![]() |
||||||||||
|
Главная Рефераты по сексологии Рефераты по информатике программированию Рефераты по биологии Рефераты по экономике Рефераты по москвоведению Рефераты по экологии Краткое содержание произведений Рефераты по физкультуре и спорту Топики по английскому языку Рефераты по математике Рефераты по музыке Остальные рефераты Рефераты по авиации и космонавтике Рефераты по административному праву Рефераты по безопасности жизнедеятельности Рефераты по арбитражному процессу Рефераты по архитектуре Рефераты по астрономии Рефераты по банковскому делу Рефераты по биржевому делу Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту Рефераты по валютным отношениям Рефераты по ветеринарии Рефераты для военной кафедры Рефераты по географии Рефераты по геодезии Рефераты по геологии Рефераты по геополитике Рефераты по государству и праву Рефераты по гражданскому праву и процессу Рефераты по делопроизводству Рефераты по кредитованию Рефераты по естествознанию Рефераты по истории техники Рефераты по журналистике Рефераты по зоологии Рефераты по инвестициям Рефераты по информатике Исторические личности Рефераты по кибернетике Рефераты по коммуникации и связи |
Реферат: Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовищаРеферат: Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовищареферат з дисципліни “Екологія” На тему: ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Зміст 1. Сутність економічного механізму природокористування. Еколого-економічн нструменти 2. Платежі за ресурси, їх види і нормативи нарахування 2.1 Платежі за використання земельних ресурсів 2.2 Платежі за використання надр 2.3 Платежі за використання водних ресурсів 2.4 Платежі за лісокористування Список літератури 1. Сутність економічного механізму природокористування. Еколого-економічн нструментиЕкономічний механізм – це сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання, за допомогою яких реалізуються чинні в конкретних умовах економічн закони, здійснюється погодження і корегування суспільних, групових і приватних нтересів. Економічний механізм відіграє важливу роль у реалізації цілей екологічної політики господарського суб’єкта будь-якого рівня. Основними компонентами економічного механізму є: - правові основи здійснення економічної діяльност (права, обов’язки, ліцензії, обмеження тощо); - система відносин власності на основі засобів виробництва; - організаційна структура економіки, тобто система формальних і неформальних організаційних зв’язків, що формує реальні економічн відносини між господарськими суб’єктами; - система суспільних інститутів (традиції, моральн засади, релігійні звичаї тощо), що формують соціальне інформаційне поле економічної активності; - економічні інструменти – засоби зміни фінансового стану економічних суб’єктів (заходи, методи, важелі). Одну з головних ролей в реалізації економічного механізму відіграють економічн нструменти. За допомогою економічних інструментів можна впливати на спонукальні мотиви в діяльності господарських суб’єктів, регулювати товарно-грошові відносини на рівні підприємств, регіонів і країни в цілому. Економічн нструменти можна поділити на три групи: 1. Ціни на ресурси – ціна на сировину, матеріали, енергію; платежі за право користуватися землею, водою, лісом та іншими природними ресурсами; платежі за використання асиміляційного потенціалу екосистем (за забруднення); орендна плата за використання основних фондів, у тому числі природоохоронного призначення; ціна на трудові фактори (зарплата, нарахування на зарплату); ціна на використання фінансових ресурсів (облікова ставка НБУ, процентна ставка комерційних банків, виплати по позиках тощо). Ціни на ресурси виконують обмежувальні функції. Чим вищий рівень цін, тим менше ресурсів може бути придбано для господарської діяльності. 2.
Економічні вигоди – додатковий дохід або одержання певних переваг. Економічна
вигода формується під впливом таких факторів: ефективності господарювання
(вміння отримувати максимум вигоди від використання благ); кількісних і якісних
характеристик природного ресурсу; зовнішніх умов економічного середовища (ціни
на первинні ресурси, наявність знижок, податків, платежів, пільг тощо). 3. Перерозподільні платежі (виплати) – система вилучення частини доходів в одних економічних суб’єктів з метою передачі іншим. Даний механізм ґрунтується на законодавчих актах, двосторонніх угодах, а також на добровільних засадах. Система перерозподілу складається з таких елементів: порядку вилучення доходів; ставки вилучення доходів; порядку передачі коштів; ставки виплат. Перерозподільні платежі виконують функц еколого-економічного та еколого-соціального регулювання. Еколого-економічн нструменти – засоби (методи, заходи, важелі) впливу на фінансовий стан економічних суб’єктів з метою орієнтації їх діяльності в екологічно сприятливому напрямку. Найбільш суттєвими факторами при розробці і застосуванні еколого-економічних інструментів такі: механізм реалізації; природа впливу на економічні інтереси суб’єктів; методичні підходи до встановлення ставок; критеріальна база розрахунку ставок; принципи впливу на ключові групи економічних суб’єктів; форми інструментів. Залежно від механізмів реалізації еколого-економічні інструменти поділяються на такі: - адміністративний перерозподіл коштів (штрафи, субсидії) – має адресний характер вилучення і передачі коштів і застосовується у випадках аварійного забруднення довкілля; - фінансові трансферти (від франц. transfert передача) – система перерозподільних механізмів (податки, платежі, кредити, виплати тощо); - вільні ринкові механізми перерозподілу коштів (торгівля дозволами на викиди забруднюючих речовин); - сприяння на ринку – застосування негрошових форм підтримки економічних суб’єктів (нагородження спеціальними відзнаками, безкоштовна реклама тощо). За природою впливу на економічні інтереси суб’єктів еколого-економічні інструменти можна поділити на дві групи: - нструменти, спрямовані на вилучення доходів; - нструменти, спрямовані на збільшення доходів. Даний поділ є умовним, тому що еколого-економічні інструменти залежно від обставин можуть виконувати функції і першої, і другої групи. Наприклад, податки виконують функцію вилучення доходів, а у випадках пільгового оподаткування функцію збільшення доходів. Виняток становлять штрафи, які відносяться до першої групи, та субсидії, що належать до групи збільшення доходів. Методичн підходи до встановлення ставок. Ставки еколого-економічних інструментів можуть встановлюватися за такими методами: - емпіричним – значення ставок не прив’язується до реальних показників екодеструктивного впливу діяльності на економічну систему. Критеріями для встановлення ставок є фіскальні показники, що підбираються емпіричним методом. Тобто дослідним шляхом визначаються такі розміри ставок, які реально можуть впливати на екологічно спрямовану поведінку виробника чи споживача; - розрахунковим – спирається на реальн еколого-економічні показники господарських суб’єктів, які пов’язані з процесами впливу на природне середовище. Критеріальна розрахункова база ставок. Ставки є основою для приведення в дію економічних нструментів. Еколого-економічні ставки – це питомі економічні показники (тарифи, частки, процентні нормативи), що враховують дію або вплив екологічних факторів та забезпечують реалізацію економічних інструментів. Основу критеріальної бази складають: - економічні показники, які характеризують економічний стан суб’єктів господарювання та вплив господарської діяльності на зміну цін, ставок податків, платежів тощо; - еколого-економічні оцінки, які характеризують економічні показники (виробничі витрати, рівень рентабельності, якість продукції, продуктивність праці). Принципи впливу на ключові групи економічних суб’єктів: 1. Принцип “забруднювач сплачує”. Компенсацію екологічних витрат, зумовлених впливом на природне середовище, повинен здійснювати економічний суб’єкт, який своєю діяльністю призвів до них. Даний принцип слід застосовувати в тому випадку, коли в суспільстві існують технічні можливості для виробництва продукції без еколого-економічних наслідків або їх суттєвого зниження. Компенсацію збитків забруднювач повинен здійснювати за рахунок свого прибутку. Вперше на міжнародному рівні принцип “забруднювач сплачує” був обґрунтований Організацією економічного співтовариства і розвитку в 1972 році. З цього часу зазначений принцип активно використовується в законодавчій практиц вропейських країн та інших країн світу. В Україні даний принцип було запроваджено в 1991 році Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, в 44 ст. якого зазначено, що в Україні здійснюється плата за забруднення навколишнього природного середовища. 2. Принцип “споживач сплачує”. Компенсацію екологічних витрат, пов’язаних із впливом на довкілля, повинні здійснювати споживачі товарів, виробництво яких спричинило цей вплив. Даний принцип слід застосовувати тоді, коли в суспільств не існує технічних можливостей для забезпечення випуску продукції без негативних наслідків. У цьому випадку компенсація економічних збитків перекладається на споживачів продукції шляхом включення екологічних витрат у собівартість, а отже в ціну товару. 3. Принцип “усе суспільство сплачує”. Суть принципу в тому, щоб оплату витрат на реалізацію екологічних заходів, що мають глобальний, загальнодержавний або регіональний характер, здійснювати з фондів відповідного рівня, які створюються за рахунок коштів платників податків. Існу велика кількість форм еколого-економічних інструментів. Це створює великий спектр можливостей для цілеспрямованого екологічно орієнтованого впливу на економічн нтереси суб’єктів господарювання. Основні форми еколого-економічних нструментів та напрямки їх застосування наведені в табл.1. Таблиця 1. Форми еколого-економічних інструментів та напрямки їх застосування
| |||||||||