Курсовая работа: Прикладна теорія цифрових автоматів

Курсовая работа: Прикладна теорія цифрових автоматів

ЗМІСТ

Введення

1. Вибір варіанта завдання

1.1. Граф-схема автомата Мура

1.2. Граф-схема автомата Мілі

2. Основна частина

2.1. Структурний синтез автомата Мура

2.1.1. Кодування станів

2.1.2. Функції збудження тригерів та вихідних сигналів

2.1.3. Переведеня у базис

2.2.Структурний синтез автомата Мілі

2.1.1. Кодування станів

2.1.2. Функції збудження тригерів та вихідних сигналів

2.1.3. Переведеня у базис

Висновок

Список використаної літератури

1.ВИБІР ВАРІАНТА ЗАВДАННЯ

1.1. Граф-схема алгоритму

Граф-схема складається з чотирьох блоків E, F, G, H і вершин “BEGIN” та “END”. Кожен з блоків має два входи (А, В) і два виходи (C, D). Я вибираю блоки E, F, G, H з п’яти блоків з номерами 0, 1, 2, 3, 4 (вони подаються в п.5 на рис.3-7 у методичних вказівках) на підставі чисел А, В, С, А+В+С (де А – число, В – місяць народження, С – номер студента в журналі), за такими правилами:

-      блок “Е” має схему блока за номером А(MOD 5);

-      блок “F” має схему блока за номером B(MOD 5);

-      блок “G” має схему блока за номером C(MOD 5);

-      блок “H” має схему блока за номером (А+B+C)(MOD 5).

В моєму варіанті:

А=30;

В=06;

С=22.

“Е”: А(MOD 5)=30(MOD 5)=0;

“F”: B(MOD 5)=06(MOD 5)=1;

“G”: C(MOD 5)=22(MOD 5)=2;

“H”: (А+B+C)(MOD 5)=(30+06+22)(MOD 5)=58(MOD 5)=3.

Блоки E, F, G, H з’єднуються між собою згідно зі структурною схемою графа, яка показана на рис. 10 у методичних вказівках.

Згідно з моїм варіантом завдання, граф-схема автомата має такий вигляд:

                                                             BEGIN 

                                                               END

Рис.1.1. Граф-схема алгоритму автомата Мілі

	Y1, Y2

                                                             BEGIN 

			Y1, Y4

			Y3		Y7

                                                               END

Рис.1.2. Граф-схема алгоритму автомата Мура

1.2. Тип тригера

Тип тригера вибирається за значенням числа A(MOD 3) на підставі табл.2 в методичних вказівках. Згідно з моїм варіантом завдання:

A(MOD 3)=30(MOD 3) =0.

Тому, згідно таблиці 2 у методичних вказівках, тип тригера в моєму завданні для синтезу автомата Мура – D, а для синтезу автомата Мілі – Т.

1.3. Серія інтегральних мікросхем

Серія інтегральних мікросхем для побудови принципових схем синтезованих автоматів для мого варіанта завдання – КР1533.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1. Структурний синтез автомата Мілі

2.1.1. Розмітка станів ГСА

На етапі одержання відміченої ГСА входи вершин, які слідують за операторними, відмічають символами a1, a2, ... за наступними правилами:

1) символом а1 відмічають вхід вершини, яка слідує за початковою, а також вхід кінцевої вершини;

2) входи усіх вершин , які слідують за операторними, повинні бути відмічені;

3) входи різних вершин, за винятком кінцевої, відмічаються різними символами;

4) якщо вхід вершини відмічається, то тільки одним символом.

За ціми правилами в мене вийшло 22 стани (а22).

2.1.2. Таблиця переходів автомата

Для кожного стану ai визначаю по ГСА всі шляхи, які ведуть в інші стани і проходять обов’язково тільки через одні операторну вершину. Виняток становить перехід в кінцевий стан (вершину).

Для мікропрограмних автоматів таблиці переходів-виходів будуються у вигляді списку, тому що велика кількість станів. Розрізняють пряму та зворотну таблицю переходів. Зворотна таблиця переходів будується для D-тригера. Для автомата Мілі я буду будувати пряму таблицю переходів.

Табл.1. Таблиця переходів Т-тригера

2.1.3. Кодування станів

Аналіз канонічного методу структурного синтезу автомата показує, що різні варіанти кодування станів автомата приводять до різних виражень функцій збудження пам'яті і функцій виходів, у результаті чого складність комбінаційної схеми істотно залежить від обраного кодування.

Я буду кодувати стани автомату з допомогою евристичного алгоритму кодування, тому що я синтезую автомат на базі Т-тригера.

Даний алгоритм мінімізує сумарне число переключень елементів пам'яті на всіх переходах автомата і використовується для кодування станів автомата при синтезі на базі T, RS, JK-тригерів. Для даних типів тригерів (на відміну від D-тригерів) на кожнім переході, де тригер зміню своє значення на протилежне, одна з функцій збудження обов'язково дорівнює 1. Зменшення числа переключень тригерів приводить до зменшення кількості одиниць відповідних функцій збудження, що при відсутності мінімізації однозначно приводить до спрощення комбінаційної схеми автомата.

Будую матрицю |T|, яка складається із всіх пар номерів (i, j), для яких P(i, j) ¹ 0, ij. Для кожної пари вказуємо її вагу.

 i j P(i, j)

 1 2 1

 2 4 1

 2 6 1

 3 4 1

 4 5 1

 5 8 1

 5 9 1

 5 10 1

 5 11 1

 6 5 1

 6 7 1

 7 9 1

 7 11 2

 7 12 1

 8 9 1

 9 10 1

 10 3 1

 10 7 1

 10 4 1

 10 5 1

 T= 11 12 1

 12 13 1

 13 14 1

 13 15 1

 14 17 1

 15 17 1

 15 19 1

 16 19 1

 17 18 1

 18 1 1

 18 20 1

 19 18 1

 19 20 1

 19 21 1

 20 1 1

 20 22 1

 21 22 1

 22 13 1

 22 15 1

 22 16 1

Далі, за допомогою програми ECODE 3, виконую кодування станів автомата на ЕОМ. При цьому вказую глибину кодування (від 4 до 6) та вибираю те кодування, коефіцієнт якого ближче до 1 (у мене коефіцієнт кодування 1,26). Результати кодування заношу до таблиц 1. Ось кінцеві результати кодування:

Підрахунок ефективності кодування:

Кількість переключень тригерів:

 W = E P(i,j)*d(i,j) = P(1,2)*d(1,2) + P(1,18)*d(1,18) + P(1,20)*d(1,20) + +P(2,4)*d(2,4) + P(2,6)*d(2,6) + P(3,4)*d(3,4) + P(3,10)*d(3,10) + +P(4,5)*d(4,5) + P(4,10)*d(4,10) + P(5,6)*d(5,6) + P(5,8)*d(5,8) + +P(5,9)*d(5,9) + P(5,10)*d(5,10)+ P(5,11)*d(5,11) + P(6,7)*d(6,7) + +P(7,9)*d(7,9) + P(7,10)*d(7,10) + P(7,11)*d(7,11) + P(7,12)*d(7,12) + +P(8,9)*d(8,9) + P(9,10)*d(9,10) + P(11,12)*d(11,12) +P(12,13)*d(12,13) + +P(13,14)*d(13,14) + P(13,15)*d(13,15) + P(13,22)*d(13,22) +

+P(14,17)*d(14,17) + P(15,17)*d(15,17) + P(15,19)*d(15,19) + +P(15,22)*d(15,22) +P(16,19)*d(16,19) + P(16,22)*d(16,22) + +P(17,18)*d(17,18) + P(18,19)*d(18,19) +P(18,20)*d(18,20) + +P(19,20)*d(19,20) + P(19,21)*d(19,21) + P(20,22)*d(20,22) +

+P(21,22)*d(21,22) =

= 1*1 + 1*1 + 1*1 + 1*1 + 1*1 + 1*1 + 1*1 + 1*1 + 1*2 + 1*1 +1*1 + 1*2 + + 2*1 + 1*2 + 1*2 + 1*1 + 1*2 + 2*1 + 1*1 + 1*1 + 1*1 + 1*2 + 1*1 + 1*1 + +1*1 + 1*1 + 1*1 + 1*1 + 1*1 + 1*2 + 1*2 + 2*1 + 1*1 + 1*1 + 1*2 + 1*1 + +1*1+ 1*2 + 1*2 = 53

Мінімальна можлива кількість переключень тригерів:

 Wmin = E P(i,j) = 42

Коефіцієнт ефективності кодування: 1.26

2.1.4. Структурний синтез автомата на підставі заданого типу тригерів

Таблиця переходів Т-тригера:

Табл.2. Таблиця переходів Т-тригера

На підставі цієї таблиці я вказую у табл.1 який тригер встановиться в 1, а який в 0.

2.1.5. Функції збудження тригерів та вихідних сигналів

Введемо слідуючі позначення:

А=; B=; C=; F=; G=;

L=; P=; Q=; R=; S=;

T=; U=; V=; Б=; Y=;

Z=; D=; E=; H=; I= ;

J= ; K=; O=; W=; X=;

Г=; Д=; M=; N=.

=

 =

 + ;

  ;

 ;

   ;

  .

  ;

 ;

  ;

  ;

 ;

  ;

 ;

  ;

  ;

 .

2.2. Структурний синтез автомата Мура

2.2.1. Розмітка станів ГСА

Для автомата Мура на етапі одержання відміченої ГСА розмітка провадиться відповідно до наступних правил:

1) символом а1 відмічаються початкова і кінцева вершини;

2) різні операторні вершини відмічаються різними символами;

3) всі операторні вершини повинні бути відмічені.

Відповідно до цих правил я відмітив 25 станів, які показан на рис. 2.

2.2.2. Таблиця переходів автомата

Для кожного стану ai визначаю по ГСА всі шляхи, які ведуть в інші стани.

Я буду будувати зворотну таблицю переходів для автомата Мура, тому що я синтезую автомат на базі D-тригера.

Табл.3. Таблиця переходів D-тригера

2.2.3. Кодування станів

Кодування станів буде проводитися за таким алгоритмом:

1.   Кожному стану автомата аm (m = 1,2,...,M) ставиться у відповідність ціле число Nm, рівне числу переходів у стан аm (Nm дорівнює числу появ аm у поле таблиці ).

2.   Числа N1, N2, ..., Nm упорядковуються по убуванні.

3.   Стан аs з найбільшим Ns кодується кодом: , де R-кількість елементів пам'яті.

4.   Наступні R станів згідно списку пункту 2 кодуються кодами, що містять тільки одну 1:00 ... 01, 00 ... 10, ... , 01 ... 00, 10 ... 00.

5.   Для станів, що залишилися, знову в порядку списку п.2. використовують коди з двома одиницями, потім із трьома і так далі поки не будуть закодовані вес стани.

У результаті виходить таке кодування, при якому чим більше мається переходів у деякий стан, тим менше одиниць у його коді. Вираження для функцій збудження будуть простіше для D-тригерів, тому що функції порушення однозначно визначаються кодом стану переходу.

Результати кодування за цим алгоритмом заношу до таблиці 3.

2.2.4. Структурний синтез автомата на підставі заданого типу тригерів

Таблиця переходів D-тригера:

Табл.2. Таблиця переходів D-тригера

На підставі цієї таблиці я вказую у табл.1 який тригер встановиться в 1, а який в 0.

2.2.5. Функції збудження тригерів та вихідних сигналів

Введемо слідуючі позначення:

U=; A=; B=; W=; D=;

H=; I=; J=; L=; N=;

O=; P=; Q=; S=; C=;

E=; F=; X=; G=; K=;

M=; R=; T=; V=.

  ;

 +

  ;

  ;

  ;

  .

 ;

 ;

 ;

 ;

 ;

 ;

 ;

 ;

 ;

 .

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.         Прикладная теория цифрових автоматов/К.Г.Самофалов, А.М.Романкевич, В. Н. Валуйский и др.-К.:Вища шк.,1987.

2.         Савельєв А. Я. Прикладная теория цифрових автоматов.-М.: Высш. шк.,1987.

3.         Справочник по интегральным микросхемам / Под ред. Б. В. Тарабрина,-М.: Радио и связь, 1987.

4.         ГОСТ 2.708-81 ЕСКД. Правила выполнения электрических схем цифровой вычислительной техники.

5.         ГОСТ 2.743-82 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Элементы цифровой техники.