Курсовая работа: Організація виробництва в дільниці виробничого цеху

Курсовая работа: Організація виробництва в дільниці виробничого цеху

Міністерство Освіти та Науки України

Національний Університет Кораблебудування

імені адмірала Макарова

Кафедра економіки та організації виробництва

Курсовий проект з дисципліни

«Організація виробництва»

Виконав: студент групи 3418

Кудрін О.В.

Перевірив: доцент

Бержак В.М.

Миколаїв 2007

Зміст

Вступ

Стисла характеристика дільниці

Розділ I Розрахунок необхідної кількості обладнання, приладдя, площу, х                                                                                                                                                                                                                         вартості та чисельності працюючих

1.1  Необхідна кількість обладнання, його завантаження та первинної вартості

1.2  Основна виробнича площа проектованої дільниці (цеху)

1.3  Визначення чисельності працюючих на проектованій дільниці

Розділ II Визначення обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у дільницю механічного цеху по виготовленню деталі типу «Ось»

Розділ III Розрахунок економічних показників проектованої дільниці (цеху)

3.1 Річний фонд оплати праці робітників дільниці

3.2 Тарифний фонд заробітної плати основних виробничих робочих

3.3 Основний фонд заробітної плати допоміжних робочих

3.4 Розрахунок річного фонду заробітної плати спеціалістів, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу

3.5 Визначення середньорічно середньомісячної заробітної плати працюючих на дільниці

3.6 Розрахунок річних витрат на основну сировину і матеріали

3.7 Річні загальновиробничі витрати

3.8 Розрахунок дільничої (цехової) собівартості виробу

3.9 Визначення річної програми в оптових цінах підприємства

3.10 Визначення фінансових результатів (прибутку)

Розділ IV Розрахунок економічної ефективності створення дільниці (цеху)

4.1 Показники ефективності інвестицій

4.2 Визначення періоду окупності проекту

Висновки: Техніко-економічні показники дільниці (цеху)

Список використаної літератури

Вступ

Стисла характеристика дільниці

На основі проведених необхідних розрахунків можемо зазначити основні техніко-економічн характеристики дільниці, що спроектована. А саме:

·     випуск деталей типу «Ось» обсягом виробництва 25000 штук;

·     тип виробництва масовий;

·     обладнання на дільниц складає 10 універсальних верстатів з показником його використання 89,3%;

·     фонд оплати прац працюючих складає загалом 297798,91 грн;

·     собівартість одиниц продукції складає 2940,31 грн, а оптова ціна одиниці (без ПДВ) – 3381,35 грн;

·     фінансовий результат або чистий прибуток становить 6615697,5 грн;

·     обсяг необхідних капітальних вкладень в створення дільниці становить 711,19 тис.грн.;

·     період окупност капітальних вкладень складає 1,38 роки або 1 рік 4 місяця 18 днів.

Метою курсового проектування з організації виробництва є закріплення теоретичних знань, а також придбання необхідних навичок самостійного творчого розв’язання ряду практичних задач при проектуванні організації основних та допоміжних дільниць (цехів) машинобудівного виробництва. В прцесі курсового проектування я використовував здобуті раніше знання, зокрема матеріали раніше виконаних курсових проектів з технології машинобудування та організації і нормування праці.

При виконанн курсового проекту з дисципліни «Організація виробництва» я розрахував необхідну кількусть обладнання, приладя, площ, їх вартості та чисельності працюючих; економічні показники проектованої дільниці (цеху); економічну ефективність створення дільниці (цеху).

Початкові дані

Деталь «Ось»

Річна програма, шт 25000

Режим роботи, змін 2

Марка матеріала Ст.45

Маса заготовки, кг 10,81

Маса деталі, кг 7,5

Таблиця 1

Технологічний процес виготовлення деталі «Ось»

Розділ I Розрахунок необхідної кулькості обладнання. Приладдя, площ, їх вартості та чисельності працюючих

1.1   Необхідна кількість обладнання, його завантаження та первинної вартості

При розрахунку кількості металорізального обладнання даної моделі та числа робочих для механічної обробки деталей необхідно знати: річний обсяг випуску деталей; вид технологічного процесу із зазначенням переліку операцій та сумарні норми штучно-калькуляційного часу на кожну операцію; ефективний річний фонд часу роботи дільниці обладнання (в годинах).

1. Ефективний річний фонд часу роботи одного верстата при п’ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями може бути розрахований за формулою, год,

Фе = [(Др – Дв.д. Дс.д.)* Чд – Дн.с.д*1]*Зр*Кр;

де Др, Дв.д., Дс.д., Дн.с.д – відповідно кількість днів в одному році, вихідних (суботи та неділі), святкових та передсвяткових днів (тривалість робочого дня менше на 1 год); Чд – кількість годин робочого дня; Зр кількість змін роботи обладнання Зр=2; Кр – коефіцієнт, який враховує час перебування верстата в ремонті (для великих верстатів Кр=0,9….0,94, для середніх Кр=0,95….0,9, для дрібних Кр=0,95….0,98, для автоматичних ліній Кр= 0,88….0,9).

В моєму приклад верстати, використовувані на дільниці мають масу до 10т. У даному випадку втрати часу на ремонт для металорізальних верстатів стоновитимуть 1,9%. Тод ефективний фонд часу для усіх верстатів становитиме:

Фе = [(366 – 104 – 10)*8,0 5*1]*2*0,981=3948год.

2. Програма запуску деталей знаходиться за формулою:

Пз=Пв*(100/100-Кт.в) шт,

де Пв=25000 шт – програма випуску деталей за рік; Кт.в=1,0…1,5 відсоток технологічних утрат, показує, на скільки більше треба запустити в роботу виробів з урахуванням їх технологічних утрат (брак та інше),

Пз = 25000(100/100-1,5) = 25381.

3. Трудомісткість обробки річного запуску деталей визначається за формулою:

Ттруд.р=Тшт.-к*Пз, год, де

Тшт.-к штучно-калькуляційний час на операці, хв.,

Пз програма запуску деталей на рік, шт.

Наприклад, для фрезерно-центровальної операції

Ттруд.р = 1,258*25381/60 = 532,2 год.

Для всіх інших операцій Ттруд.р розраховується аналогічно.

4. У серійному, дрібносерійному та одиничному виробництві розрахункову кількість верстатів знаходять за формулою:

Ср=(Тшт.-к*Пз)/(Фе*60*Кв.н),

де Тшт.-к. штучно-калькуляційний час на операцію, яка виконується на даному верстаті, хв.;

Пз програма запуску деталей за рік, шт;

Фе ефективний фонд часу роботи обладнання за рік, год.;

Кв.н коефіцієнт виконання норми часу; для напівавтоматів Кв.н= 1,01; для універсальних верстатів Кв.н=1,05…1,20.

Наприклад, для фрезерно-центровальної операції:

Ср = 1,258*25381/3948*60*1,01 = 0,13

Розрахункову кількість верстатів Ср округлюємо до найближчого цілого числа. Приймаємо Спр = 1 верстат.

5. Коефіцієнт завантаження даного типу обладнання у відсотках становить:

Кз= (Ср/Спр)*100%

Наприклад, для фрезерно-центровального обладнання:

Кз = (0,13/1)*100% = 13%.

Розрахунки кількост верстатів (розрахункової та прийнятої) по інших операціях виконуються аналогічно і зводяться в табл.2.

На підстав проведених розрахунків будується графік завантаження устаткування, на якому на осі абцис указується найменування і модель устаткування, а на осі ординат відкладається коефіцієнти завантаження устаткування з урахуваннями його довантаження супутньою продукцією (рис.1)

Ширина стовпчиків за відповідним масштабом повинна бути пропорціональна кількості верстатів дано моделі.

Середній коефіцієнт завантаження Кз всього верстатного парку на проектованій дільниці викреслюють горизонтальною лінією, яка проходить через увесь графік.

У зв’язку з тим, що всі операції не завантажені до 85% згідно з основною нормою часу ми довантажили їх аналогічними деталями.

6. Трудомісткість довантаження супутньою продукцією даного типу верстатів окремо на кожній недовантаженій операції розраховується за формулою:

Тдов=Фе*Кв.н*Спр*(Кзн- Кз) н-год.

де Спр прийнята кількість верстатів даного типу до довантаження, шт;

Кзн= 085…0,95 – нормативний коефіцієнт завантаження обладнання даного типу;

Кз коефіцієнт завантаження обладнання до довантаження супутньою продукцією.

Тоді, наприклад, для фрезерно-центровальної операції трудомісткість довантаження складе:

Тдов = 3948*1,01*1*(0,9-0,13) = 3070,4

7. Розрахункова кількість верстатів даного типу з урахуванням довантаження визначається за виразом: Ср=Т '/(Фе*Кв.н),

де Т ' трудомісткість річної програми з урахуванням довантаження, н-год;

Кв.н коефіцієнт виконання норми часу, Кв.н = 1,0…1,2;

Фе ефективний річний фонд використаного часу обладнання, год.

Наприклад, для фрезерно-центровальної операції:

Ср = 3602,6/(3948*1,01) = 0,9

8. Середній коефіцієнт завантаження обладнання у відсотках при виготовлені заданих за проектом деталей розраховується за формулою:

Кз = ∑Ср*100/∑Спр

де ∑Ср, ∑Спр – відповідно розрахункова та прийнята кількість верстатів різних типів на всіх операціях для заданої деталі:

Кз = 8,93*100/10 = 89,3%.

9. Дані про кількість, модель, габарити, потужність електродвигуна, вартість (з урахуванням транспортування та монтажу) та ремонтну складність обладнання на дільниц заносять у зведену відомість обладнання (табл.3).

Таблиця 3

Кошторис витрат на основне технологічне обладнання ділянки

1.2 Основна виробнича площа проектованої дільниц (цеху)

До складу виробничо площі включається площа, зайнята обладнанням, проходами, проїздами, конвеєрами, роль чатами, стендами, розмічальними плитами, робочими шафами для інструменту, робочими місцями для технічного контролю деталей тощо.

Металорізальн верстати дільниці або відділень механічного цеху можуть бути розташовані за ходом послідовного виконання технологічних операцій (предметна спеціалізація дільниці) або за подібними моделями (групами) верстатів (технологічна спеціалізація).

На практиці частіше зустрічається змішаний спосіб утворення дільниці.

На вибір варіантів розташування дільниці впливають умови роботи та технологічні особливост використовуваних верстатів.

Виходячи з цього, недоцільно розміщувати поруч дільниці та лінії виготовлення деталей високо відносно малої точності форми та розташування поверхонь у зв’язку з неминучим впливом вібрації обладнання на точність виготовлення відповідних деталей.

Недопустиме змішане розміщення дільниці абразивної обробки і складання.

Виробничу площу дільниці (цеху) визначають за показником питомої площі, яка припадає на один верстат або одне робоче місце:

Sд = Sпит * Спр м2,

де Sпит. питомий показник площі на один верстат; для малих верстатів вагою до 5 тис.кг Sпит=10…15 м2, для середніх верстатів вагою до 10 тис.кг Sпит=16….25 м2, для великих верстатів вагою до 25 тис.кг Sпит=26…45 м2, для особливо великих вагою до 120 тис.кг Sпит=50…150 м2 на один верстат, для верстаків Sпит=10 м2.

З практичної точки зору на дільниці (в цеху) доцільно розміщувати обладнання різних габаритних розмірів, тому для оцінки потрібної площі зручніше користуватися питомими показниками для механічних дільниць (цехів). Показник питомої загальної площ враховує також допоміжну площу для збереження заготовок між операціями, магістральних проїздів тощо:

Sпит.заг. =1,3*Sпит.д

Питома площа одного дрібного верстата Sпит=15 м2

Виробнича площа дільниці Sпит.вир.=15*8=120 м2

Загальна площа дільниці Sпит.заг.=1,3*120=156 м2

1.3 Визначення чисельності працюючих на проектованій дільниці        (в цеху)

Розрахунок кількості основних робочих. У механічних цехах (дільницях) до основних робочих відносяться робочі таких професій: верстатники, оператори верстатів з ЧПК та наладчики автоматичних ліній, слюсарі механоскладальних робіт, мийники деталей.

Споживчу чисельність основних робочих визначають за кожною професією окремо.

Для дільниц серійного, дрібносерійного та одиничного типів виробництва необхідна кількість основних робочих визначається за формулою:

Рсв=Т/(Фе.р.*Кв.н.*Кбв) чол.,

де Т – річна трудомісткість робіт за видами обробки, норм.-год.

Т=Тшт.-к*Пз/60: Тшт.-к – штучно-калькуляційний час на обробку виробу на операції, хв.; Пз – річна програма запуску деталей, шт.;

Фе.р. річний ефективний фонд часу роботи одного робочого, год.;

Кв.н. коефіцієнт виконання норм робочими даної операції (Кв.н.=1,0…1,2);

Кбг коефіцієнт багатоверстатного обслуговування.

 Ефективний річний фонд робочого часу верстатника за п’ятиденний тиждень можна визначити за формулою:

Фе.р.=[(Др-Дв.д.-Дс.д.)*Чд-Дп.с.д-1]*Кв год.,

де Кв коефіцієнт, що враховує втрати робочого часу на відпустку, навчання, виконання державних обов’язків тощо.

Ефективний фонд часу одного працюючого:

Фе.р.= [(366-104-10)*8-4-1]*0,908=1827 люд.-год.

Тоді чисельність фрезерників за формулою:

Рфрез.=(1,258*25381)/(1827*1,1*60*1)=0,22

Приймаємо Рфрез.=1 чол.

Розрахунки за іншими операціями проводяться аналогічно, і результати зводяться в табл.4

Середній розряд основних робочих на дільниці становить:

Rсер. =∑Rp*P0/∑P0  = (2*5+4*3+3*5)/13 =(10+12+15)/13 =2,84,

де Rр тарифний розряд робочих;

Р0 кількість основних робочих даного розряду.

Таблиця 4

Розрахунок потрібної кількості основних робочих на дільниці з виготовлення деталі типу «Ось».

Розрахунок кількості допоміжних робочих. Допоміжні робочі виробництва – це працівники, які обслуговують основне виробництво (наладчики, комірники та роздавачі інструментів, слюсарі для ремонту верстатів та оснастки, електромонтери, контролери та інші).

Чисельність допоміжних робочих, зайнятих на проектованій дільниці визначається:

·     За нормами обслуговування (наладчики верстатів, контролери та ін.);

·     За кількістю робочих місць, за якими ці робочі закріплені (кранівники, стропальники);

·     У процентному відношенн від кількості основних виробничих робочих (45…50 %).

Кількість допоміжних робочих визначається за нормами обслуговування, і результати розрахунку зводяться в табл.5.

Середній розряд допоміжних робочих складає:

Rсер. = (4*(1,2+3,84)+3*(4+0,86+0,32)+2*(0,6+1,36+0,28))/12,46=3,22

Таблиця 5

Розрахунок потрібної кількості допоміжних робочих.

Визначаючи чисельність допоміжного персоналу механічної дільниці, потрібно додержуватися таких нормативних показників: контролер ВТК для дрібних деталей складно конфігурації – 1 на 10 основних робочих, середніх верстатів, транспортувальник 1 на 35 основних робочих, комірник ІРК – 1 на 50 основних робочих або 1 на 55…65 верстатів; прибиральниця – 1 на 2000…2500 м2 площі дільниц (цеху).

Кількість слюсарів та електромонтерів за ремонту та міжремонтного обслуговування обладнання визначають за кількістю одиниць ремонтної складності.

Якщо на дільниц працюють конвеєрні лінії, то кількість транспортувальників зменшується в 1,5 разу, а кількість прибиральників збільшується у 2 рази.

Чисельність керівних робітників, спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу розраховується методом, який склався на практиці, тобто методом структури кадрів. При цьому дана категорія працюючих становить 15…20% від прийнято чисельності основних та допоміжних робочих або встановлюється за нормами обслуговування. Результати розрахунку чисельності спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу зводяться в табл.6.

Таблиця 6

Розрахунок чисельності службовців, спеціалістів та молодшого обслуговуючого персоналу.

Загальна кількість працюючих дільниці і їх структура зведені у табл.7.

Таблиця 7

Зведена відомість працюючих на виробничій дільниці

Розділ II Визначення обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у дільницю механічного цеху по виготовленню деталі типу «Ось»

Розрахунки обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у дільницю механічного цеху по виготовленню деталі типу «Ось» та їх структури наведені в табл.8.

Таблиця 8

Визначення величини капітальних вкладень та їх структури

Розділ III Розрахунок економічних показників проектованої дільниці (цеху)

3.1 Розрахунок річного фонду оплати прац робітників дільниці

Фонд оплати прац (заробітної плати) дільниці (цеху) включає в себе фонди оплати праці основних (Зосн) і допоміжних (Здоп) робочих, фонд оплати прац керівників та службовців (Зк.с) і фонд оплати праці молодшого обслуговуючого персоналу (Змоп.):

Зр.д = Зосн+Здоп+Зк.с+Змоп

Фондів основної та додаткової заробітної плати на дільниці складається з фондів заробітної плати працюючих.

До основно заробітної плати відносяться витрати на виплату основної заробітної плати, нарахованої відповідно до прийнятих систем оплати праці у вигляді тарифних ставок, окладів і відрядних розцінок, а також планованого обсягу відповідних видів продукції.

Річний фонд тарифно заробітної плати основних робочих визначається за такими формулами:

для робочих-відрядників:

                                        m                                      m   

ЗПосн.відр. = ∑ (Чі*Т ') або ЗПосн.відр. = ∑ (Рі*Аі),

                                        і=1                                                            і=1 

де m – номенклатура деталей;

Чі – погодинна тарифна ставка робочих, грн.;

Т' – трудомісткість річної програми і-го виробу, н.-год;

Рі – відрядна розцінка за обробку і-ї деталі, грн./шт.;     

Аі – річна програма і-го виробу шт.

для робочих-погодинників:

ЗПтар.погод = Чі *Р*Феф,

де Р – кількість робочих погодинників, осіб;

Феф ефективний річний фонд часу одного робочого.

Річний фонд тарифно заробітної плати допоміжних робочих розраховується аналогічно ЗПосн.погод:

ЗПтар.доп. =Чі*Р*Феф.

Фонд заробітно плати спеціалістів, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу визначається на основі штатного розкладу цеху і діючих систем посадових окладів.

До додатково заробітної плати відносяться витрати на виплату виробничому персоналу цеху додаткової заробітної плати, нарахованої за роботу понад установлену норму, за трудову успіхи і винахідливість, особливі умови праці. Вона включає також доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачен законодавством. Сума додаткової заробітної плати визначається множенням суми основної заробітної плати на середню норму додаткової заробітної плати.

3.2 Тарифний фонд заробітної плати основних виробничих робочих

Розрахунки тарифно заробітної плати основних робочих виконуються за формулою 1 по кожній операц технологічного процесу.

Наприклад, розрахунок тарифного фонду заробітної плати основних робочих на токарній операції (III розряд робіт) виглядатиме так:

на одиницю продукції: ЗПтар.відр.III = 24,207*2,278=55,14 грн.;

на програму: ЗПтар.відр.III =8192,052*2,278=18661,49 грн.

Розрахунки по інших операціях проводяться аналогічно, а результати розрахунків зводяться в табл.9

Таблиця 9

Розрахунок тарифного фонду заробітної плати основних виробничих робочих.

3.3 Основний фонд заробітної плати допоміжних робочих

Річний фонд заробітної плати допоміжних робочих розраховується за формулою 2, а результати зводяться в табл.10

Таблиця 10

Розрахунок тарифного фонду заробітної плати допоміжних робочих

3.4 Розрахунок річного фонду заробітної плати службовців, спеціалістів і молодшого обслуговуючого персоналу.

Заробітна плата розраховується на основі штатного розкладу цеху і діючої системи посадових окладів. Розрахунок зводиться у табл.11.

Річний фонд заробітної плати спеціалістів, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу:

ЗПосн.сл. =Ксл і*Ом *М,

де Ксл і кількість службовців і-ї групи;

Ом і місячний оклад, грн.

М – кількість місяців роботи за рік.

Таблиця 11

Розрахунок основного фонду заробітної плати спеціалістів, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу.

3.5 Визначення середньорічної і середньомісячно заробітної плати працюючих на дільниці

При розрахунку додаткової заробітної плати застосовується формула:

ЗПдоп. і =ЗПосн. і*Нд. /100,

де Нд. і норма нарахування додаткової заробітної плати і-ї групи, %.

Середньорічна заробітна плата одного працюючого і-ї групи:

ЗПсер.і =ЗПосн.і+ЗПдоп.і/Кі,

де Кі кількість працюючих і-ї групи.

Середньомісячна заробітна плата одного працюючого:

ЗПсер.м і =ЗПсер.і/12

Розрахунок середньорічної і середньомісячної заробітної плати працюючих дільниці наведено у табл.12.

Таблиця 12

Зведена відомість річного фонду заробітно плати працюючих дільниці.

3.6 Розрахунок річних потреб на основну сировину і матеріали.

Річна вартість матеріалу визначається таким чином:

Вм =Пз*Мз*Цм-Пз*МвЦв,

де Мз, Мв, Мд – відповідно маса заготовки, відходів і готової деталі, кг.;

Цм, Цв відповідно вартість одного кілограма матеріалу і…, грн.;

Пз річний обсяг випуску деталей, шт.

У випадку виробництва на дільниці (в цеху) декількох виробів розрахунок ведеться по кожному виробу окремо. Наприклад, вартість матеріалу на одиницю продукції становить:

Вм = 60,7*2,7- (60,7-39)*0,7 = 148,7 грн.

Вартість матеріалів на річну програму:

Вм = 148,7*25000 = 37 175 500 грн.

3.7 Річні загальновиробничі витрати

Загально виробнич витрати складаються з витрат на силову електроенергію; на стиснуте повітря; на воду для виробничих потреб; поточний ремонт і обслуговування обладнання та транспортування засобів; поточний ремонт будівель та інвентарю; малоцінний нструмент та інвентар; з амортизаційних відрахувань з обладнання та будівель; заробітної плати керівників та спеціалістів з нарахуваннями.

Річні витрати на силову електроенергію розраховується за виразом:

Вр.е. =(Руст.*Фе*Кз*Це)/(Кв.м.*ККД),

де Руст установлена потужність усіх верстатів, кранів, конвеєрів тощо, кВт;

Фе ефективний річний фонд виробничого часу одного верстата, год.;

Кз середній коефіцієнт завантаження верстатів;

Це – ціна 1 кВт*год електроенергії, грн.;

Кв.м. коефіцієнт витрат електроенергії у мережі;

ККД = 0,65…0,90.

Вр.е = (156*3948*0,893*0,26)/(0,95*0,8) = 188153,77 грн.

Річні витрати на стиснуте повітря становлять:

Вст.п. = Цст.п*Врст..п. = 0,01*15512,48= 155,12 грн.,

де Цст.п. ціна 1 м3 стиснутого повітря, приймається за даними базового підприємства Цст.п = 0,01 грн.;

Врст..п річні витрати стиснутого повітря,

Врст..п. = Фе*Кз*(сп.з.*в+соб*в') = 3948*0,893*(4*0,1+4*1)=15512,48 м3,

де сп.з., соб. – кількість верстатів з пневматичними затискачами та з використанням обдувши;

в=0,1 м3/год. витрати стиснутого повітря на один верстат з пневматичним затискачем;

в'=1,0 м3/год витрати стиснутого повітря на один верстат з обдув кою.

Річні витрати на воду для виробничих потреб становлять:

Вв = Цв*Вв*соб*Кз*Вр.о. = 1,15*25*2*0,893*2 = 102,7 грн.,

де Цв = 1,15 грн./1 м3 – ціна 1 м3 водопровідної води з урахуванням каналізації;

Вв = 25 м3 річні витрати води на один верстат;

Вр.о число змін роботи обладнання.

Річн амортизаційні відрахування можуть бути визначені у формах економічної та податкової амортизації. Економічна амортизація відображає дійсне знецінення основного капіталу у процесі виробництва та відноситься на витрати діяльності суб’єкта господарювання.

Податкова амортизація відображає фінансове повернення основного капіталу за рахунок зниження оподаткування прибутку та надання податкової знижки.

Величина податково амортизації визначається відповідно до ст.8 Закону України «Про податки та прибуток» зі змінами та доповненнями. Податкова амортизація використовується у курсовому проектуванні з метою розрахунку балансового прибутку, який одержується при виготовленні деталі:

А = 96,2*0,08+71,81*0,4+540,18*0,24 = 167,26 грн.

Річні витрати на поточний ремонт та обслуговування обладнання, приймаються, як показує практика, у розмірі 7% від початкової вартості обладнання, транспортних засобів відповідно – 3%, оснастки 3,5% від початкової вартості.

Вп.р. = (0,07*520,68)+(0,03*74,81)+0,035* (8,7+2,94) = 39,087 тис.грн.

Річні витрати на обслуговування обладнання та транспортних засобів включають:

1.   Витрати на допоміжні матеріали, які можуть бути визначені двома методами:

·     За нормами річних витрат на один верстат – на кожний зубофрезерний та різальний верстат обтирального матеріалу 30 кг, гасу 10 л, машинного масла 100 кг, тавоту 120 кг, емульсії 130 кг, вазеліну технічного 5 кг, сульфофрезолу 200 кг; на кожний шліфувальний верстат – веретенного масла 100 кг, кальцинованої соди 100 кг. Ціни на допоміжні матеріали беруться за прайс-листами;

·     За укрупненими нормативами орієнтовно в розмірі 100 грн. за рік на один верстат Вд.м. = 10*8 = 80 грн.

2.   Витрати на основну та додаткову зарплату допоміжних робочих з нарахуваннями на зарплату:                                                                                                             Вдмж = 59858,78+59858,78*0,25 = 82305,82 грн.

3.   Витрати на охорону праці та забезпечення техніки безпеки складають приблизно 83 грн. за рік на одного робітника або за нормативами на видачу спеціального харчування, одягу, взуття та інших ндивідуальних засобів захисту робітників: Во.п. = 13*8 = 104 грн.

4.   Витрати на малоцінний інструмент та інвентар складають 858 грн. за рік на один верстат: Вм.ін = 858*8 = 6864 грн.

Річні витрати на поточний ремонт та обслуговування будівель та споруд приймаються в розмірі 0,5…1,0% від загальної вартост будівель і споруд: Вр.б. = (47000+20000)*0,01 = 670 грн.

Річні витрати на обслуговування будівель та споруд включають витрати на опалення, освітлення виробничих приміщень, воду для господарських та санітарно-технічних потреб, заробітну плату з нарахуванням прибиральниць.

Витрати на опалення приймаються у розмірі 3,5 грн. на 1 м3 об’єму будівлі: Воп.б. = 1932*3,5 = 6762 грн.

Витрати на освітлення приміщень розраховуються за формулою:

Вос.б. = C*Nc*Тр*Цс,

де С – кількість світильників (наприклад 100 шт.);

Nc – потужність світильників, кВт (наприклад, 0,2 кВт);

Тр – час роботи одного світильника за рік (час при двозмінній роботі становить 252*7=1764 год.)

Цс = 0,156 грн. – ціна 1 кВт*год.

Вос.б. = 10*0,2*1764*0,243 = 8573,04 грн.

Витрати на воду каналізацію приймаються у розмірі 100 грн. на одного працюючого:

Вв.к. = 100*28,263 = 2826,3 грн.

Річні витрати на зарплату керівників та спеціалістів з нарахуваннями розраховуються згідно зі штатним розкладом:

Вк.с. = 51682,5+51682,5*0,375 = 71063,43 грн.

Розрахунки загально виробничих витрат проектованої дільниці (цеху) зведені в табл.13

Таблиця 13

Кошторис загально виробничих витрат

Для включення загально виробничих витрат до собівартості продукції визначимо їх частку у процентах за формулою:

%Взаг. = (∑Взаг./∑Зтар)*100,

де ∑Зтар фонд тарифної заробітної плати основних робочих.

%Взаг. = (542979,9/142033,9)*100 = 382,28%.

3.8 Розрахунок дільничної (цехової) собівартості виробу

Собівартість виробу – це усі витрати на його виготовлення і реалізацію.

У залежності від складу витрат, що включаються в собівартість, та міста їх виникнення існу кілька видів собівартості продукції: технологічна виробнича та повна.

Технологічна собівартість включає ус прямі витрати, які виникають під час виготовлення виробу: основні сировина матеріали, основна і додаткова заробітна плата з нарахуваннями основних робочих.

Виробнича собівартість включа технологічну собівартість і загально виробничі витрати.

Повна собівартість виробу включа виробничу собівартість, витрати, пов’язані з продажем виробу (витрати на збут), адміністративні, а також інші операційні витрати.

Визначення собівартості одиниці виробу називається калькулюванням, а підсумковий документ калькулювання – калькуляцією.

Розрахунок повно собівартості виготовлення одиниці виробу на проектованій дільниці наведено у табл.. 14.

Таблиця 14

Калькуляція виготовлення деталі типу «Ось»

3.9 Визначення річної програми в оптових цінах підприємства

Оптова ціна – це сума прибутку та повної собівартості, розрахованої за статтями калькуляції.

Прибуток розраховується в залежності від встановленого рівня рентабельності за формулою:

Рентабельність = (Прибуток/Повна собівартість)*100%

Розрахунок вартост річного обсягу продукції в оптових цінах зведено в табл. 15

Таблиця 15

Визначення оптової ціни річної програми

3.10 Визначення фінансових результатів (прибутку)

 Фінансов результати визначаються згідно з П(С)БУ 3 за допомогою табл. 16

Таблиця 16

Визначення розміру чистого прибутку підприємства

Розділ IV Розрахунок економічної ефективності створення дільниці (цеху)

4.1 Показники ефективності інвестицій

Для економічного обгрунтування нвестицій (капітальних вкладень) використовуються поняття ефект, або результат, та ефективність, або результативність.

Ефект – це корисний результат реалізації будь-якого проекту. Він може бути виражений у чотирьох видах: технічному, економічному, соціальному та екологічному.

Економічна ефективність – це відношення ефекту (корисного результату) до витрат або ресурсів, що його забезпечують.

Впровадження нвестиційного проекту визначається доцільним якщо показник NPV більше або дорівнює 0, якщо NPV = 0, то впровадження проекту забезпечує одержання лише нормативного прибутку., тобто прибутку, закладеного при визначенні ціни продукції, яка випускається.

У закордонній літературі наводиться формула показника чистої поточної вартості реальних нвестицій:

                                                        t

NPV = ∑Сt*(1+Е)-t,

                                                       t=0

де Сt – грошовий потік наприкінці періоду, грн.;

Е – норма дисконту у частках одиниці;

t = 1, 2, 3, … - життевий цикл інвестиційного проекту, роки.

Але ми використовуємо формулу, запропоновану П.Орловим [4]:

                                               t

NPV = ∑* (Пt+Аt-Ht)*(1+E)-t,

                                                  t=0

де Пt – прибуток від реалізації проекту у році, грн.;

Аt амортизаційні відрахування в році, грн.;

Нt податок на прибуток;

t – рік, результати і витрати якого проводяться до розрахункового;

К∑ - сумарні капітальні вкладення на реалізацію проекту, приведені до початкового моменту часу.

Періодом окупност період, протягом якого вхідні грошові потоки за проектом повністю покривають початкові капітальні вкладення.

Початкові дані для розрахунку показників ефекту зводяться в табл. 17.

Таблиця 17

Початкові дані для розрахунку NPV та періоду окупності

Розрахунки показників ефекту  та ефективності виконуються на основі наведених вище початкових даних і за таких умов:

1.   Капітальні вкладення здійснються протягом року;

2.   Випуск деталей починається із другого півріччя другого року створення проектованої дільниці;

3.   У першому півріччі другого року здійснюються закупівля сировини, матеріалів, малоціного інструменту і опробування  устаткування.

Розрахунки наведен у табл. 18.

Таблиця 18

Приклад розрахунку чистих грошових потоків, дисконтованого грошового потоку, чистої теперішньої вартості та терміну окупності

Інвестиції в оборотні кошти розраховуються за формулою:

Iоб = ((ПС-А)/12) + ((ПС-А)*20)/12*100,

де ПС – повна собівартість річного випуску продукції, грн.                       (див. табл.15, ряд.1);

А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн. (див. табл13 ряд.4);

12 – кількість місяців у році;

20% - резервний оборотний фонд.

Iоб = ((66540600-167260)/12) + ((66540600-167260)*20)/12*100 = 6637333,99 грн.

Чиста теперішня вартість проекту дорівнює:

NPV = 3554,73+6324,4+5711,44+51-11,13-7380,12 = 13381,58 тис.грн, NPV >0.

4.2 Визначення періоду окупності проекту

Рік перший 7380,12+3554,73 = 3825,39

Рік другий 3825,39+6324,4 = 2499,01

Період окупност визначається за формулою:

Період окупності = 1+(2499,01/6324,4) = 1,39 р.

Як видно з розрахунків, проект приймається, оскільки задовольняє необхідні критерії.

Висновки

Для одержання повного уявлення про доцільність реалізації проекту дільниці механічного цеху необхідно мати комплекс підсумкових даних, що характеризують економічну сторону роботи. Основні техніко-економічні показники дільниці зведені в табл. 19.

Таблиця 19

Техніко-економічні показники дільниці

На підстав розрахунків усього курсового проекту можна зробити висновок, що цей проект може бути втілений у життя.

Список використаної літератури

1.   Бержак В.М., Побегайлов В.М., Комплексное проектирование трудовых процессов. – Николаев: НКИ, 1992.

2.   Виленский П.Л., Лившин В.Н. Оценка эффективности инвестиционных проектов. – М.: Дело, 1998.

3.   ГОСТ 2.105-96 ЕСКД Общие требования к текстовым документам.

4.   Гурченков О.П., Еганов О.Ю. Курсове проектування з дисциплін «Технологія машинобудування», «Організація та нормування праці», «Організація виробництва»: Навчальний посібник. – Миколаїв: НУК, 2004, 212 с.

5.   Оплата труда. Методическое пособие / Баланс, «Библиотека бухгалтера» - 2001

6.   Плоткін Я.Д., Янушкевич О.К. Організація планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. Посібник. – Л.: Світ, 1996

7.   Фатхутдинов Р.А. Организация производства: Учебник. М.: ИНФРА, 2000. 672 с.

8.   Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под. Ред. Г.Г. Меликолна, Р.П. Колосовой – М.: Изд-во МГУ, 1996

9.   Бержак В.М., Побегайлов В.М. Разработка оргпроекта по организации труда на производственном участке: Учеб.пособие . Николаев: НКИ, 1991

10.                                                             Канарчук В.Е., Токаренко В.М., Балабанов А.Н. Основы  проектирование и реконструкция механических цехов и участков машиностроительных и ремонтных производств. – К.: Высшая школа, 1988

11.                                                            Мамаев В.С., Осипов Е.Г. Основы проектирования машиностроительных заводов. – М.: Машиностроение, 1974

12.                                                            Нормирование и научная организация труда: Справ.пособие./ Под.ред. Лабанова – Л.1978

13.                                                             Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия/ Под.ред. С.М. Бухало. К.:Вища школа, 1989

14.                                                            Плоткін Я.Д., Янушкевич О.К. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч.посібник. – Л.: Світ, 1996.

15.                                                            Фатхутдинов Р.А. Организация производства: Учебник. – М.: ИНФРА, 2000, 672с.

16.                                                            Чарнко Д.В., Хабаров Н.Н. Основы проектирования машиностроительных заводов. – М.:Мшиностроение, 1975

17.                                                            Экономика труда и социально-трудовые отношения/ Под.ред. Г.Г. Меликолна, Р.П. Колосовой – М.: Изд-во МГУ, 1986.