Контрольная работа: Структура й оцінка економічної інформації

Контрольная работа: Структура й оцінка економічної інформації

Українська академія банківської справи

Національного банку України

Кафедра економічної кібернетики

Контрольна робота

З дисципліни:

«Інформаційн системи в менеджменті»

"Структура й оцінка економічної інформації"

Зміст

1. Структура економічно нформації

2. Класифікація нформаційних систем

3. Структура нформаційних систем

4. Перспективи розвитку

Список використаної літератури

1. Структура економічної інформації

Технологія роботи з інформацією, зокрема її обробки, у банківських і фінансових установах України останніми роками істотно змінилася: широке застосування комп'ютерно техніки та новітніх інформаційних технологій у банківській і фінансовій діяльності, у щоденній практиці фінансових і кредитних установ, як і будь-яких нших, стало реальністю. Проте впровадження автоматизованих інформаційних систем (АІС) у зазначених установах має принципові особливості.

Відомо, що як вид вхідного матеріального потоку визначає характер виробничого підприємства (нафто-чи цукрозавод, виробництво безперервне, серійне і т.ін.), так і специфіка вхідних інформаційних потоків визначає специфіку інформаційних систем.

Для фінансово-кредитних установ, і для банківських насамперед, важливою особливістю те, що об'єкт управління («основне виробництво») пов'язаний з виробленням переробкою інформації. Адже основу діяльності таких установ в цілому становить робота з інформацією, яка є і предметом, і продуктом їх праці. У них автоматизація «основного виробництва» також зводиться до автоматизації операцій обробки відповідних документів, тобто до обробки інформації.

Першочерговість автоматизації операцій «основного виробництва» є специфічною вимогою при створенні АІС у фінансово-кредитних установах (ФКУ) і суттєво відрізняє ці АІС від автоматизованих систем управління (АІС) виробництвом. АІС у ФКУ не лише обробляють управлінську інформацію, а й автоматизують операції з основно діяльності.

Термін «інформація» поширений не лише в усіх галузях науки, а й у повсякденному житт людей. Інформація супроводжує людину на кожному її кроці. Розглядаючи нформацію як подані певним способом повідомлення, що виникають під час здійснення певного виду людської діяльності, можна говорити про наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації. Найбільший обсяг припадає на технічну та економічну (техніко-економічну) нформацію.

Економічна нформація – ЕКІ – відбиває, очевидно, явища економічного життя суспільства.

Отже, ЕКІ – це сукупність повідомлень економічного характеру, які можуть бути зафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для управління економічним об'єктом – ЕКО – та економікою в цілому. Виникають так повідомлення під час підготовки до вироблення послуг чи їх надання, а також безпосередньо в кожному з цих процесів.

Тут деться, по суті, про обробку, фіксування, передавання й зберігання повідомлень нічого не говориться про їх новизну, тобто ЕКІ розглядається як сукупність економічних даних, що можуть бути оброблені з допомогою ЕОМ чи інших технічних засобів (ТЗ).

Ус автоматизовані системи обробки інформації – АСОІ працюють із даними, тобто з такими повідомленнями, котрі можна зафіксувати й обробити, діставши нові дані, що становитимуть інтерес для користувача.

Коли нформація так чи інакше стосується фінансів або кредитів як економічних категорій, то вона вважається фінансово-кредитною інформацією – ФКІ. А оскільки фінанси та кредити – це елементи економіки, то й ФКІ є складовою економічно нформації.

Спинимося на тих особливостях і характеристиках економічної інформації, які враховуються під час її обробки.

Важливою особливістю ЕКІ (а також ФКІ) є те, що вона відбиває діяльність ЕКО через систему числових показників, має дискретну форму подання, може бути вміщена на матеріальних носіях і зображується, здебільшого, в алфавітно-цифровому вигляд в десятковій системі числення. Отже, ЕКІ потребує насамперед арифметичної та логічної обробки (упорядкування, вибірка, агрегування тощо), причому переважають логічні операції (понад 60%), що ж до арифметичних, то вони зводяться до чотирьох дій – додавання, віднімання, множення та ділення («+», «–», «х», «:»).

ЕКІ характеризується тим, що її доводиться тривалий час зберігати й нагромаджувати у великих обсягах, а також повторюваністю й циклічністю її виникнення та обробки. Окрім того, первинні дані щодо ЕКІ виникають у багатьох низових точках економічного об'єкта, а тому існує проблема їх збирання.

ЕКІ може також характеризуватися за стадіями її виникнення; технологією обробки даних; способом передавання; ступенем стабільності; участю в реалізації функцій управління.

За стадіями виникнення розрізняють інформацію первинну і вторинну, або похідну. Первинна виникає безпосередньо в результаті виробничо-господарської діяльност ЕКО. Вторинна інформація створюється обробкою первинної інформації, первинної разом з вторинною або лише вторинної.

За технологією обробки ЕКІ може поділятися на вхідну, проміжну та вихідну.

Вхідна нформація – це первинні дані, подані у вигляді документів, даних на машинних носіях, сигналів із клавіатури, а також даних, які надходять від раніше виконаних перетворень і використовуються під час розв'язування розглядувано задачі. Тобто вхідною інформацією (даними) може бути як первинна, так вторинна інформація.

Вихідна нформація являє собою результат розв'язування задачі з перетворення вхідних даних. Вона видається безпосередньо користувачеві або передається до інших систем.

Під час обробки вхідних даних утворюється проміжна інформація, що призначена не для цілей управління, а відіграє допоміжну роль. Наприклад, показує кількість оброблених об'єктів, етап обробки і т.ін.

За способом передавання розрізняють інформацію, яка передається кур'єром, поштою, телефоном, телетайпом, факсом, по каналах зв'язку. Спосіб передавання нформації часто визначає і форму її подання – паперовий чи електронний документ.

За ступенем стабільності використання та зберігання ЕКІ можна поділити на постійну, умовно-постійну (якщо оновлення за період зберігання становить не більш як 10%), та змінну.

Постійна та умовно-постійна – це так звана нормативно-довідкова інформація – НДІ. Завдяки зберіганню останньої стає можливим багато разів її використовувати у процесі автоматизованої обробки, увівши один раз. А це, у свою чергу, да можливість скоротити обсяги вводу.

За участю у функціях управління розрізняють інформацію:

-          фактичну, яка відбиває події, котрі вже сталися (що було);

-          планово-договірну (що буде, що може бути, що має статися);

-          нормативно-розрахункову, яка регламентує витрати і наклада обмеження під час розв'язування задач;

-          довідкову, яка подається користувачеві до відома (дата, ім'я тощо).

Особливост ЕКІ враховують, організуючи та реалізуючи її обробку. Вимірюють ЕКІ в таких одиницях:

-      натуральних – число повідомлень, документів, рядків, показників, слів, символів;

-      телеграфних – біти (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти.

Натуральн одиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні – під час організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробки нформації.

У фінансово-кредитних установах – ФКУ – економічна інформація має свій специфічний зміст, оскільки пов'язана з роботою таких установ з обслуговування клієнтів, впливаючи на економічні показники останніх.

Водночас ФКУ не може функціонувати без управління своєю діяльністю. Тому такій установ потрібна власна ЕКІ для прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу та регулювання своєї діяльності. Згідно з цим у ФКУ слід розрізняти власну ЕКІ, пов'язану з її діяльністю, та інформацію, що стосується обслуговувано клієнтури.

Фінансово-кредитна нформація не обмежується інформацією, що циркулює лише у фінансово-кредитних установах: ФКІ як різновид (підмножина) ЕКІ, відокремлений за певною ознакою, може характеризувати діяльність не лише ФКУ, а й інших структурних елементів економіки.

На практиці фінансова та кредитна інформація часто використовуються автономно, оскільки категорії фінансів і кредиту порівняно самостійні. Фінансова нформація домінує у фінансових органах і установах, а кредитна – у банках та нших кредитних установах.

У системі підприємств і об'єднань, галузей та регіонів ФКІ є різновидом ЕКІ, роль питома вага якого в загальному обсязі ЕКІ має тенденцію до зростання, хоча за абсолютною величиною її обсяги менші, ніж інших видів ЕКІ (скажімо, щодо матеріально-технічного забезпечення, зарплати тощо).

З огляду на специфічні особливості задач фінансування й кредитування в автоматизованих системах обробки даних підприємств, об'єднань, галузей та регіонів виокремлюють підсистеми (комплекси) управління фінансами.

У ФКУ (виходячи із їх головного призначення) необхідно розглядати всю інформацію, яка циркулює там. При цьому може йтися про підсистеми обробки безпосередньо лише кредитної або лише фінансової інформації і про комплекси автоматизац управління діяльністю установи.

Структуризація економічної інформації

Структуру ЕКІ утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст охоплюють не економічну інформацію взагалі, а її певні структурні одиниці.

ЕКІ можуть бути різними за структурою, але пріоритет надається ієрархічному принципу виокремлення інформаційних сукупностей.

Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об'єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його нформаційну базу (ІБ). Така множина поділяється на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде досягнено неподільних (атомарних) одиниць. Такими в ЕКІ є реквізити. Отже, саме вони являють собою мінімальн (елементарні) структурні утворення ЕКІ, які мають зміст. Спинимося на цьому докладніше.

Усякий об'єкт (явище, процес і т.ін.) має певні особливості й характеристики, що притаманні лише йому і вирізняють його серед інших. Скажімо, такими властивостями виробу є його ціна, габаритні розміри, маса, потужність тощо. Характеристиками банківської установи можуть бути її статутний фонд, кількість клієнтів, надавані послуги і т. ін.

Ус ці властивості відображаються за допомогою змінних величин, про які щойно йшлося, – так званих реквізитів, або елементарних структурних одиниць ЕКІ.

За формою реквізит являє собою сукупність символів – знаків чи цифр, яка відбива цілком певні властивості об'єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності – подальший його поділ на менші складові порушує зв'язок реквізиту з певною властивістю об'єкта – тією, яку він відбиває.

Під час автоматизованої обробки даних часто вживають синоніми поняття «реквізит»: «елемент даних», «поле», «терм», «ознака», «атрибут», «змінна» і т.ін. Дал здебільшого користуватимемося такими з них, як «атрибут» та «змінна».

Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і структурою.

Ім'я реквізиту застосовується для його однозначного визначення. Під час автоматизованої обробки використовується й скорочене ім'я реквізиту дентифікатор. Він також однозначно визначає реквізит і, як правило, явля собою набір знаків і символів, котрий має обмеження (за алфавітом, довжиною т. ін.), що їх накладають застосовувані технічні та програмні засоби.

Окрім того, щоб формули й алгоритми обробки інформації можна було задавати чи публікувати, для реквізитів запроваджують буквено-цифрові позначення заздалегідь визначеними для цього мовами.

Значення реквізиту застосовують, щоб задати відповідну конкретну властивість об'єкта. Структура реквізиту – це спосіб завдання його значень, котрий визначається довжиною, типом і форматом подання значень.

Довжина реквізиту являє собою число знаків, якими подається його значення. Вона може бути сталою або змінною.

Тип реквізиту визначається тим, які властивості об'єкта він може відбивати. Розглядають числові, текстові та логічні типи.

Реквізити числового типу характеризують кількісні властивості об'єкта, що їх дістають у результаті обчислень або вимірювань, тобто значення таких реквізитів можна задати в числовій формі.

Реквізити числового типу називають ще реквізитами-основами, або кількісними атрибутами.

Реквізити текстового типу виражають, як правило, якісні властивості й характеризують обставини, за яких відбувався той чи інший процес або було здобуто ті чи інш значення кількісних атрибутів. їх називають ще реквізитами-ознаками, або якісними атрибутами.

Реквізити логічного типу, або бульові, набувають лише двох значень: «істина» чи «хибність». Вони відбивають такі властивості об'єкта, які по суті можна поділити на дві протилежні групи.

Між структурними одиницями найвищого і найнижчого рангів існують й інші структурн елементи. Розглянемо деякі з них.

Складну структурну одиницю ЕКІ, утворювану з кількох реквізитів, котрі дають кількісну якісну або саму лише якісну характеристику об'єкта чи процесу, називають повідомленням. Воно може набирати різних форм, зокрема подаватися у вигляд показника і документа.

Складна структурна одиниця ЕКІ, утворена з одного реквізита-основи та одного чи кількох якісних атрибутів, пов'язаних із ним логічно, являтиме собою показник. Показник завжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником.

Показник, який охоплює реквізит-основу і реквізити-ознаки, дає змогу характеризувати економічне явище як з кількісного, так і з якісного боку. В економіці роль показників надзвичайно велика, і їх можна вважати головними структурними одиницями ЕКІ.

Однорідн нформаційні сукупності реквізитів, об'єднані спільним змістом, утворюють нформаційний масив.

Основн елементи інформаційного масиву – це записи, під якими розуміють значення одн позиції масиву. Записи є тими елементами масиву, з якими, здебільшого, оперу користувач під час роботи з ним. Множина однорідних показників являє собою відповідний інформаційний масив.

Запис масиву характеризується переліком і послідовністю розміщення реквізитів (атрибутів), що входять до нього. Довжина запису дорівнює сумі довжин зазначених атрибутів.

Інформаційний масив як сукупність записів характеризується також ідентифікатором. Останній присвоюється масиву під час його створення і використовується для його відшукання та роботи з ним.

Записи в масиві можуть упорядковуватися за зростанням або спаданням значень відповідних атрибутів чи їх комбінацій. Такі атрибути називаються ключовими, або «ключами впорядкування» масиву. Кожний запис у масиві визначається своїм місцем у ньому або значеннями відповідних атрибутів.

Отже, задаючи ідентифікатор масиву, структуру його запису та ключові атрибути, повністю визначаємо його як інформаційну одиницю.

Зауважимо, що фіксування ЕКІ в документах, на магнітних дисках, стрічках чи інших носіях також супроводжується її структуризацією. Залежно від використовуваних засобів чи принципів автоматизованої обробки інформації, навіть від мов програмування, можуть бути створені та виокремлені певні структурні елементи інформації, а саме: бази даних, інформаційний фонд, каталоги та словники даних, файли даних (інформаційні, програмні, текстові), матриці, таблиці тощо.

У конкретній управлінській діяльності (планування, бухгалтерський облік тощо) застосовують різні специфічні інформаційні структури, подані у відповідній формі (планов завдання, облікова, звітна документація тощо).

З упровадженням діалогового режиму спілкування людини та комп'ютера пов'язане виникнення таких структур інформації, як меню-стовпчики, меню-рядки, екранн таблиці, вікна тощо, котрі притаманні й ручній обробці інформації.

Отже, залежно від мети та методів організації даних до структуризації ЕКІ можлив різні підходи. Проте в будь-якому разі аналіз і синтез економічної інформац взаємозв'язані і базуються на утворених структурних одиницях, оскільки аналізувати можна лише те, що було відокремлене.

2. Класифікація інформаційних систем

Створенню нформаційних систем у всьому світі приділяється багато уваги. За масштабами, темпами зростання, витратами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, а також за ступенем впливу на процеси управління проблему створення ІС слід розглядати як велике народногосподарське завдання. Інформаційні системи можуть значно різнитися за типами об’єктів управління, характером і обсягом розв’язуваних задач та низкою інших ознак.

Загальноприйнято класифікації ІС досі не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками. Найбільш поширеними протягом тривалого часу були такі класифікаційн угруповання систем.

За рівнем або сферою діяльності – державні, територіальні регіональні), галузеві, об’єднані, підприємств або установ, технологічних процесів.

За рівнем автоматизації процесів управління – інформаційно-пошукові, нформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС тощо.

За ступенем централізованої обробки інформації – централізовані ІС, децентралізовані ІС, інформаційні системи колективного використання.

За ступенем інтеграції функцій – багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями правління (підприємство – об’єднання, об’єднання – галузь і т. ін.), багаторівневі ІС з нтеграцією за рівнями планування і т. ін.

Державн ІС призначен для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На баз використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів у них складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік результатів та регулюють діяльність окремих ланок народного господарства, розробляють Державний бюджет, контролюють його виконання і т. ін.

Центральне місце в мережі державних ІС належить автоматизованій системі державно статистики (АСДС). Роль та місце АСДС в ієрархії управління визначається тим, що вона є основним джерелом статистичної інформації, конче потрібної для функціонування всіх державних та регіональних ІС.

Серед ІС, з якими взаємодіє АСДС, важливе місце посідає автоматизована система планових розрахунків (АСПР). АСПР функціонує при Міністерстві економіки України являє собою інформаційну систему, призначену для розробки народногосподарських планів та контролю за їх виконанням в умовах застосування засобів обчислювальної техніки для збору та обробки інформації.

Процес взаємодії АСДС з АСПР має взаємний характер: статистична інформація, джерелом якої є АСДС, необхідна на всіх етапах складання перспективних і поточних планів розвитку господарства країни. У свою чергу, планова інформація надходить до АСДС і є основою для обліку та аналізу виконання планів і завдань. Взаємодія АСДС та АСПР передбачає також спільний аналіз соціально-економічних проблем розвитку народного господарства. Тому АСДС має повністю задовольнити потреби оптимального планування, проводити економіко-математичний аналіз демографічних процесів у суспільстві, міжгалузевих зв’язків, споживання та прибутків населення, показників діяльності підприємств.

АСДС взаємодіє також з державною інформаційною системою фінансових розрахунків (АСФР) при Міністерстві фінансів України. АСФР призначена для автоматизац фінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формування Державного бюджету країни та контролю за його виконанням. При цьому вона використовує статистичну інформацію про випуск і реалізацію продукції, фонди споживання, запаси та витрати фінансових ресурсів і т. ін.

Відом й інші державні ІС, система обробки інформації з цін (АСОІ цін), система управління Національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічно нформації (АСО НТ1) і т. ін.

Територіальн (регіональні) ІС – призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Сюди належать ІС області, міста, району. Ці системи обробляють нформацію, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності, видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.

Галузев нформаційні системи управління – призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Галузеві ІС діють у промисловості та сільському господарстві, будівництві на транспорті і т. ін. У них розв’язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств х підрозділів. Галузеві ІС різняться за сферами застосування – промислова, непромислова, наукова.

Інформаційн системи управління підприємствами (АСУП) – це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших.

Інформаційн системи управління технологічними процесами (АСУ ТП) – керують станом технологічних процесів (робота верстата, домни тощо). Перша й головна відмінність цих систем від розглянутих раніше полягає, передусім, у характер об’єкта управління – для АСУ ТП це різноманітні машини, прилади, обладнання, а для державних, територіальних та інших АСУ – це колективи людей. Друга відмінність полягає у формі передавання інформації. Для АСУ ТП основною формою передавання інформації є сигнал, а в інших АСУ – документи.

Залежно від мети функціонування та завдань, які покладені на ІС на етапах збору та змістової обробки даних, розрізняють такі типи ІС: інформаційно-пошукові, нформаційно-довідкові, інформаційно-управляючі (управлінські), інтелектуальн нформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.

Складність функціонування таких великих соціально-економічних систем, як народне господарство України, зумовлює неможливість реалізації процесу управління з допомогою однієї або кількох локальних АСУ. З цією метою потрібний комплекс (група) АСУ, кожна з яких забезпечує вирішення своїх функціональних задач управління. При цьому йдеться не просто про об'єднання і зв'язок локальних АСУ між собою, а про забезпечення інформаційного діалогу між ними та доступу одн АСУ до інформаційних баз інших АСУ.

Отже, інтегрована автоматизована система управління (ІАСУ) може розглядатися як ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних та інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними та інформаційними потоками об'єкта управління.

Центральним поняттям в інтегрованих АСУ є поняття «інтеграція». Інтеграцію можна визначити як спосіб організації окремих компонентів в одну систему, що підтримує узгоджену і цілеспрямовану їх взаємодію, забезпечуючи високу ефективність функціонування всієї системи.

Інтеграцію в АСУ можна розглядати в кількох аспектах: функціональному, організаційному, нформаційному, програмному, технічному, економічному.

Функціональна нтеграція забезпечує єдність цілей та узгодження критеріїв і процедур виконання виробничо-господарських та технологічних функцій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основою функціональної інтеграції є оптимізація функціональної структури всієї системи, декомпозиція системи на локальн частини (підсистеми), формалізований опис функцій кожної підсистеми та протоколи взаємодії підсистем.

Організаційна нтеграція полягає в організації раціональної взаємодії персоналу управління на різних рівнях ієрархії ІАСУ та різних локальних її підсистем, що зумовлю узгодження дій персоналу з метою досягти поставлених цілей та погодженість управлінських рішень.

Інформаційна нтеграція передбачає єдиний комплексний підхід до створення й ведення нформаційної бази всієї системи та її компонентів на основі єдиного технологічного процесу збору, зберігання, передавання та обробки інформації, який забезпечує узгоджені інформаційні взаємодії всіх локальних АСУ та підсистем ІАСУ.

Програмна нтеграція міститься у використанні узгодженого та взаємозв'язаного комплексу моделей, алгоритмів і програм для забезпечення спільного функціонування всіх компонентів ІАСУ.

Технічна нтеграція – це використання єдиного комплексу сумісних обчислювальних засобів, автоматизованих робочих місць спеціалістів та локальних мереж ЕОМ, об'єднаних в одну розподілену обчислювальну систему, яка забезпечу автоматизовану реалізацію всіх компонентів ІАСУ.

Економічна нтеграція є узагальненим комплексним показником інтеграції системи і полягає в забезпеченні цілеспрямованого та узгодженого функціонування всіх компонентів ІАСУ для досягнення найбільшої ефективності функціонування всієї системи.

Повно загальноприйнятої класифікації елементів ІС досі не існує. Але практика їх функціонування показує, що майже в усіх ІС вирізняють такі елементи, як «функція ІС» і «компонент (підсистема) ІС».

Функція ІС це сукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на досягнення зазначено мети. Перелік функцій конкретної ІС залежить від сфери її діяльності, об’єкта управління, призначення її та ін. Наприклад, в інформаційній системі управління фінансами країни виокремлюють дві основні функції: планування бюджету виконання бюджету.

Компонент (підсистема) ІС – це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як єдине ціле. Компоненти комп’ютерної системи за своїм призначенням передусім поділяються на забезпечувальні і функціональні. Забезпечувальні містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.

До організаційного забезпечення належить сукупність документів, що описують технологію функціонування ІС, методи вибору застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС.

Для забезпечення функціонування ІС необхідно мати ряд ресурсів і обов’язково предмети праці, засоби праці і працю (труд). Роль перших в ІС належить нформації (інформаційне забезпечення), яка відіграє також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні засоби ІС, які виконують функції технічного забезпечення. Така сама функція покладена певною мірою й на засоби математичного та програмного забезпечення. Що ж до самої праці то, природно, кадри спеціалістів також погрібні будь-якій ІС.

Інформаційне забезпечення містить у собі не лише інформаційні ресурси як предмет праці та інформацію як продукт праці, а засоби і методи ведення ус нформаційної бази – об’єкта управління. До інформаційного забезпечення належать, методи класифікації і кодування інформації, способи організац нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови та ведення інформаційної бази і т. п.

Технічне забезпечення об’єднує сукупність усіх технічних засобів, використовуваних під час функціонування системи.

До математичного забезпечення віднесено сукупність математичних методів, моделей алгоритмів розв’язування задач, які застосовуються в ІС; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшої розробки програмних засобів. Моделі системи управління та об’єкта автоматизації належать, здебільшого, до організаційного забезпечення.

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для від лагодження, функціонування і перевірки робото здатності ІС.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил для формалізац природної мови, які використовуються для спілкування користувачів та експлуатаційного персоналу ІС із комплексом засобів автоматизації під час функціонування ІС.

До правового забезпечення належить сукупність правових норм, як регламентують правові відносини під час функціонування ІС та юридичний статус результатів такого функціонування.

Методичне забезпечення містить у собі сукупність документів, які описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС.

Ергономічне забезпечення ІС являє собою сукупність засобів і методів, які створюють найсприятливіші умови праці людини в ІС, умови для взаємодії людини та ЕОМ.

3. Структура інформаційних систем

Для розв’язання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої економічної задач необхідно створити певні умови. Ця проблема вирішується розробкою впровадженням різних видів забезпечення визначених державним стандартом з упровадження інформаційних технологій. За час виникнення і розвитку ІС в економіці мали різну структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик обчислювальної техніки, що в той чи інший період використовувалася для автоматизації економічних задач.

Комп’ютерн нформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у соб багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп’ютерних ІС потрібно визначати їх структуру.

Загалом під структурою комп’ютерної ІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв’язків між її елементами.

При описуванні ІС використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв’язків між ними, зокрема функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура – це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функц ІС або її частини, а зв’язки між елементами – це потоки інформації, що циркулю між ними під час функціонування ІС.

Технічна структура – це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів ІС, а зв’язки між елементами відбивають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв’язки між елементами інформаційні, супідрядності та взаємодії.

Документальна структура – це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв’язки між елементами взаємодії, вхідності і субпідрядності.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв’язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв’язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Інформаційна структура – це структура, елементами якої є форми існування і подання нформації у системі, а зв’язки між ними – операції перетворення інформації в системі. Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційн масиви, а зв’язками – операції роботи з масивами: ввід, коригування, перегляд, знищення і т. ін.

Функціональний підхід до структури ІС дає змогу виокремити підсистеми (компоненти) в раз різного визначення поняття «функція управління». Найбільшого поширення набуло створення функціональних підсистем за ознакою управління об’єктами (елементами) виробничого процесу і за ознакою стадій управління.

Так, у першому випадку формуються функціональні підсистеми, наприклад управління технічною підготовкою виробництва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матеріальними та трудовими ресурсами і т. ін.

В нформаційних системах органів загальнодержавного управління і невиробничо сфери така структура пов’язана з функціями, які виконуються установами. Наприклад, в автоматизованій системі державної статистики (АСДС) передбачені функціональн підсистеми статистики промисловості, сільського господарства, капітального будівництва і т. ін. У функціональній структурі АСДС неначе повторюється склад функціональних підрозділів Держкомітету статистики України. У другому випадку з позицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективного планування, оперативного управління, бухгалтерського обліку і т.ін.

4. Перспективи розвитку

Сучасний етап розробки інформаційних систем в економіці характеризується створенням нових видів інформаційних систем, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи зі штучним нтелектом, виконавчі інформаційні системи та інші, які будуть схарактеризован окремо.

Перспективи розвитку архітектури СУБД пов'язані з розвитком концепції обробки нетрадиційних даних і їх інтеграції, обміну даними з різних СУБД, розрахованої на багато користувачів технології в локальних мережах.

З 1996 року операційна система Windows 95 стала стандартом для настільних ПК. Для використовування переваг цієї операційної системи необхідний перехід до використовування 32-розрядних СУБД нижнього рівня.

До загальних властивостям СУБД Approach, Paradox, Access, відносяться:

1. Графічний багато віконний інтерфейс, що дозволяє користувачу в діалоговому режим створювати таблиці, форми, запити, звіти і макроси.

2. Спеціальн засоби, що автоматизують роботу;

3. Можливість роботи в локальному режимі або режимі клієнта на робочій станції;

4. Власна мова програмування.

Особливост СУБД Approach, Paradox, Access:

1. У Approach, у відмінност від Paradox Access, не забезпечується повна підтримка мови запитів SQL, що обмежу можливості в розрахованих на багато користувачів системах тільки погляданням даних;

2. У Access передбачена автоматична генерація коду SQL при створенні запиту користувачем;

3. У Access є майстер аналізу таблиць, за допомогою якого можна виконувати нормалізацію таблиць.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку СУБД є розробка «універсальних» СУБД, здатних інтегрувати в базі традиційні і нетрадиційні дані – тексти, малюнки, мову, відео і ін. Це особливо актуально для Web. Є два підходи до побудови таких СУБД: об'єктивно-реляційний – вдосконалення існуючих реляційних СУБД і об'єктивний.

Слід зазначити, що сучасні реляційні СУБД вже здатні інтегрувати дані, проте не традиційні дані не доступні для внутрішньої обробки. «Універсальні» СУБД повинні виконувати таку обробку. У таких системах не потрібні різнорідн програми, якими складно управляти.

Список використаної літератури

1.   Ананьєв О.М. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності [Текст]: підручник / О.М. Ананьєв, В.М. Білик, Я.А. Гончарук. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. 584 с.

2.   Антонов В.М. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології [Текст]: навчальний посібник / В.М. Антонов, Г.К. Яловий; ред. В.М. Антонов; Мін-во освіти і науки України, КНУ м. Т.Г. Шевченка. – К.: ЦНЛ, 2005. – 432 с.

3.   Гужва, В.М. Інформаційн системи і технології на підприємствах [Текст]: навчальний посібник / В.М. Гужва; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.

4.   Гуржій А.М. Інформатика та інформаційні технології [Текст]: підручник / А.М. Гуржій, Н.І. Поворознюк, В.В. Самсонов. Х.: Компанія СМІТ, 2003. – 352 с.