Курсовая работа: Характеристика Роду Сомоподібні (Siluriformes)

Курсова робота

Характеристика Роду Сомоподібні (Siluriformes)

Реферат

В роботі використовувалась інформація одержана з мережі Internet. Всього для написання роботи було відвідано сім сайтів.

Робота складається з 18 розділів, перший з яких, вступним, де наводиться загальна характеристика Роду Сомоподібн (Siluriformes). В наступних 17 розділах наводиться характеристика наступних родин сомоподібних:

2. Родина АРІЕВІ

3. Родина АСПРЕДОВІ

4. Родина БАГАРІЄВІ

5. Родина ВАНДЕЛЛІЕВІ

6. Родина КАЛЛІХТОВІ

7. Родина КЛАРІЕВІ

8. Родина КОСАТКОВІ

9. Родина ЛОРИКАРІЄВІ

10. Родина ПІМЕЛОДОВІ

11. Родина СОМИ КОШАЧІ

12. Родина СОМИ МІШКОЖАБЕРНІ

13. Родина СОМИ ПЕРИСТОВУСІ

14. Родина СОМИ ВУГРЕХВОСТІ

15. Родина СОМИ ЕЛЕКТРИЧНІ

16. Родина СОМИ

17. Родина ХАКОВІ

18. Родина ШИЛЬБОВІ

В окремих розділах є підрозділи де описані окрем представники родин.

До більшості розділів наведені ілюстрації типових представників відповідних родин сомоподібних.

Зміст

1. Рід Сомоподібні (Siluriformes)

2. Родина Аріеві (Ariidae)

3. Родина Аспредові (Aspredinidae)

3.1 Аспредо (Aspredo filamentosus)

4. Родина Багаріеві (Sisoridae)

4.1 Сомик вірменський (Glyptothorax armeniacus)

4.2 Сомик туркестанський (Glyptosternum reticulatum)

4.3 Сомик-лжеприлипало (Pseudecheneis sulcatus)

5. Родина Ванделліеві (Pygididae)

6. Родина Калліхтові (Callichthydae)

7. Родина Кларієві (Clariidae)

8. Родина Косаткові (Bagridae)

9. Родина Лорікарієві (Loricariidae)

10. Родина Пімелодові (Pimelodidae)

11. Родина Соми кошачі (Ictaluridae)

12. Родина Соми мішкозяберні (Saccobranchidae)

12.1 Сом мішкозябровий (Heteropneustes fossilis)

13. Родина Соми перистовусі (Mochocidae)

14. Родина Соми вугрехвості (Plotosidae)

15. Родина Соми електричні (Malapteruridae)

15.1 Сом електричний (Malapterurus electricus)

16. Родина Соми (Siluridae)

16.1 Сом (Silurus glanis)

16.2 Сом амурський (Parasilurus asotus)

16.3 Сом китайський (Silurus sinensis)

17. Родина Хакові (Chacidae)

18. Родина Шильбові (Schilbeidae)

18.1 Калліхрой (Callichrous bimaculatus)

18.2 Сомик скляний африканський (Physailia реllucida)

18.3 Сом скляний індійський (Kryptopterus bicirrhuis)

Висновок

Список використаних джерел

1. Рід Сомоподібні (Siluriformes)

Риби кісткові / Сомоподібні /

Osteichthyes / Siluriformes /

Сомоподібні дуже близькі по будові до карпоподібних і раніше розглядалися як підрід останніх. Однак представники цього роду сильно відрізняються від власне карпоподібних. У сомів немає власне луски; тіло їх або голе, або покрито кістковими пластинками. Навколо рота звичайно є кілька пара вусів. У багатьох є жировий плавець, схожий на плавець лососевих. Деякі ознаки свідчать про велику стародавність цього роду. Наприклад, шкірні кістки на голові іноді розташовуються поверхово, у ряду видів є на черепі так званий пинеальний отвір для епіфозу - рудиментарного світлочутливого органа, якоий можна назвати третім оком. Іноді зустрічаються й шкірні зуби, дуже схожі на зуби акул. У грудних, а іноді й в інших плавцях у сомів розвиваються сильні колючки. Сомоподібні дуже різноманітні. Серед них гіганти, що досягають 300 кг ваги (наш звичайний сом), і двухсантиметров карлики, хижі й мирні риби, паразити, власники електричних органів, мешканц боліт і порожистих гірських рік. Деякі можуть плазувати по суші й дихати атмосферним повітрям, інші переселилися в підземні води й попадаються в артезіанських колодязях. Тільки морські води їм далекі: у море переселилися лише дві родини з 28-30 родин, виділюваних сучасними вченими. Не люблять сомоподібні також низьких температур, тому в північних водоймах зустрічаються рідко. Відомо більше 1200 видів сомоподібних і близько 150 родів; велика частка х живе в тропічних і субтропічних областях Південної й Центральної Америки, Африки й Азії. У ріках Австралії й Мадагаскару немає сомів, крім вторинно переселившихся в прісні води з моря. Очевидно, ця група сформувалася пізніше золяції зазначених масивів суши, імовірно, наприкінці крейдового періоду або початку третинного періоду - 60-70 млн. років до нашої ери. Відокремившись від загальної гілки харацинових, гімнотових і коропових, вони зберегли веберів апарат - ряд кісточок, що з'єднують лабіринт внутрішнього вуха із плавальним міхуром. Незважаючи на разючу розмаїтість сомоподібних, у їхньому способі життя можна знайти загальні риси. Переважна більшість видів цієї групи - невміл плавці, що не роблять далеких міграцій. Майже всі соми - хижаки, що поїдають дрібну рибу й водних, переважно донних тварин; рослиноїдніх мало. Зір у сомів не грає в добуванні їжі істотної ролі, набагато більше розвинений дотик, важливими органами якого є вусики. Серед сомів багато нічних форм хижаків-засадчиків.

2. Родина Аріеві (Ariidae)

Представники родини аріевих (Ariidae) - одні з небагатьох сомів, що покинули прісні води. Це велик або середньої величини риби; спинний плавець у них короткий і високий, жировий маленький. У прибережних водах тропічних морів Арієві - об'єкти невеликого промислу. Плавці в аріевих сомів озброєні гострими зазубреними шипами. Укол цих шипів надзвичайно хворобливий, ранка потім опухає й запалюється. Тому жител Гвіани, піймавши на гачок аріевих сомів, насамперед обламують у них ці колючки. Як і більшості інших сомів, аріевим властива турбота про потомство. Багато хто відкладає ікру в ямки. Самці галеіхта (Galeichthys felis) виношують ікру, що розвивається, у ротовій порожнині. Деякі види із цієї родини вдруге повернулися в прісні води й низов'я рік Австралії й Мадагаскару. Деякі Арієві (Galeichthys felis, Bagre marinus) можуть видавати досить голосні звуки. Звуковий апарат у цьому випадку - замикаючий механізм колючок спинного й грудного плавців, особливим чином улаштований. Посилені резонансом стінок плавального міхура, ц звуки нагадують різкий скрип (частота коливань 2-4 тисячі в секунду). Припускають, що звуки ці служать орієнтиром при утворенні зграй у нічний час. Прісноводний вид, що Живе в Центральній Америці, Potamirus izabalensis, що також виношує ікру в роті, видає звуки, схожі на крекіт і бурчання.

3. Родина Аспредові (Aspredinidae)

Тільки в Південній Америці, головним чином у західній частині басейну Амазонки, живуть своєрідні аспредові соми. У них редукуються кості зябрової кришки, голова й груди дуже широкі, задній відділ, навпаки, сильно витягнутий. Анальний плавець довгий, спинний з дуже довгим переднім променем, жировий плавець укорочений, рот нижній. У загальному по зовнішньому вигляду ці соми нагадують пуголовків. Деякі види досягають 30-40 см. довжини й іноді вживаються в їжу. Аспредові соми живуть у прибережних водах великих рік, але можуть виходити й в осолонен передгирлові простори. В акваріумах іноді утримують двокольорового аспредового сома (Bunocephalus bicolor).

3.1 Аспредо (Aspredo filamentosus)

Більшості сомів властива турбота про потомство, але аспредо побиває всі рекорди дітолюбства. Ікра спочатку відкладається самкою на дно й запліднюється самцем. Після цього самка лягає на ікру і як би намазу на черево: клейкі ікринки міцно прилипають до губчатої шкіри, а потім вростають у неї. Кожна ікринка з'єднується з тілом матері гнучкою стеблинкою, яка містить кровоносні судини. По цих судинах ембріон, що розвивається, одержує від матер живильні речовини; іншими словами, аспредо не тільки захищає ікру від ворогів, але й підгодовує її. Після того як молодь покине лицьові оболонки, стеблинки кринок і губчатий шар шкіри розсмоктуються до наступного нересту.

4. Родина Багаріеві (Sisoridae)

До групи родин, схожих на косаток, варто віднести й гірських багаріевмх сомів (родина Sisoridae). Дванадцять родів цієї велико родини населяють ріки Південної й Південно-Східної Азії. Від косаток вони відрізняються слабкою колючкою в спинному плавці (у деяких видів вона може навіть бути відсутньою). Вусики гірських сомів звичайно трикутної форми, із широкою основою, черево й нижня частина голови потовщені, тому що ці соми притискаються до дна, борючись зі швидким плином. У деяких видів на грудях розвивається присосок з поздовжніх складок шкіри. Жировий плавець дуже довгий, але невисокий. Чудові деякі риси їхньої внутрішньої будови: плавальний міхур розділений на два поздовжніх мішки й іноді укладений у кісткову капсулу. Багаріеві можуть досягати більших розмірів: так, один індійський багарій (Ваgarius bagarius) з гірських рік Індії й Сіаму досягає 2 м у довжину.

4.1 Сомик вірменський (Glyptothorax armeniacus)

У верхів'ях Араксу і Євфрату зустрічається цей представник родини гірських сомів. Сомики цього роду широко поширені від Мало Азії до Індокитаю й Індо-Малайського архіпелагу й острова Хайнань. У вірменського сомика є грудний присосок, колючки грудних плавців з ясно помітними зубцями, жировий плавець короткий. Тіло сіре, з темними поперечними смугами на плавцях. Про спосіб життя цього маленького (до 12 см) сомика майже нічого не відомо.

4.2 Сомик туркестанський (Glyptosternum reticulatum)

Єдиний представник гірських сомів у межах колишнього СРСР. Цей маленький, до 25 см у довжину, сомик (самці, що охороняють ікру, крупніші самок) населяє верхні течії Амудар'ї, Сирдар'ї, Інду й Тарима. Близьк види описані з рік Індії, Бірми й Південного Китаю до Юньнаня й Тонкинско затоки. У туркестанського сомика немає присоски; шкіра гола, коричнева, на тіл й плавцях дрібні темні плями. Рило дуже широке, так що голова вигляда підрубленою, рот нижній. Звичайно туркестанський сомик тримається під каменями, у руслі ріки на дуже швидкій течії й харчується личинками поденщин, ручайників ншими водними безхребетними. Самка відкладає ікру влітку; ікринки туркестанського сомика в порівнянні з ним самим великі, до 3 мм у діаметрі. Промислового значення цей вид не має.

4.3 Сомик-лжеприлипало (Pseudecheneis sulcatus)

Очевидно, краще всіх представників цієї родини пристосувався до життя у швидких гірських потоках. Його присосковий апарат, дуже схожий на присосок морської риби-прилипали, має вигляд овального диска з 13-14 поперечними складками й поглибленнями. Подібні гребінці й канавки в нього на грудних і черевних плавцях.

5. Родина Ванделліеві (Pygididae)

Самі маленькі сомики (4-6 см довжини й 3-4 мм ширини) - одні із самих дрібних риб взагалі - відносяться до родини ванделліевих. Вони населяють водойми Південної Америки аж до Аргентини. Тіло цих сомиків витягнуте, червоподібне, зяброві кришки з шипами, що відстовбурчуються, за допомогою яких вони можуть причіплятися до риб і інших тварин. Паразитичний спосіб життя в класі риб досить велика рідкість; лише деяк вугри перейшли до часткового паразитизму. Те ж можна сказати й про міног. Ванделліеві сомики - одні з найбільш пристосованих до паразитизму риб. Види роду Пигидія (Pygidium) прогризають шкіру великих риб і ссуть їхню кров. Інший вид - стегофіл (Stegophilus insidiosus) - паразитує в зябровій порожнин великих сомів роду Платистома (Platystoma) і інших прісноводних риб; у нього розвивається присмоктувальний диск і дрібні зуби. Присмоктавшись до зябер хазяїна, він також харчується його кров'ю. Перший час цього маленького (до 5 см у довжину) сомика приймали за молодь хазяїна, тому що відомо, що багато сомів виношують ікринки й молодь у роті. Близький вид - бранхіоіка (Branchioica ber-tonii) - паразиту в зябровій порожнині харацинової риби піаракта (Piaractus brachypomus). Деяк види ванделліевих (Homodiaetus maculatus з Південно-Східної Бразилії й Phreatobius cisternarum з Амазонки) не є паразитами. Це мирні мешканці сильно зарослих рік і підводних ущелин у каменях і скелях.

Ванделлія (Vandellia cirrhosa)

Сомик якого називають в басейні Амазонки "кан-діру" або "карнеро" користується похмурою популярністю. Це маленький (до 6,2 см) сомик. Мабуть, є декілька видів кандіру, оскільки указували на максимальну довжину цього сомика - 9 і навіть 22 см. Він звичайно паразитує в сечостатевих протоках крупних риб, але іноді, привернутий запахом сечовини, проникає в сечостатеві отвори тваринних і людей, викликаючи при цьому біль.

У кандіру немає присоска, але на зябрових кришках є шпильки, якими він утримується у вузьких каналах. Видалення його можливе тільки оперативним шляхом; втім, аборигени басейну Амазонки стверджують, що кандіру можна вигнати соком деяких рослин. Проте вони вважають його однією з самих небезпечних риб Амазонки, адже в тих же місцях мешкають електричні вугрі, хижі риби піраньї, прісноводі скати-хвостоколи, не говорячи вже про гігантських плазунів - анаконд і кайманів. Нерідко при купанн місцеві жителі для захисту від кандіру надягають своєрідні плавки з шкаралупи кокосових горіхів або пальмових волокон, а там, де цих сомиків багато, уникають входити у воду взагалі.

Хоча кандіру невимогливий до кисневого режиму, він навряд може тривалий час існувати в сечовому міхур протоках наземних тварин. Подібні напади для нього кінчаються загибеллю; жертвам, втім, від цього не краще.

6. Родина Калліхтові (Callichthydae)

Дрібні калліхтові сомики населяють водойми Південно Америки й острова Тринідад. Їхнє тіло покрите черепицеподібними кістковими пластинками, розташованими на обох боках у два паралельних ряди. Верхня щелепа маленького кінцевого або нижнього рота несе одну або дві пари вусиків, на нижній щелепі вусів, як правило, немає. Від всіх інших сомів калліхтів легко відрізнити за потужною колючкою в передній частині жирового плавця. У череп калліхтів зберігся пінеальний отвір. Плавальний міхур розділений на два відділи. Живуть калліхти в дрібних водоймах, що буяють гниючими речовинами, де кисень утримується тільки у верхніх шарах води. Так само як і в сомів-броняків, у них кишкове дихання: сомик схоплює, піднімаючись періодично до поверхні, пухирець повітря, і газообмін здійснюється через стінки кишечника. Розмноження калліхтів на батьківщині приурочено до дощового сезону, коли піднімається рівень води у водоймах і вода насичується киснем. Багато видів цієї великої родини стали улюбленими об'єктами розведення в акваріумах. Найчастіше зустрічаються в акваріумах Коридораси (Corydoras) і Калліхти (Callichthys). Забарвлення цих сомиков звичайно непоказне - сірувате, жовтувате, буре, часто плямисте, але аматорів приваблює в цих рибках дивна невибагливість до їжі, температури води й кисневого режиму, а також своєрідні звички при нересті. Калліхтових сомиків різних видів, яких утримують в акваріумах, - калліхтів, коридорасів, брохисів (Callichthys, Corydoras, Brochis) - нерідко називають водними санітарами, тому що вони підбирають залишки корму, що впали на дно акваріума. При цьому вони, щоправда, збовтують мул. У більшості калліхтових сомів гнізда - досить примітивні ямки, іноді викладені рослинами й шматочками раковин.

7. Родина КларієвІ (Clariidae)

До родини кларієвих сомів (Clariidae) відносяться риби з голою шкірою, тіло яких звичайно витягнуте, майже вугреподібної форми. Анальний і спинний плавці дуже довгі, доходять до хвостового, жирового плавця немає. Плоска голова має 4 пари вусів. Кларієві соми поширені широко: вони зустрічаються у всій Африці, включаючи водойми Сахари, у басейні ріки Йордан, у Південній Азії, на Мадагаскарі, Малайському архіпелазі й Філіппінських островах. Багато видів населяють тимчасові, пересихаючі в сухий сезон озера й річки. Настільки широке поширення пояснюється гарним пристосуванням до несприятливих для інших риб умов. Уже згадувалося, що багато сомів можуть довго снувати без води. Цьому сприяє їх гола слизова шкіра, що полегшує газообмін з повітрям. У кларієвих розвивається спеціальний орган для дихання атмосферним киснем. Від зябрової порожнини відходить древовидно розгалужений надзябровий орган, стінки якого пронизані безліччю кровоносних судин і мають дуже велику поверхню. Іншими словами, це справжня легеня, що заміняє зябра коли риба перебуває поза водою. У величезному озері Вікторія, де кисневий режим сприятливий, живе інший представник родини - ксенокларій (Xenoclarias holobranchus). Надзябровий орган йому не потрібний і тому редукувався. Редукується надзябровий орган також у динотоптера (Dino-topterus), що населя озеро Танганьїка, і батикларія (Bathyclarias), що живе в озері Ньяса. У кларієвих зі редукованою "легенею" підсилюється шкірние дихання і сильніше розвинені зябра.

8. Родина Косаткові (Bagridae)

Близько 15 родів родини косаткових живе в прісних водоймах Африки й Азії. Косатки, як правило, середньої величини сомики, з голою шкірою й подовженим тілом. Спинний і грудний плавці косаток озброєні гострими, нерідко зазубреними колючками. Так як жовтий слиз, що покриває тіло й плавц косаток, отруйний, укол цих колючок надзвичайно хворобливий. Анальний плавець косаток короткий, жировий розвинений добре. У прісних водах радянського Далекого Сходу живуть чотири види косаток, що відносяться до двох родів. По Амуру проходить північна границя поширення цих південних риб. Російська назва "косатка" походить від слова "качакта"- так називають цих сомиків нанайці.

9. Родина Лорікарієві (Loricariidae)

Із всіх сомоподібних, мабуть, найбільш дивний вид мають соми родини лорікарієвих. Латинська назва родини походить від слова "лори-ка" - так римляни називали панцири своїх легіонерів. Все тіло лорікарієвих покрите правильно розташованими зрослими кістковими пластинками. Родина ділиться на 5 підродин з 17 родами й більш ніж двома сотнями видів; деякі досягають у довжину 50 см.

На відміну від інших сомів лорікарієві не хижаки. Основна їхня їжа - водорості, що обростають камені й листи підводних рослин. Тому в лорікарієвих дуже довгий кишечник, характерний для травоїдних. Рот нижній, іноді він може діяти як присоска. Черево звичайно сплощене, тіло витягнуте. Верхні й нижні промені хвостового плавця іноді, особливо в самців, витягаються в довгі нитки. Ця родина живе в Південній Америці. Лорікарієв віддають перевагу чистим, насиченим киснем водам гірських річок і струмків, але деякі види живуть у повільно проточних водах, що заростають водною рослинністю. У таких видів розвивається кишкове дихання. Вдалося домогтися розмноження в акваріумі невеликої (до 13-14 см довжиною) малої лорикарії (Loricaria parva). У себе на батьківщині, у басейні Ла-Плати, цей вид живе в гірських струмках, де вода рідко нагрівається вище 15-16°С. Самець охороняє ікру, що відкладає самкою в затонулі шматочки бамбука або ущелини каменів.

Добре приживаються в акваріумах дрібні сомики Отоцинкли (Otocinclus). Один з них (О. affinis) досягає в довжину 3-4 см; основна його їжа - водорості. Другий часто зустрічається в акваріумах - плямистий отоцинкл (О. maculipinnis), не більше 6 мм у довжину, відкладає на листи підводних рослин до 90 ікринок групами по 3-5 штук. Мальки отоцинкла ростуть надзвичайно швидко й через 7 тижнів досягають 4 см довжини. Аквариумісти цінують цього сомика за те, що він ретельно зскрібає зі стінок акваріума обростання водоростей. Присоскооподібний рот лорікарієвих пристосований для життя в швидкотекучих водах. Соми Плекостоми (Рlеcostomus), що володіють широким, сплощеним закованим у потужний панцир тілом і високим спинним плавцем, присмоктуются до каменів настільки міцно, що сома легше розірвати навпіл, чим відірвати від субстрату. В акваріумах плекостоми нерідко присмоктуються до вертикальних скляних стінок.

Багато лорікарієвих населяють стрімкі, багат водоспадами струмки, що збігають зі схилів Анд. Їхній спосіб життя схожий на спосіб життя азіатських гірських багаріевих сомиків (Родина Sisoridae). Ворогів у цих сомиків мало, і панцир у тім або іншому ступені редукується, зате розвивається другий присосок, утворений нижньою поверхнею черевних плавців. Сомик-циклопий (Cyclopium marmoratum), типовий представник цієї групи, може, діючи поперемінно то черевним, то ротовим присоском, переборювати водоспади, піднімаючись по вертикальній скелі проти потоку, що падає вниз. Подібний спосіб життя ведуть літогени (Lithogenes villosus) і зовсім втратили панцир Сомики-стигогени (Stygo-genes). Сомики Фарловелли й Ксенокари (роди Farlowella і Xenocara) відрізняються витягнутим хвостовим стеблом; у самців крайні промені хвостового плавця витягаються в нитки, що ноді не поступаються по довжині тулубу. Ці види воліють триматися в підводних гротах і ущелинах каменів. Нарешті, парагвайський нижньорот (Hypostomus) тримається в заростях водної рослинності.

Самі дивні представники сомоподібних - лорікарієві - відрізняються, таким чином, і найбільшою розмаїтістю в межах родини.

10. Родина Пімелодові (Pimelodidae)

Дуже схожі на косаток, що заміщають їх в Америці. Пімелоди живуть у прісноводних водоймах від Південної Мексики до Аргентини.

У них три пари довгих вусів, жировий плавець інод розвинений надзвичайно сильно.

У цій родині є види, що пристосувалися до життя в печерних водоймах. Наприклад у Рамдії (Rhamdia) із Гватемали є всі переходи від зрячих риб до риб з повністю редукованими очима.

Деякі види досить яскраво й строкато забарвлені й високо цінуються акваріумістами.

11. Родина Соми кошачі (Ictaluridae)

Ці соми живуть у різноманітних водоймах Північно Америки. Вони також близькі косаткам, але в сомів-кішок більше променів у черевних плавцях і на піднебінні відсутні зуби. Посилання, що зустрічаються в літературі, на перебування сомів-кішок у Південно-Східній Азії помилкові: за них приймали косаток. У Північній Америці живе багато родичів сомика-кішки. Деякі види досить великі й користаються промислом, інші цікаві своїм способом життя. Деякі роди (Satan, Trogloglanis) живуть у печерних озерах і навіть проникають в артезіанські басейни на глибину понад тисячу метрів під землею. У підземних видів звичайно безбарвна, позбавлена пігменту шкіра, очі редуковані, але сильно розвинені вусики та інші органи дотику й нюху.

12. Родина Соми мішкозяберні (Saccobranchidae)

В особі родини мішкозяберних сомів виділений один вид.

12.1 Сом мішкозябровий (Heteropneustes fossilis)

Населяє прісні води Цейлону, Індії й Бірми. У цього сома короткий спинний плавець; додаткові дихальні органи мають вигляд довгих сліпих мішків, що відходять від зябрової порожнини й тягнуться під спинною мускулатурою до хвоста. Втім, деякі дослідники вважають, що в цих мішках перебуває не повітря, а вода, що служить для зволоження зябер увесь час, поки сом перебуває на суші. Справа в тому, що стінки мішків не мають настільки густої мережі кровоносних судин, як древовидно розгалужені придатки зяброво порожнини шармута. За іншими даними, мішкозябровий сом піднімається до поверхн води й заковтує повітря. Якщо його позбавити цієї можливості, він може жити тільки в безупинно змінюваній воді. У стоячій він гине за 5-7 годин.

13. Родина Соми перистовусі (Mochocidae)

Зазвичай вважають, що догори черевом плаває тільки мертва риба. Дрібні перистовусі сомики (родини Mochocidae), що живуть по всій Африці, крім Сахари й Північної Африки (крім басейну Нілу), переконують у зворотному. Ці сомики мають два вусики на верхній і чотири на нижній щелепі. У багатьох видів вусики постачені пір'ястими виростами, тому й всю родину називають перистовусими сомами. У грудних і спинних плавцях цих сомів є потужн зазубрені колючки; жировий плавець добре розвинений. Інший вид (Synodontis victoriae), що живе в озері Вікторія, забарвлений нормально. Основна його їжа - лялечки мотиля-хіро-номід, що спливають із дна озера, щоб перетворитися в дорослих комарів на поверхні. Акваріумісти високо цінують незвичайно гарного ангельського сомика (Synodontis angelicus), у якого плавці покриті білими смужками, а на тілі по фіолетово-синьому тлу розкидані округлі білі плями. До цього ж сімейства відноситься сомик мохокус (Mochocus), що здивував учених будовою свого жирового плавця. Жировий плавець всіх сомів, а також харацинових лососевих позбавлений дійсних членистих опорних променів - лепидотрихій підтримується тільки еластичними волокнами - еластотрихіями. У мохокуса в жировому плавці розвиваються дійсні лепидотрихії, так що цей плавець втрача право вважатися жировим.

14. Родина Соми вугрехвості (Plotosidae)

Представники морського роду сомоподібних - Вугрехвост соми (Plotosus і ін.) - зовні не схожі на сомів. Тіло вугрехвостих сомів торпедоподібне, позбавлене луски, спинний плавець короткий, з потужним шипом, анальний, навпаки, довгий, зливається із хвостовим і заходить на спинну сторону тіла, утворюючи суцільну облямівку навколо задньої частини тулуба. Тільки широка голова з великою пащею, оточеною трьома або чотирма парами вусів, вида в них сомів. В вугрехвостих сомів є пінеальний отвір у черепі. Друга архаїчна ознака - розсіяні в шкірі своєрідні органи дотику, схожі на слизові "ампули Лоренцини", описані в акул і скатів. Поширені вугрехвості соми в прибережних водах Східної Африки, Південно-Східної Азії, Японії й Австралії. Є вони й у Червоному морі. Подібно аріевим, деякі види перейшли до життя в ріках Австралії й Мадагаскару. Там, де вугрехвості соми зустрічаються в достатній кількості, їх промишляють. При ловлі варто побоюватися уколів зазубрених колючок спинного й грудного плавців, тому що вони озброєні отруйними залозами. Отрута із залоз випливає, коли сом стовбурчить плавці. Подібний пристрій є й у ряду інших сімейств сомовидних. Укол шипом вугревидного сома викликає сильний біль і тривале запалення.

15. Родина Соми електричні (Malapteruridae)

Родина має єдиний унікальний вид.

15.1 Сом електричний (Malapterurus electricus)

Населяє Ніл і ріки Західної Африки. Його виділяють в особливу родину електричних сомів. Це досить велика, до 65 см, риба. За деяким даними, у водоймах Конго електричний сом досягає метра в довжину. Спинного плавця в електричного сома немає, зате добре розвинений жировий. Грудні плавц не мають колючок. Як ми побачимо далі, в електричного сома є набагато грізніша зброя. Тіло цієї риби витягнуте й валькувате в поперечному перерізі. Голова несе три пари вусиків. Очі маленькі, світні в темряві. Забарвлення досить ошатне: темно-коричнева спина, буруваті боки й жовтувате черево. По всьому тілу розкидані численні темні плями, грудні й черевні плавці рожеві, хвостовий плавець з темною основою й широкою червоною або оранжево-червоною облямівкою. У молодих особин на хвостовому стеблі світла смуга. Помічено, що електричний сом може видавати досить голосні звуки. "Голосовий" апарат у нього влаштований у загальному так само, як і в броняків.

Від голови до початку жирового й анального плавців під шкірою електричного сома розташовані своєрідні парні органи, що сходяться по середній лінії спинної й черевної сторони. Це сильно розвитий гелеподібний шар, що покриває мускулатуру й тіло суцільним футляром, крім хвостового відділу. Обидва органи легко відокремлюються разом зі шкірою й, як показали зважування, становлять близько 25% загальної ваги тіла. Очевидно, це видозмінені шкірн залози. Обидва органи іннервуются дуже товстими нервами, що виходять з спинного мозку між другою й третьою парами нервів. Призначення цих органів - виробляти електричний струм. В інших електричних риб - гімнотів (електричний вугор), електричних скатів - електричні органи влаштовані зовсім інакше. Імпульси струму, вироблювані органами електричного сома, за деяким даними, можуть досягати 360 вольт. Інші автори називають набагато менші цифри; втім, точно виміряти напругу в цьому випадку важко, тому що сом утомлюється й потужність його розрядів дуже швидко знижується. Вода - гарний провідник струму, і розряд сома - дуже діюча зброя, головним чином захисту. Якщо електричний сом попадається на гачок, струм проходить по вологій волосіні й може сильно вдарити вудильника. Відомі випадки електричного шоку, коли людина наступала босою ногою на майже заснулого сома. Жителі Єгипту й екваторіальної Африки віддавна використають електричного сома в народній медицині (своєрідна електротерапія) для лікування багатьох хвороб. Цікаво, що в Єгипті сома називають "ра-аш", що співзвучно арабському слову "pa-ад" (грім).

Електричний сом - досить малорухома всеїдна риба. Дотепер не встановлено точно, чи використає він свою зброю для видобутку їжі. Електричного сома знали й у древньому Єгипті: його зображення, що дійшли до нас, мають вік до 6000 років.

16. Родина Соми (Siluridae)

Звичайні соми, або Євразійські соми. Ріки Європи й Азії, крім впадаючих у Північний Льодовитий океан, населяють звичайні соми роду Silurus. Другий рід родини - Парасилур (Parasilurus) - більш теплолюбний. 6 видів цього роду живуть на великому просторі від Західної Греції (сом Аристотеля - P. aristoteli) до Японії, є вони в ріках Гімалаїв, Ассаму, Індокитаю, острова Хайнань, острови Тайвань і Японії. Цікаві соми великого японського озера Бива. Крім типового амурського сома (P. azotus), там живе хижа форма, що віддає перевагу триматися вдалині від берегів, і великоока форма, що живе в мутній воді біля скелястих берегів. Японські вчені виділяють їх в особливі види (P. biwaensis, P. lithophilus).

16.1 Сом (Silurus glanis)

Крупна риба, що досягає 5 м довжини і 300 кг ваги, населяє річки і озера Європи від Рейну на схід. На північ сом йде до півдня Фінляндії, на південь до Малої Азії, Каспійського і Аральського морів впадаючих в них річок. Немає сома в річках Сибіру. Відсутній сом також в Англії, на Піренейському півострові, у Франції, Італії і західній частин Греції. Забарвлення сома мінливе, звично оливково-зелене, майже чорне на спині, черево біле, на боках неправильної форми плями. Дрібна очеретяна форма, що мешкає в південній частині Аральського моря, інтенсивно-чорного кольору. Спинний плавник у сома крихітний, ледве помітний, жирового плавника немає, зате анальний дуже довгий. Верхня щелепа несе два довгі вусики, нижня - чотири коротших. Величезна паща сома видає в ньому хижака. Дійсно, сом - ненажерливий хижак, що поїдає дрібну рибу, жаб, крупних двостулкових молюсків. Відмічен випадки нападу сома на водоплавного птаха і перепливаючих річки собак. Все ж таки ненажерливість сома сильно перебільшена. Звичайно соми тримаються в глибоких місцях, під корчами, у вирах біля дамб. Сом не уникає солонуватої води годується в лиманах Дніпра, в Азовському, Каспійському і Аральському морях. Все ж таки нереститися сом повертається в прісну воду. Нерест в солонуватій воді відмічений тільки для Аральського моря. Самка сома відкладає відносно крупну (до 3 мм) ікру в примітивне кубло з водної рослинності на глибині 40- 50 см, як тільки вода прогріється до 18- 20°С. До виходу личинок кубло охороняє самець. Росте сом досить швидко і стає статевозрілим на 3-4-у році життя, досягнувши довжини 44-60 см. У наших південних річках і морях сом є об'єктом значного промислу. Цінується не тільки його жирне і ніжне м'ясо. З плавальних міхурів сома виходить чудовий клей. За старих часів чисто вимиту шкіру сома використовували замість стекол у вікнах ("риб'ячий міхур"). Крупний сом - бажана здобич риболова-спортсмена.

16.2 Сом амурський (Parasilurus asotus)

Доходить до Далекого Сходу, мешкаючи в Амурі, озері Ханка і річках Уссурійського краю. У амурського сома всього дві пари вусиків: одна на нижній, інша на верхній щелепі. Забарвлення дуже схоже на забарвлення звичайного сома: зеленувато-сірі, інод майже чорні спину і боку, світле черево. Амурський сом дрібніший звичайного (до 1 м, вага до 6-8 кг, звичайно набагато менше - 50-60 см довжини і 1,5 кг ваги). По способу життя він дуже нагадує дрібну очеретяну форму європейського сома. Це хижак, що харчується дрібною рибою, рідше безхребетними - річковими раками (Саtbaroides) і личинками комах. Нереститься амурський сом в Амур починаючи з середини червня. Самці цього виду не охороняють відкладену самкою кру. Звичайно ікринки розкидаються серед водної рослинності. Ікра крупна (до 4,5 мм), слабоклейка, злегка зеленуватого кольору і нагадує по вигляду жаб'ячу. З ікринки мальок виходить пізніше, ніж у звичайного сома. Цікаво, що у памолоді три пари вусиків; друга пара на нижній щелепі зникає, коли рибки досягають 7-9 см довжини. Оскільки самці не охороняють ікру, вони звичайно не крупніші, а дрібніші за самок. У вропейського сома співвідношення зворотне. М'ясо амурського сома дещо гірше, ніж європейського, але все таки досить жирне і має мало кісток. У 1932 р. 22 дорослих амурських сома були випущені в озеро Шакша, в басейні Байкалу. В даний час сом широко розповсюдився, проникнувши по р. Хилке в Селенгу, а звідти в мілководдя Байкалу. Харчується він в Байкалі головним чином дрібними непромисловими бичками-широколобками.

16.3 Сом китайський (Silurus sinensis)

На півдні, в Китаї, цей вид заміщає амурського сома. Соми цього роду мешкають також в Індії і Передній Азії.

17. Родина ХАКОВІ (Chacidae)

Своєрідних сомів роду Хака (Chaca), що мешкають у водоймищах Індії, Бірми, Суматри і Калімантану, довелося виділити в окреме сімейство хакових. У цих сомів величезна голова з широкою пащею, спинний плавник малий, всього одна пара невеликих вусів. Забарвлення непоказне, темне, з бурими плямами. Цей сом - типовий хижак-"засадчик" веде строго нічний спосіб життя.

18. Родина ШИЛЬБОВІ (Schilbeidae)

Шильбові соми, що населяють річки Африки і Південної Азії, схожі на представників попередньо родини. У них такий же довгий анальний плавник, а спинний короткий, майже непомітний, але з добре розвиненою колючкою, а іноді зовсім відсутній. Колючки в грудних плавниках. Спосіб життя цієї родини відрізняється від звичного для сомів: вони часто мешкають не на дні, а в середніх і поверхневих шарах води, в чагарниках водних рослин. Деякі дрібні види прозорі, майже як скло, тому їх називають скляними сомами.

18.1 Калліхрой (Callichrous bimaculatus)

Прозорий тільки в молодості: зрілі екземпляри стають бурими, майже чорними.

18.2 Сомик скляний африканський (Physailia реllucida)

У цього виду зник спинний плавник, але добре розвинений жировий. Цей порівняно крупний (до 10 см в довжину) сомик також склоподібно прозорий, так що можна роздивитися кожен хребець. Скляних сомів іноді утримують в акваріумах.

18.3 Сом скляний ндійський (Kryptopterus bicirrhuis)

Мешкає в повільно текучих водах Індії і Індонезії. Його прозоре тіло у відображеному світлі іризує, як стінка мильного міхура.

Висновок

Серед більше 2000 видів сомів знайдуться рибки на будь-який смак. Їх розміри коливаються від трохи менше 2 см до більше 2 м. Багато видів сомів мають промислове значення, але сомоподібних зараз знають як одних з найпопулярніших акваріумних риб. Хоча деякі види не підходять для любителів - їх можна побачити лише у величезних акваріумах на виставках, - існує маса інших, що добре прижилися і навіть розмножуються в неволі в умілих руках акваріумів.

Всі сомоподібні, включаючи тих небагатьох, що плавають в середніх шарах води, потребують укриттів, де вони могли б сховатися або усамітнитися і відпочити. Це можна легко влаштувати, помістивши в акваріум просочені водою корчі, коріння виноградної лози, каміння посадивши безліч рослин. Необхідно упевнитися, що, переміщаючи ґрунт, соми не підкопають і не повалять важке каміння або інші предмети. У деяких довідниках по акваріумних рибках можна знайти відомості про те, що сомоподібні харчуються різними залишками, виконуючи роль живого фільтру. Проте це не зовсім так. Хоча сомики дійсно всеїдні, їм, як і всім рибам, необхідно забезпечити правильне харчування. Інакше вони почнуть слабшати і гинути.

Список використаних джерел

1) http://www.floranimal.ru

2) http://www.taimen.ru

3) http://www.spbfish.ru

4) http://www.ulov.ru

5) http://www.badisfish.ru

6) http://www.vitavet.ru

7) http://fish.krasu.ru