Реферат: Діяльність міжнародних економічних організацій в Україні

Реферат: Діяльність міжнародних економічних організацій в Україні

Реферат з МЕВ

на тему:

Діяльність міжнародних економічних організацій

в Україні

Дрогобич 2004

План

Вступ.

1. Суттєвість, значення, класифікація, засоби та методи діяльност міжнародних організацій та їхня роль у регулюванні МЕВ

2. Україна в міжнародних організаціях (сучасний стан).

3. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями.

4. Україна та міжнародні економічні організації.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ.

    Україна стала незалежною державою після багатолітньго напівколоніального  існування. Ця незалежність здобута у подоланні численних  труднощів  і  випробувань.

    Нині Україна творить свою зовнішню та внутрішню політику відповідно до вимог сьогодення та на перспективу. Сфера зовнішньополітичної діяльност України – одна з найважливіших галузей суспільних відносин, яка «спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизначиними принципами і нормами міжнародного права» (стаття 18 Конституції України).

     Засадчими документами зовнішньої політики України є такі визнан міжнародні акти, як Статут ООН, Декларація прав людини, акти ОБСЄ – Гельсінський Заключний Акт, Паризька хартія для нової Європи та вітчизняні документи Конституція України, Акт проголошення незалежності України, Декларація про державний сувернітет України, Основні напрями зовнішньої політики України.

     Отже, в діяльності з міжнародних економічних організацій Україна пройшла шлях становлення і розвитку зовнішнополітичних проявів, трансформування концептуальних засад для досягнення вагомого результату, що сприятиме утвердженню Украаїни як високо розвинутої держави, рівної серед європейських країн, основною метою якої на міжнародній арені є збереження унітарності, недоторканості, цілісності, економічної та інформаційної безпеки, захист прав свобод людини.

     «Одним з найголовніших пріорітетів зовнішньої політики України активна участь у формуванні нової архітектури безпеки Європи.»  із виступу Президента України Л.Кучми на Асамблеї ЗЄС (4 червня 1996 р.).

1.Суттєвість, значення, класифікація, засоби та методи діяльності міжнародних організацій та їхня роль у регулюванні МЕВ.

    Ефективною формою економічного співробітництва та регулювання міжнародних економічних відносин є діяльність міжнародних організацій (МО). Становлення та розвиток сис теми МО – це об’єктивний процес, що є виразом глобальної тенденції до інтернаціоналізац та інтеграції господарського життя. МО вирішують різноманітні проблеми міжнародного співробітництва – глобальні, регіональні, галузеві. Прообрази міжнародних організацій існували ще в стародавньому світі, коли об’єднання держав вирішували питання регулювання спорів між державами, а також проблеми, пов’язані з розвитком торгівлі. У середні віки з’являються вже більш зріл форми міжнародних об’єднань і союзів, покликаних вирішувати економічні питання, наприклад, Ганзейський союз північнонімецьких держав – торговельна організація купців германських земель. [1] 

    Міжнародні організації сучасного вигляду виникають у середині XIX ст. До початку Першої Світової війни їх було вже біля  500, значна їх частина припинила своє існування, але виникли нові МО. Першими МО були: Міжнародний союз електрозв’язку (1865, Женева), Всесвітній поштовий союз (1874, Берн), Міжнародний союз залізничного транспорту (1980, Берлін). З метою офіційно реєстації МО в 1909 у Брюсселі почав діяти Союз міжнародних асоціацій (рис. 1).

Рис.1. Основні етапи розвитку процесу створення міжнародних                                 економічних організацій.

     МО – це стабільне об’єднання не менше трьох держав, які мають цілі, компетенцію, постійні органи управління, а також політикоорганізаційн норми (установлення, серед яких статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень тощо). Цілі та діяльність МО повинні відповідати загальновизнаним принципам міжнародного права й принципам, закріпленим у статуті ООН.

МО діляться на дві основні категорії – міжурядов (міждержавні) та неурядові, існують МО, які мають змішане членство: в них перебувають держави, громадські організації та інші МО,

найчастіше регіональні.

    Класифікація міжнародних організацій:

·        за компетенцією:

а) загальна (ООН, ОАЕ, ОАД, ЛАД, ЮНКТАД);

б) вузька (ОПЕК, УПЕБ, МОП, СОТ);

·        за рівнем:

а) урядові (20%);

б) неурядові (75%);

в) змішані (5%);

·        за часом дії:

а) постійні;

б) тимчасові;

·        за маштабом (за географічною ознакою):

а) всесвітні;

б) регіональні;

    У даний час переважна більшість МО  неурядові, частка міжурядових організацій складає близько 20%, але серед економічних МО переважають міжурядові. МО загального характеру вирішують широке коло питань політичного, економічного, соціального, культурного, гуманітарного співробітництва. Організації вузької компетенції – це спеціалізовані організації системи ООН, а також галузеві МО.[2, с.35]

     Головним завданням економічних МО є сприяння економічно му співробітництву держав,регулювання МЕВ на інтернаціональному рівні, а також виконання таких функцій, як координаційна, нормативнорегулювальна , контрольна, спостережна, організаційна (рис.2).

     МО набуваютьвсе більшого значення в сучасному світі, зростає їх кількість і авторитет. Керівним „принципом” діяльності МО є принцип суверенності та рівноправності держав.

     Основою створення МО є міжнародні угоди держав, які, добровільно вступаючи в МО, мають право вийти з неї, або припини ти свою діяльність. Рішення МО носять рекомендаційний характер.   

Рис.2. Функції міжнародних організацій

    Головними „методами” діяльності МО є консенсус і зважене голосування. Консенсунс – це попереднє погодження позицій усіх країн, як беруть участь у голосуванні. Консенсунс забез печує   гнучкість прийняття рішень, інколи рішення формуються лише загалом, без сприйняття конкретних формулювань.При зваженому голосуванні, кількість голосів прямо пропорційна до фінансо вого внеску держави, що призводить до нав’язування волі окремих держав ншим, які не мають фінансової могутності.

     Механізм управління МО включає головні (сесії,конференції), виконавчі (деректорати), робочі (секретаріати), допоміжні (комітети, комісії), консультативні органи.

     Фінансові кошти МО складаються з обов’язкових внесків країнучасниць (за регулярним бюджетом), а також добровільних внесків, що об’єднуються у фонди.

      У світі нараховується більш ніж 100 МО з регулювання економічних проблем. Міжнародні економічні організації виникли як відображення глобально тенденції до інтернаціоналізації господарського життя, вони є наслідком нструментом розшире ння міжнародного економічного співробітництва й економічної інтеграції. Інтернаціоналізація господарського життя та інтегра ційні процеси сприяють значному збільшенню числа міжнародних економічних організацій, розширенню їхніх функцій.[3, с.10].

2. Україна в міжнародних організаціях (сучасний стан).

     22 жовтня 1995 р. У НьюЙорку розпочалося урочисте засідання Генеральної Асамбле ООН, присвячена 50й річниці утворення Організації Об’єднаних Націй, в якому взяли участь понад 150 глав держав та урчдів. Одним із перших на трибуну Генеральної Асемблеї піднявся Президент України Л.Кучма. Глибоко символічним було те, що саме нашій державі випала велика честь відкрити дискусію на ювілейному засіданні. Президент України у своєму виступі підкреслив: ”Україна мала в собі ООН чи не єдину трибуну загальнолюдського маштабу, з якої могла заявити про своє існування. Підтримка ООН істотно спри яла Україні в реалізац тисячолітнього прагнення до власної держави.”Від імені України Л.Кучма висунув кілька пропозицій щодо ефективності діяльності різних інститутів ООН: розроблен ня нової програми ООН „Світ XXI ст. без ядерної зброї ”, посилення дієвості ООН у врегулюванні міжнародних конфліктів. Україна, яка має значний досвід у робот саме цієї організації, протягом своєї незалежної історії (з 1991 р.) змушена була неодноразово звертатися до ООН з метою пошуку захисту своєї територіально цілісності. Ці звернення були пов’язані з питання ми про Крим (1992 р.) Севастополь (1993 р.).

     Сьогодення ООН відзначено пошуком ефективніших дій для розв’язання міжнародних конфліктів, екологічних катастроф, тобто тих проблем, як загрожують існуванню людства. Генеральний секретар Б.БутросГалі у червні 1992 р. запропону вав цілісну програму докорінної реорганізації ООН, в основу яко покладено превентивну дипломатію, тобто миротворчі зусилля міжнародного співтовариства з запобігання кризам.

     З метою погашення існуючих, а також запобігання можливим конфліктам ООН здійснює операції з підтримання миру (ОПМ). У 19481987рр. ООН провела 13 таких операцій, у 1988199110, у 199210, у 1995р.17 ОПМ, в яких взяли участь 70 тис. військових ООН  і цивільного персоналу. Як свідчить статистика, кількість конфліктів зростає у геометричній прогресії щорічно майже на 100%.

     Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН значним контрибутором військ до ОПМ. В югославському ре гіоні 1132 українських військовослужбовців.

     За два з половиною роки перебування українського контин генту у складі миротворчих сил ООН в Югославії загинуло 11 військовослужбовців близько 60 було поранено. Щомісячно Україна отримала від ООН 3 млн.$ за присутність свого контин генту в регіоні босніського конфлікту. Внрховна Рада України прийняла рішення збільшити контингент України в силах ООН з 600 до 1200 чол.(1994 р.)

 це.Ставка внеску України з огляду на економічне становище знижена з 1,87 до 1,09% ВНП. До бюджету ООН у 1994р. Україна внесла  19 млн. доларів США, а у 1996р. – 12 млн.[7, с.48]

     У чому полягають тактичні і стратегічні плани українсько дипломатії в ООН ?  У своїй діяльності Україна намагається виходити з принципу, що не існує нерозвязаних проблем, є проблеми нерозвязані. Їх розвязання залежить від політичної волі, свідомості міжнародної спільноти.Політична діяльність України в ООН характеризувалась ініціативою нашої держави у підготовці міжнародної конвенциї  із захисту миротворчого персоналу ООН та відкриття для підписання.

      У практичному аспекті забезпеченням політичних ініціатив України можуть бути відповідні кроки в якості непостійного члена Ради Безпеки ООН у 20002001рр.гарантом своєї незалежності.

Територіальної цілісності і недоторканості кордонів. Нині посилюється присутність України у миротворчихопераціях ООН, які здійснюються близько кордонів України та в регіонах,що є стратегічно важливими для наших національних інтересів.

     Діяльність в ООН забезпечує Україні інформаційну відкритість щодо екологічних подій у нашій країні.

    Рада Європи (РЄ) була заснована у 1949р. Це авторитетна найбільш представницька політична міжурядова організація континенту. ЇЇ було створено з метою захисту прав людини і зміцнення демократичних інститутів, вироблення заходів щодо вирішення загальних проблем суспільного життя (крім військо вих), сприяння формуванню загальноєвропейської культурної спільності з урахуванням особливостей кожної з національних культур. Сьогодні в РЄ 37 членів; вона виробляє загальноєвро пейські конвенції та угоди, які мають стати основою внесення  відповідних змін до національних законодавств з метою їх гармо нізації. Основними органами РЄ є Комітет міністрів (виконавчий орган РЄ), до складу якого входять 37 міністрів закордонних справчленів або їх постійн представники, що знаходяться в Страсбурзі, парламентська,асамблея (консультативний орган РЄ),  що подає РЄ свої висновки та пропозиції і до яко входять майже 500 членів з національних парламентів. Генеральний секретар РЄ Даніел Таршис (Швеція). Європейський суд з Європейською комісією з прав людини забезпечує систему захисту прав люди ни в країнах – членах РЄ.

    Бюджет РЄ – 755 млн. французьких франків. РЄ розроблено чимало програм сприяння демократичним і правовим реформам у країнах Центрально Східної Європи, для реалізації яких було виділено близько 10 млн.$ США. Ц програми стосувались місце вого самоврядування, судочинства, виборів,та ін. Одна із них „Демосфен” – передбачала експертний аналіз проектів двосторонніх угод у галузі забезпечення прав національних меншин, які Україна запропонувала укласти новим незалежним державам на терені колишнього  СРСР. РЄ нада консультативну допомогу в розроблені навчальних програм для підготовки юристів України, як, наприклад, в Інституті міжнародних відносин Київського університету ім. Т. Шевченка.[9, с.88]

    Основною умовою приє днання країн до Ради Європи є визнання державоюкандидатом принципу верховенства права, її зобо   в’язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які перебувають під юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами для досягнення цілей РЄ. Міжнародні та європейські фінансовоекономічні структури вважають приєднання держави до РЄ показником внутрішньої стабільності та додатковою гарантією захисту власних інвестицій у цю державу.

    Україна заявила про своє бажання приєднатися до Ради Європи 14 липня 1992 року. Представники нашої держави беруть участь у роботі основних спеціальних комітетів РЄ, зокрема з прав лю дини, з питань соціальної безпеки, міграції, культурної спадщини, засобів масової інформації. Експерти України працювали у комітеті з правових проблем біженців та осіб без громадянства, проблем множинного громадянства, прав національних меншин та їхніх мовних прав. Україна стала однією з договірних сторін деяких конвенцій РЄ:

·        Європейської культурно конвенції;

·        Європейської Рамково конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями;

·        Європейської конвенції про нформацію щодо іноземного законодавства;

·        конвенції з боротьби з злочинністю;

·        конвенції захисту прав національних меншин.

Входження України до РЄ активно підтримали парламентарі Литви, Угорщини, Естонії, Німеччини, Чехії, Туреччини, Молдови та Польщі. Представники Австрії та Нідерландів утримались. 15 вересня 1995 року у Києві було відкрито нформацій нодокументаційний центр РЄ на базі Української правничо фундації.[5, с.34]

    9 листопада 1995 року у штабквартирі РЄ у м.Стразбурзі (Франції) відбулася урочиста церемонія вступу України до Ради Європи. Український прем’єрміністр у виступі зазначив, що прийом до Ради Європи свідчить про визнання європейською спільнотою прогресивних політичних і економічних реформ, здійснених Україною. Генеральному секретареві РЄ було переда но на зберігання Закон України про приєднання до Статуту РЄ та підписано відповідний протокол. Міністр закордонних справ України підписав Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод і Протокол №11, який передбачає перебудову контрольного механізму, створеного Конвенцією. Таким чи ном, Україна входить через РЄ до Європи, маючи в своєму активі пакет пропозиції, які будуть корисними і для Європи також. Для України вступ до РЄ має виключно важливе значення, тому що вибір нею демократичного шляху розвитку і стандарти вропейського співробітництва, стандарти РЄ у даному разі збігають ся.

    Прийом України до РЄ, яка стала 37м членом цієї організації, є ще одним свідченням визнання України як держави європейсь кої, демократичної, такої, що розвивається, хоча й важко, але пос лідовно здійснює подальші демократичн перетворення. Нагадай мо, що намагання України стати членом РЄ підтримала Велика Британія, посол якої в Україні Хімманс підтвердив це у березні 1995 р. Щодо самої процедури приєднання, то країнікандидату слід було відповісти на 11 запитань Політичного комітету парламентської асамблеї РЄ про розвиток конституційного процесу в державі, захист прав національних меншин, реформування судо вої системи, діяльність політичних партій, розвиток місцевого самоврядування, забезпечення ядерної безпеки, а також  ситуацію в Криму, відносини з Російською Федерацією тощо. Таке опиту вання дає уявлення про перебіг процесів демократизації суспіль ного життя, дотримання прав людини в нашій  державі. Політичний комітет парламентської асамблеї РЄ констатував, що Україна  відкрито і чесно відповіла на поставлені запитання.

    Україна сплачує внески до бюджету РЄ і зможе брати участь у програмах РЄ за умови наявності коштів.

Європейський Союз. Через сім тижнів після капітуляції Німеччини і за шість тижнів до ядерного бомбардування Японії у СанФранциско представники 50 країн підписали Хартію Об’єднаних Націй. Уже в 1946 р. у  своїй історичній промові в Цюриху (Швейцарія) Прем’єр міністр Великої Британії У.Черчілль заявив про необхідність створення „своєрідного об’єднання Сполучених Штатів Європи”. Перші  конкретні кроки до заснування нового союзу були зроблені завдяки Міністру національного планування Франції Жану Моне. Він запропонував передати управління виробництвом вугілля і сталі  єдиному наднаціональному органу. У 1951р. був підписаний Па ризький договір між Бельгією, Францією, Німеччиною, Італією, Люксембургом і Нідерландами про створення Об’єднання вугілля і сталі.

     Після тривалого часу існування Європейське об’єднання вугілля сталі, Європейське співтовариство з атомної енергії (Євра том) і Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) на основі Римського договору у 1967 р. об’єдналися в єдину центральну групу, що дістала офіційну назву „Європейськ співтовариства” (ЄС). Вона мала спільні керівні органи і єдиний бюджет. Європейське Економічне Співтовариство (СЄС), що було утворене на основ Римського договору 1957 р., часто називають „Спільним ринком” і ототожнюють з ЄС. З 1964 р. до ЄЕС приєдналася Туреччина, 1 січня 1973 р. статус повноправного члена набули Ве лика Британія, Данія, Ірландія. У 1981 р. до ЄЕС вступила Греція, а у 1986 р. Іспанія та Португалія. Умовами  набуття членства в ЄЕС  є існування в країні демократичної і плюралістичної систем управління. У грудні 1991 р. асоційованими членами стали Польща, Чехословаччина і Угорщина. У 1992 р. підписано угоду між ЄЕС і ЄАВТ (Європейською асоціацією вільно торгівлі, яка у деяких випадках є конкуруючою з ЄЕС). Нині 12 країн з населення у 340 млн. чоловік є членами ЄЕС.

    Грудень 1991 р. став епохальним в історії ЄЕС – були досягну т певні домовленості щодо створення єдиного політичного і економічного простору (м.Маастріхт, Нідерланди), який набув назви Європейський Союз. [10, с.112]

    Визнаючи виголошеною Україною довгострокову стратегію на інтеграцію з європейськими та трансатлантичними структурами, ЄС має особливі відносини з Україною. Угода про співробітниц тво і партнерство між Україною і ЄС (підписано 14 червня 1994р.) ратифікована всіма країнамичленами ЄС. У грудні 1996р. ЄС ухвалило план дій „ЄСУкраїна”, який охоплює широкий спектр проблем:підтрмку демократичних реформ та розвиток громадянського суспільства, підтримку економічних реформ, розвиток торгового та економічного співробітництва, зміцнення політичного, діалогу та підтримку участі України в європейській архітектурі безпеки , регіональне  співробітництво, зміцнення відносин, що закладені в угоді про партнерство і співробітництво, а також реформу енергетичного сектора.                                     

    Україні необхідно укласти галузеві угоди з ЄС. ЄС сприятиме   Україні в її прагненні стати повноправним учасником ГАТТ/СОТ, полегшити доступ українських товарів на ринки ЄС, підтвердить, Статут України як країни з перехідною економікою.                           

   Постійно розширюються торговельноекономічні зв’зки України з ЄС, але Україна відчуває антидемпінгові обмеження щодо металевих та сталеварних виробів , продукції текстильної промисловості та ін.

     Україна і ОБСЄ. Нарада з безпеки і співробітництва в Європі, що проходила з  3 липня 1973р. по 1 серпня 1975р. за участю 33 вропейських держав, США і Канади, завершилась підписанням главами держав урядів у Гельсінкі Заключного Акта, який став довгостроковою программою дій у будівництві єдиної, мирної, демократичної Європи.,

    Україна стала учасницею ОБСЄ 30 січня 1992р., свій підпис під Гельсінським Заключним Актом поставив перший президент незалежної України  Кравчук. Україна проводить лінію на посилення ролі та ефективності Гельсінського процесу у зміцненні безпеки в регіоні у політичному, військовому, людському, економічному, та інших вимірах і, таким чином, на зміцнення безпеки нашо держави.

     Україна бере активну участь в обговоренні актуальних питань розвитку архітектури загальноєвропейської безпеки, виступає за удосконалення інститутів та механізмів ОБСЄ, підтримує пропозиції учасниць ОБСЄ про розширення партнерської співпраці ОБСЄ з іншими світовими структурами з безпеки – ООН, НАТО, РПАС, ЄС, РЄ.Україна є активним учасником проведення миротвочих місій ОБСЄ. [4, с.159]

     Міжнародний валютний фонд (МВФ)  міжнародна міжурядова організація, яка має статут спеціалізованої установи ООН . Був створений 1944р. членами Фонду є 180 держав. Мета Фонду – сприяння розвитку міжнародного співробітництва налагодженням норм  регулювання валютних курсів і контролем за х дотриманням та ін. Капітал МВФ формується із внесків державчленів згідно з установленною квотою. Право на “вето”на рішення МВФ мають тільки США. Керівними органами Фонду є Рада  керуючих та Директорат. Україна є членом МВФ з 1993р.

    В Україні діє Світовий банк, який фінансує ряд програм . Це позики на розвиток інститутів державного управління , фінансування критичного імпорту, реабілітацію гідроелектрстанцій, проект из енергетики, газопостачання, транзитити  газу, з насінництва, з розвитку приватного фермерства,  систем зв’зку, розвитку міського транспорту і житлового будівництва, з охорони здоров’я, соціального захисту, система освіти розвитку фінансових установ, водопостачання і очистки та ряд грантів на просвіту, екологічні проекти тощт.

Співробітництво України з ЦЕФТА. Угода про зону вільної торгівлі в Центральній Європі ЦЕФТА була підписана 21.12 1992р. у Кракові між урядами Польщі, Угорщини, ЧехоСловаччини. Угода передбачає створення зони вільної торгівлі між країнами учасницями поступовим скасуванням митних барєрів до 2002р. Було  схвалено ідею розширення ЦЕФТА шляхом прийому нових членів. Нин найсприятливіші можливості для  цього  мають Румунія, СЮР та Хорватія.Україна наголосила на своєму бажанні приєднатися до ЦЕФТА.

   За останні два роки відбувається суттєве збільшення товарооббігу між Україною і країнами членами ЦЕФТА. Участь України відповідає її намірам входження до європейського простору , сприятиме її подальшій інтеграції в вропейські економічні та політичні структури, зміцненню зв’язків України з країнами ЦентральноСхідної Європи.

    Нині з усіма країнами Центральноєвропейського регіону (за винятком Словенії) укладенні двосторонні угоди про торговельно  економічне співробітництво, взаємне сприяння та захист інвестицій, з Польщею  і про міжрегіональне співробітництво, створено змішані міжурядові комісії з Болгарією, Польщею, Румунією, Угорщиною.

    Створена договірноправова база дає підстави інтенсифікувати переговорний процес з країнами  членами ЦЕФТА з укладення двосторонніх угод про вільну торгівлю.[4, с.161]

     Україна і НАТО:програма “Партнерство заради миру”.

    Програма Партнерство заради миру” пропозиція Північно  атлантичного альянсу поглибити та інтенсифікувати зв’зки з країнами Європи шляхом практичного співробитництва.

     ПЗМ розглядається Україною як перспективна ініціатива НАТО, що спрямована на зміцнення стабільності та безпеки в Європі поширення відносин НАТО з країнами Центральної та Східної Європи, а також одним із засобів нтеграції демократичних держав в європейській структурі безпеки.

    8 лютого 1994р. Україна підписала Рамковий документ, а 25 травня 1995р. передала керівництво НАТО Презентаційний документ . Секретаріат НАТО передав Україні проект Індивідуальної програми партнерства між Україною і НАТО, розроблений на підставі Презентаційного документа.

    ПЗМ надає рівні можливості всім учасникам , водночас дає змогу кожному з партнерів розвивати зв’язки з НАТО відповідно до своїх інтересів можливостей.

    Важливою складовою ПЗМ є спільна діяльність з підтримання миру в Європі під егідою ООН чи ОБСЄ. Україна вбачає в цьому  процесі можливості НАТО до подальшого трансформування у більш широку ЄвроАтлантичну структуру безпеки.

    Україна виступає за встановлення відносин спеціального партнерства з НАТО.

      Україна і Чорноморське економічне співробітництво.    25 червня 1992р. Україна, Греція, Молдова, Болгарія, Румунія, Туреччина, Грузія, Росія, Вірменія підписали Стамбульську Деклацію про Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС).

    ЧЕС створено з метою налагодження багатостороннього співробітництва країн, що прилягають до Чорноморського басейну , у галузі транспорту, охорони здоров’я, телекомунікацій, науки, техніки, інформації, туризму, економіки, торгівлі, екології.

    У рамках ЧЕС розроблено программу співпраці у гірничовидобувній, вугільній, хімічній , електрохімічній та електронній промисловостях, а також у будівництві.

     Центральноєвропейська Ініціатива(ЦЄІ)створена у 1989р. Группою держав Центрально Східної Європи з метою розвитку багатостороннього співробітництва у політичній та соціальноекономічній сферах і зміцнення стабільності і безпеки в регіоні. Разом з Тим  об’єднання покликане підготувати держави до членства в ЄС.

    ЦІ зосереджує свою діяльність на питаннях розвитку регіонального  співробітництва в енергетиці, транспорті, захисті довкілля, підприємництві, цивільній обороні, нформатиці, науці і технологіях, телекомунікаціях, статистиці, туризмі [8, с.97].

    Україна набула членства в ЦЄІ з травня 1996р.,  вона бере участь у погоджені і здійснені більшості програм  та проектів ЦЄІ, одним з яких спорудження залізничної магістралі ТрієстБудапешт Київ Москва.

3. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями.

    Іноземні середньо і довгострокові кредити країни залучають для інвестування в економіку, а короткострокові – для зовнішньоторговельних зв’язків. Крім того, іноземні кредити використовують для покриття дефіцитів платіжних балансів, бюджетів, для здійснення структурних змін у перехідних економіках, подолання глибоких кризових явищ тощо.

    Україна використовує позики міжнародних фінансових організацій – МВФ, СБ, МБРР, ЄБРР та кредити окремих держав і їх угруповань.

    Найбільше іноземних кредитів залучається в результаті співробітництва з МВФ. Надання позичок МВФ розпочалося у 1994 р. на початок жовтня 1999 р. Україна отримала від МВФ 3,241 млрд дол.США. Кредити було виділено на економічну трансформацію та досягнення макроекономічно фінансової стабілізації в Україні. У 1999 р. Україна використала 635 млн дол. США кредитів МВФ.

    Другим за розмірами наданих кредитів Україн МБРР. Станом на 1 березня 1999 р. їх надано на суму 2,587 млрд дол. США, або 32,8 % від увіх позичок МФО. З них понад 70 % було спрямовано на покриття дефіци ту платіжного балансу країни та державного бюджету.

    Розширюється співробітництво між Україною та ЄБРР. Центральне місце серед кредитів цієї організації належить позикам на розвиток приватних малих і середніх підприємств. ЄДРР надає під погоджен проекти кредит, який становить значну частку їхньої вартості. Зокрема у вартості розширення в Україні мережі Євробаче ння частка ЄБРР становить 48,5 %, у вартості реконст рукції аеропорту «Бориспіль»  34,5 %.

    Останнім часом започатковане співробітництво України з МФК (інвестиційним банком Світового банку для країн, що розвиваються) переважно з надання технічної допомоги приватним фірмам.

    Покладається велика надія на активну кредитну діяльність в Україні ЧБТР – новоутвореної установи в регіональному об’єднанн ЧЕС, яка передбачає кредитування розвитку національних економік країнчленів через інвестиційні проекти.

    Не залишаються поза увагою і кредити окремих дер жав та їх угрупувань. Це перш за все кредити держав – постачальниць енергоносіїв (зокрема Туркменистан і Росія) та кредити ЄС. У 1999 р. кредити ЄС становили

61 млн дол. США. Залучення іноземних кредитів нормальною світовою економічною практикою. Ці кредити використовуються для розвитку економіки країн або точно за призначенням.[11, с.282].

4. Україна й міжнародні економічні організації.

    Діяльність міжнародних економічних організацій сприяє розвитку та регулювання міжнародних економічних відносин, на сучасному етапі для України питання про членство в багатьох з них є актуальним.

    З проголошення незалежності України здійсню міжнародну економічну діяльність як повноправний суб’єкт міжнародного співтовариства.

    Україна була одним з 50 засновників ООН у 1945 р., є її активним членом, обиралася до складу ЕКОСОР ООН, є членом окремих Комітетів і Комісій ООН, у тому числі ЕКОСОР, обиралася до Ради керуючих ПРООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕП, є членом ради з питань торгівлі та розвитку ЮНКТАД, бере участь у роботі ЄЕК, є членом МАГАТЕ, ЮНІДО, ЮНЕСКО, МОП, ВПС, МСЕ, БІГА, ВМО, ВОІВ, ВООЗ, ІКАО, МВФ, МБРР, МФК, ІМО (рис.4).

    Зараз Україна повною мірою представляє в ООН свої національні інтереси, її роль з отриманням незалежності свої національні інтереси, її роль з отриманням незалежності стає  конструктивнішою та вагомішою. У зв’язку з реформуванням ООН Україна формує своє бачення її діяльності, базуючись на нових умовах розвитку світо вої ситуації та на потребах обліку геополітичної конфігурації,  що докорінно змінилася. Україна є членом близько 20 організацій системи ООН, а також понад 60 її постійних або тимчасових органів. У Києві відкрито представ ництво ООН (1992) і функціонує Українська асоціація сприяння ООН – їхня діяльність сприяє вирішенню цілого ряду насамперед економічних проблем. Наприклад, на засадах Постійного представництва ООН в Україні проведено семінари з приватиза ції, з проблем міграції та біженців та ін. Українська асоціація сприяння ООН розповсюджує інформацію про основні напрямки діяльност ООН, надає консультативну допомогу з різноманітних питань сфери інтересів ООН. [3, с.41]

ВТО – Всесвітня туристична організація

ІНМАРСАТ  Міжнародна організація морського                             супутникового зв’язку.

ЄБРР – Європейський банк реконструкцій та розвитку

      У співробітництві України з міжнародними організаціями поза системою ООН важливими є стосунки з СОТ. Україна отримала статус спостерігача ще в ГАТТ, яку перетворено в СОТ.   Процес приєднання до СОТ розпочався 17 грудня 1993 року.

   Секретаріату ГАТТ було подано заявку Уряду України про намір приєднання до ГАТТ. У червні 1994 р. до Робочої Комісії ГАТТ було подано Меморандум про зовнішньоторговельний режим  України з питань розгляду заявки України щодо приєднання до цієї організації. На засіданнях Робочої Комісії вже розглянуто такі питання:

·        Моніторинг стану економічних реформ і процесу реформування зовнішньоторговельного режиму в Україні відповідно до норм і принципів ГАТТ/СОТ

·        Стан перспективи реформування ринку послуг і системи охорони інтелектуально власності,

·        Відповідність нвестиційного режиму в Україні вимогам Угоди про нвестиційні заходи, пов’язані з  торгівлею

·        Відповідність вимогам ГАТТ/СОТ зовнішньоторговельного законодавства та двосторонніх торговельноекономічних угод України

·        Аналіз систем стандартів і сертифікації товарів

·        Правил визначення країни походження товарів, преференційних торговельних угод України, системи державного регулювання зовнішньоекономіч Но діяльності

·        Митний Кодекс

·        Податкове законодавство тощо.

У 1997 р. розпочався процес двосторонніх перего ворів України майже з 30 країнамичленами СОТ, серед яких є ЄС,США, Японія, Канада, Словенія, Австралія, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехія та ін. [6,ст.193]

   Вступ Украни до СОТ має очевидні вигоди: ні одна

 розвинена країна не зможе обмежити ввіз українсько продукції на свою територію, або чинити різні перешкоди, наприклад, у вигляд шдвищених тарифів. Однак необхідна розробка системи заходів ) умов, які б урахували інтереси України і допомогли уникнути невдач, що спіткали ряд країн з так званою "непідготовленою економікою".

Подальший розвиток відносин України з МО гальмують дві групи проблем. Перша – це проблеми недосконалості соціальної та економічної політики України:

·        неефективність системи державного регулювання;

·        непередбачуваність владних рішень;

·        значні диспропорції в економіці;

·        монополізм виробників;

·        криміналізація економіки, велика питома вага тіньової економіки.

      Друга група проблем стосується організац зовнішньоекономічної діяльності:

·        недосконалість митного регулювання;

·        грабіжницька податкова політика;

·        бартеризація зовнішньо торгівлі.

      Усе це підриває довіру до України як надійного партнера. На шляху до міжнародного співробітництва Україна повинна досягти реальної керованості соціальноекономічними процесами, створити стабільну національну фінансову та правову системи, розробити стратегію входження у світові економічні структури.

Висновки

1.     Міжнародні економічн організації регулюють міжнародні економічні відносини на над національному рівні у різних сферах співробітництва.

2.     Особлива роль у регулюванні МЕВ належить економічним організаціям системи ООН, які діють на загально та регіональному рівнях, а також через системи спеціальних програм спеціалізованих установ.

3.     Координування діяльності у різних сферах виробництва здійснюють міжгалузеві організац підприємців.

4.     Україна за роки незалежності стала членом багатьох міжнародних економічних організацій, перш за все системи ООН та організацій інших пріорітетів сфер міжнародного співробітництва.

5.     Діяльність в ООН забезпечує Україні  інформаційну відкритість щодо екологічних проблем, політичних і економічних подій у нашій державі.

6.     Постійно розширюються торговельноекономічні зв’язки України з ЄЕС.

7.     Україна є активним учасником проведення миротворчих дій ОБСЄ.

8.     Україна використову позики міжнародних фінансових організацій  МВФ, СБ, МБРР, ЄБРР та кредити окремих держав і їх угрупувань.

Список використаних джерел.

1.     Дюмулен И.И. Всемирная торговая организация. – М., 1997. 458 с.

2.     Международные экономические отношения: Учебник. Гл. 10./ Под ред. Е.Ф.Жукова. – М., 1999. – 259 с.

3.     Воронова Е.М. МЕВ.Конспект лекцій К., 2001. – 164 с.

4.     ВасильєваЧекаленко Л.Д. Україна в міжнародних відносинах (1944 – 1996 рр.): Навч. Посібн. – К.: Освіта, 1998. – 176 с.

5.     Циганкова Т.М. Міжнародні організації: Навч.посіб. / Київ. нац.екон. унт. – К., 1998. – 238 с.

6.     Міжнародні економічн відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С.Філіпенко та ін. – К., 1994. – 389 с.

7.     Титаренко А..А. Международные организации системы ООН: Справочник. – М., 1995. – 152с.

8.     Халевинская Е.Д. Международные  экономические организации. – М., 1992. – 328 с.

9.     Шреплер Х.А.. Международные  экономические организации. – М., 1999.

10.     Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. МВЕ: Навч. посіб. 4те вид., стерк: Знання  Прес, 2003. 406с. (282с.)

11.     Гуменюк Б. Міжнародн організації // Політика і час. – 1998.  №3.