розвинений і більше гумусований (1,7-2,5% гумусу), характеризується зниженою кислотністю (рН 5,2-7), більшим ступенем насищеност основами (76-95%) і підвищеним вмістом поживних речовин. Однак природна родючість цих грунтів недостатня для одержання на них високих урожаїв. Середн показники фізико – хімічних властивостей і механічного складу даного грунту наведено в таблиці 3, 4.

В басейні річки Устя розташовані також чорноземи опідзолен та неглибокі. Механічний склад чорноземних грунтів легкосушинковий з високим мулом та крупного пилу (таблиця 5). Структура орного шару зернисто грудкувата. Верхній горизонт характеризується слабокислою або нейтральною реакцією грунтового розчину. Мікробіологічна активність цих грунтів висока, але в зв’язку з тим, що вміст гумусу в них порівняно невеликий, азотні добрива на них мають значний ефект. Фосфорною кислотою у доступній для рослин формі ц грунти забезпечені краще, тому ефективність фосфорних добрив дещо нижча, ніж азотних. Ці види добрив рекомендується вносити сумісно. Калійні добрива тут також малоефективні, але сумісне їх використання з азотними і фосфорними да добрі результати.

Що стосується торфових грунтів (торфовищ), то залежно від грибини верхнього торфового горизонту болотні грунти розділяють на мулувато-болотні, торфувато-болотні, торфово-болотні та торфовища. За характером водного живлення і літологічними умовами серед торфовищ розрізняють низинні, перехідні, верхові. Низинні болота знаходяться на заплаві річки Устя. Переважаючи тином водного живлення низинних боліт є грунтово помірне, води якого більш мінералізовані, між поверхневі. Тому рослинний покрив тут багатий різноманітний між навехових і перехідних болотах. З мізинних боліт найбільш поштрені осоково-гілкові, різнотравно-осокові, очеретяні і деревно – очеретяні. Ці болота характеризується значним ступенем розкладу (20 – 50%), золи коливається у межах 8 – 20%, а в окремих випадках досягає 50%. Низовинн торфовища мають великі запаси азоту (2,6 – 4,0%), інколи й фосфору (0,6 0,8%), але містять дуже мало калію (0,01 – 0,1%). Отже, без в них калійних добрив ці торфовища практично неродючі. Низинні торфовища також недостатньо забезпечені мікроелементами, і тому без внесення мікродобрив не дають задовільних урожаїв.

В зв’язку з грбистим і хвилястим рельєфом басейну річки Устя та інтенсивним використанням грунти зазнають значного виливу водної ерозії. На слаборозмитих землях необхідно зменшувати площі просомних культур вироваджувати сивозміни з посівом багаторічних трав. Обробіток грунту слід проводити тільки поперек схилів. Зяблеву орамку доцільно поєднувати глибоким ропущенням або щільнюванням і доповнювати валкуванням або пулкуванням. Середньо та сильно розмиті грунти приронню родючість втратили настільки, що відновити в умовах польових сивізмін неможливо. Тому на цих землях необхідно вироваджувати полезахисні сивозміни.

У місцях де утворилися яри, становище можна поміняти за допомогою певних лісомеліоративних заходів (замінення і затримка ярів, створення прияружних лісових смуг), гідротехнічних споруд (підмірні стінки, лотки, перепади, швидпотоки тощо).

Таблиця 3

Фізико – хімічні властивості сірих опідзолених грунтів

Таблиця 4

Механічний склад опідзолених грунтів, %

Таблиця 5

Механічний склад чорноземних грунтів, %

1.4 Гідрологічні характеристики річки

Річка Устя не являється однією з найбільших річок Рівненщини. Устя втікає в річку Горинь і являється її лівою притокою. Устя, як і більшість річок Рівненщини, протікає з півдня на північ. Дана річка має лише дві лів притоки: річка Безодня і Устя (струмок). Загальна довжина річки Устя 68 км. довжина водотоку у межах Рівненської област також 68 км. Отже, річка Устя протікає лише на Рівненщині. Площа водозбору даної річки = 762 км2. Також площа водозбору у межаххобласті. Устя має 28 струмків, а сумарна довжина в області 114.

Що стосується річки Безодня, то її загальна довжина водотоку становить 13 км. Також довжина у межах області. Площа водозбору становить 68,9 км2. Має 4 струмки, і сумарна довжина в області приток = 16.

Устя (струмок) має загальну довжину водотоку 24 км. також довжина довжина у межах області. Загальна площа водозбору даної річки 126 км2, має 2 струмка.

Отже, Устя, та її обидві ліві притоки протікають лише на Рівненщині, не виходячи за її межі. Елементи річкового басейну мал. 2.

Річка Устя характеризується інтенсивним підвищенням рівнів води під час весняної повені та низьким стоянням у літню нежень. Восени та взимку рівні води у річці дещо вищі, ніж улітку. Межень часто порушується паводками: влітку від злив, а взимку від відлиг. Весняне піднесення рівнів води в середньому припадає на першу декаду березня, іноді-на третю декаду лютого Найбільш ранні дати підвищення рівнів води внаслідок сніготворення припадають на першу декаду лютого. Найпізніші-на початок квітня. Іноді під час повен буває 2, рідше 3 р. Повінь у середньому триває 40-45 днів. Розподіл річного поверхневрго стоку можна побачити на мал.3

Останнім часом на характеристику стану все помітніше почина впливати господарська діяльність. Осушення боліт, регулювання русел, лісоолрамеліорація певною мірою зумовлюють складові частини водню балансу території. Зменшення стоку пов’язане зі збільшенням сумарного випаровування з осушенням і інтенсивно використовуваних учідо,  втратами поверхневого стоку на заповнення водовмісного шару вище рівня грунтових вод на осушених торфовищах та на заповнення каналів, перекритих шлюзами-регуляторами.

Збільшенню стоку сприяє також додатковий притік підземних вод унаслідок розкриття каналами водоносних горизонтів, включення замкнутих безтічних ділянок водозбору.

Максимальні втрати води в рік, області спостерігаються на весні під час повені та влітку після злив. Великі втрати нанесені бувають у т роки, коли є значний сніговий покрив, а сніготанення протікає з великою нтенсивністю. Найчастіше зливові наводки бувають у тиші. Вони формуються зливовими дощами та зливами, які звичайно випадають над невеликими площами. Величина максимального зливового стоку залежить від кількості опадів, як випали під час зливи, їх інтенсивності: та характеру поверхні водозбору. Від злив на річці Усті та її притоках формуються високі паводки, які завдають великої шкоди навколишньому господарству. Під час таких паводків відбувається нтенсивний злив грунтів.

Узимку та влітку, коли немає опадів, річка живится підземними водами.

Тривалість спляшчого періоду на річці Устя влітку становить 130-160 днів, найбільш маловодного-15-30 днів. Почак літнього спляшчого періоду припадає на травень-початок червня, а закінчується літне смежень у листопаді.

На території, де протікає річка Устя, покрившими породами лесовидні суглишки, які легко розливаються водними потоками. Тут унаслідок значних нахилів поверхні, малого заміснення та водно-фізичних властивостей грунтів широко розвинена водна ерозія, остерігається злив грунту, ріст ярів. З цими явищами ведуть боротьбу за допомогою залісення критих схилів ярів, випровадження аеротехніки, будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд.

1.5 Спостереження і контроль за станом поверхневих вод в басейні річки Устя.

Рівненський обласний центр з гідрометеорології здійснював контроль та щомісячні спостереження за станом води в р. Устя в 2 пунктах.

Середньорічний вміст забруднюючих компонентів в 2001-2002 роках р. Устя наведений в таблиці 6.

Таблиця 6

Середньорічні показники води р. Устя за даними щомісячних спостережень Рівненського центру з гідрометеорології

У верхній частині р. Устя, 20,5 ки. вище м. Рівне, протягом 2002 р. середньорічні забруднення азоту сітритним, азотом нітратним, азотом алманійним, нафтопродуктами, сполуками цинку та синтетичними поверхнево-активними речовинами (СПАР) не перевищували ГДК. Вміст кисню був в межах порисн становив 6,26-10,50 мг/дм3 в “літній” період та 9,80-13,40 мг/дм3 в “зимовий” період. Хімічне споживання кисню спостерігають в межах 12,60-56,50 мг/дм2. Однак в окремі місяці спостерігалися перевищення ГДК по БСК5.

У 2002 році досить високим зменшився рівень забруднення р. Устя нижче м. Рівне, нижче ск. Стічних вод очисних споруд Рівне-облводоноканал”. Такий стан забруднення річки та низький вміст розчиненого у воді кисню є наслідком організованих скидів забруднюючих речовин та неспроможливістю очисних споруд “нейтралізувати” забруднення. Протягом року зафіксовано 4 випадки високого забруднення пестивалентний хроном, аксимальний вміст якого спостерігався в травні (0,021км2/дм3) та сполук міді, максимальний вміст яких спостерігався в червні (0,033 м/дм3). Хімічне споживання в кисню спостерігають в межах 19,0-58,0мг/дм3    .

Використання води р. Устя складає близько 21,0 млн. м3.

Річка Устя є самою забрудненою в Рівненській області впродовж 12 років досліджень (згідно звіту про стан навколишнього середовища в Рівненській області у 2001 р.).Значний вплив на якість води мають скиди недостатньо очищених вод підприємств Здолбунівського та Рівненського районів.Перелік основних водокористувачів-забруднювачів водних об’єктів.Табл.7

Таблиця 7

Перелік основних водокористувачів-забруднювачів вод р. Устя

1999 р.

ІІ Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів

Умова задачі

При перевірці міських очисних споруд встановлена їх неефективна робота, якість стічних вод після очистки е відповідає   затвердженим величинам ГДС. Фактичні середні показники за останні 2 місяці (61 доба) за результатами аналізів лабораторії Державної екологічної інспекції становлять:

–          62,0 мг/дм3 (62,0 г/м3) органічних речовин по БСК5, мг О2/л. Величина ГДС на виході з очисних споруд по БСК5 становить 3,0 мг/дм3 ;

–          4,6 мг/дм3 (4,6 г/м3) азоту амонійного. Величина ГДС для азоту амонійного становить 2,0 г/м3 ;

–          0,34 мг/дм3         (0,34 г/м3) речовини “а”, для якої відсутнє ГДК відповідно, не заражена величина ГДС та допустима концепція на виході з очисних споруд.

Іншіпоказники якості води в межах норми, тобто не пнревищують затверджених допустимих концентрацій.

Витрати стічних вод за цей період становили 10 тис. м3/добу.

Скиди стічних вод здійснювались у водний об’єкт рибогосподарського водокористування ІІ категорії.

Розрахунок збитків здійснюється за формулою:

Знад=V · T(Cс.ф. - Сд) · Σ(0,06 · Al · n) · δ · 1000000

Для того, щоб підставити всі значення у формулу, необхідно зробити попередні розрахунки:

V – витрати зворотніх вод в м3/год в даному випадку становить:

10000 м3:24 години = 416,6 м3/год = 417 м3/год ;

Т – тривалість наднормативного скиду – 61 доба · 24 = 1464 години

Al – показник відносно небезпечності речовин визначається : 1/СГДС

Al БСКп = 1/3 = 0,3

Al N(NH4+) = 1/0,39 = 0,39

Al “а” = 100

n – величина мінімально заробітної плати становить 185 грн.

δ        – категорійності водного об’єкту становить 1,6 ,тоді :

З БСКп = 417 · 1462 · (62,0 – 3,0) · 0,06 · 0,3 · 185 · 1,6/1000000 = 191,64 тис. грн.

З N(NH4+) = 417 · 1462 · (4,6 – 2,0) · 0,06 · 0,39 · 185 · 1,6/1000000 = 10,97 тис. грн.

З “а” = 417 · 1462 · (0,34 - 0) · 0,06 · 100 · 185 · 1,6/1000000 = 368,64 тис. грн.

Загальна сума збитків :

191,64 = 10,97 = 368,64 = 571,25 тис. грн.

2.1 Рекомендації по покращенню екологічного стану річки.

Пропоновані заходи мають спрямовуватися на організацію громадських дій та ліквідацію факторів негативного впливу на річку.

Є 4 основні напрямки діяльності з оздоровлення річок. Припинення і ліквідація всіх явищ, що ведуть до ерозії земель та змиву грунтів , як наслідок, забруднення і замулення р. Устя. Припинення надходження в річку забруднення від розсіяних джерел з поверхневим стоком, тобто з полів, доріг, пасовищ, господарчих дворів тощо. Максимально можливе обмеження господарського втручання у річкову долину. Максимально можливе звільнення русел річок від штучних споруд та запобігання змінам у заплаві (після проведення екологічних обгрунтувань), зокрема, побудові каналів, шлюзів, ставів, створених без попереднього проекту.

Основні можливі заходи щодо покращення екологічного стану річки Устя :

проведення еколого-освітніх акцій з жителями довколишніх населених пунктів ;

–          контроль господарської діяльності у басейні річки місцевими органами виконавчої влади згідно з чинним законодавством, участь у цьому громадськості ;

–          припинення розорювання берегових (прибережних) смуг, позначення їх на місцевості ;

–          нормування (обмеження) випасу худоби і птиці у річковій долині ;

–          поступове виведення із річкової долини господарських та житлових будівель, що мають шкідливий вплив на р. Устя ;

–          збір, відстоювання або очистка дощових вод з урбанізованих територій ;

–          очистка стічних вод з конкретних підприємств та комунальних установ ;

–          створення лісових або чагарникових насаджень у річковій долині ;

–          реконструкція (а, можливо, і ліквідація) невдало збудованих гідротехнічних , інших штучних споруд, що зарегульовують стік р. Устя ;

–          відновлення за змогою нормальної протічності річки ;

–          пересипання деяких каналів осушувальних систем ;

–          викошування надмірної кількості водної рослинності ;

–          охорона місць нересту риб, місць оселення водно-болотних і коноводних тварин : ондатри, бобрів, качок, гусей і ін. ;

–          охорона у річковій долині місць зростання рідкісних видів рослин;

–          створення організації із захисту дослідження річки з представництвом державних структур та громадськості.