Курсовая работа: Державне регулювання природних монополій

Курсовая работа: Державне регулювання природних монополій

План

Вступ

І. Поняття монополії та її види. Природна монополія

1. Монополія. Види монополій

2. Сутність природної монополії

1) Виникнення природних монополій та їх загальна характеристика

2) Критерії, що визначають природні монополії

3) Класифікація природних монополій

ІІ. Регулювання природних монополій

1. Передумови втручання держави в регулювання монополій

2. Закон України Про природні монополії

1) Загальна сутність Закону

2) Органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій

3) Предмет регулювання діяльності суб'єктів природних монополій

4) Принципи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій

3. Світова практика регулювання природних монополій

ІІІ. Регулювання природних монополій на приклад житлово-комунальних послуг

Висновки

Перелік літератури

Закон конкуренції – один з найважливіших загальних економічних законів товарного виробництва, який виражає постійну залежність між собою учасників процесу виробництва і споживання товарів, їх постійну боротьбу, яка примушує удосконалювати процес виробництва, застосовувати досягнення науково-технічного прогресу, впроваджувати нові форми організації виробництва, прогресивні системи заробітної плати, тобто здійснювати все, що дає змогу завоювати ринок. Постійний тиск конкуренції – важлива рушійна сила суспільного розвитку. Вона також є важливим регулятором пропорцій виробництва і споживання. Але такий ринковий феномен як монополія не залежить від інших підприємств та компаній, тобто конкуренція відсутня. Коли має місце природня монополія, неможливе використання жодної альтернативи що до неї і тому єдиним шляхом подальшого розвитку (або запобігання деградації) та попередження зловживання монопольного становища є державне регулювання.

Визначення масштабів монополізму – складна методологічна проблема, тому сьогодні фактично невідома реальна степінь монополізму в національній економіці. Якщо раніше високий рівень монополізму значною мірою характеризувався наявністю великої кількості монопольних структур у виробничій сфері, то тепер вони швидко виникають у сфері реалізації і, навіть, у сфер надання адміністративних послуг.

В економіці будь-якої держави існують природні монополії – окрем випадки і сфери господарювання, в яких монополістична організація є економічно неминучою і обґрунтованою. В цих сферах суспільство виробило зовсім іншу тактику поведінки: не конкурентну боротьбу, а жорсткий державний контроль.

Саме державне регулювання природних монополій і є темою мого ндивідуального наукового завдання. Ця тема є дуже актуальною в наш час, тому що на данному етапі розвитку національної економіки держава не має досконалого аппарату регулювання, і все ще залишаються «білі плями» у національному законодавстві що до природних монополій. Метою мого дослідження є пошук можливого вирішення цих питань на основі досвіду інших країн, та минулих помилок нашого уряду.

Перш ніж зрозуміти, як саме регулюються природні монополії, розглянемо поняття «монополія» взагалі, та визначимо, що таке природна монополія і які фактори призводять до її виникнення.

Отже, монополія – це тип структури ринку, у якому існує тільки один продавець, що контролює всю галузь виробництва певного товару, що не ма близького замінника.

Ринок, на якому панує монополія, являє собою повну протилежність конкурентному ринку, де є багато конкурентів, що пропонують для продажу стандартизовані товари.

Розрізняють наступні види монополії:

1.         Закрита монополія. Вона захищена від конкуренції: юридичними обмеженнями, патентним захистом, інститутом авторських прав.

2.         Відкрита монополія – монополія, при якій одна фірма, принаймні на певний час, диним постачальником продукту, однак не має спеціального захисту від конкуренції. У подібному становищі нерідко перебувають фірми, які вперше вийшли на ринок з новою продукцією.

Природна монополія – галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок цілком. Із природними монополіями, в основі яких лежить економія на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, заснован на володінні унікальними природними ресурсами. [ 1, c. 145-147 ]

Розмежування монополій носить досить умовний характер, оскільки деякі фірми можуть належати одночасно до декількох видів монополій і у реальному житті чисті монополії майже не існують.

Природна монополія виникла внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на поданий товар чи послугу найкраще задовольняється однією або декількома фірмами. В її основі полягають особливості технології виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом могуть слугувати енергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт і т.д. Уявімо на хвилинку, що б було, якби наше суспільство обслуговувала більш ніж одна електрична компанія. Тоді кожен споживач повинен був би мати власну лінію напруги, технічне забезпечення, трансформатор і т.ін. Ці галузі зосереджує, як правило, у своїх руках держава (хоча в такій країні, як США, які можуть бути взяті за приклад як провідна держава світу, телефонний зв’язок, приміром, концентрується переважно у руках приватних фірм, таких як АТ&T, яка взагал фірмою, що має найбільшу кількість акціонерів в Сполучених Штатах).

Проте, варто зазначити, що в таких галузях, як газова промисловість, електроенергетика, залізничний транспорт і зв'язок, тільки частина видів господарської діяльності насправді належить до природно монополії. Деякі види господарської діяльності в цих сферах потенційно можуть ефективно функціонувати і в умовах конкуренції. Наприклад, виробництво як в електроенергетиці, так і в газовій промисловості, на відміну від транспортування й розподілу ресурсів, об'єктивно не є природною монополією. Такі галузі зв'язку, як міжміський і міжнародний телефонний зв'язок, в принципі, також не повинн розглядатися як природні монополії. Але поки що в Україні в багатьох випадках місцеві телефонні мережі при їх нинішньому технологічному рівні зараховуються до природних монополій. Так само на залізничному транспорті існує ціла низка допоміжних видів діяльност (ресторанні послуги, прання білизни, ремонт, будівництво, машинобудування т.д.), які хоч і мають певну спеціалізовану спрямованість, але успішно можуть здійснюватися на конкурентних засадах. [ 2 ]

За своїм соціально-економічним змістом і особливостями функціонування природна монополія незрівнянно більш складне явище, ніж інш види монополій. Більша частина її функціонування лежить за межами традиційно канви аналізу ринкової влади і монополії, а тому в економічній науц розглядається як один із випадків неспроможності ринку.

У багатьох випадках сутність і особливості функціонування природних монополій пов'язані з мережевою організацією виробництва. Цілісна мережа, яка охоплює великі території й до того ж має диспетчерські служби, як володіють ситуацією й керують оперативним усуненням недоліків у роботі, кошту надто дорого. Тому утримання паралельних мереж веде до невиправданого зростання витрат на одиницю виробленої продукції. Тим більше проблематичним є створення нових мереж. Висока капіталомісткість будівництва трубопроводів, залізничних колій, портів, ліній зв'язку в поєднанні з досить тривалим терміном окупност зазнаних витрат, створює нездоланні бар'єри для здійснення нових капітальних вкладень. Тому ці сфери суспільного виробництва не дуже привабливі для окремих нвесторів. Більше того, для окремих підприємців вони просто не під силу. Тут потрібне поєднання капіталів багатьох суб'єктів господарювання, а оскільки охочих на такі малоприбуткові дії, як правило, немає, то цю функцію бере на себе держава. Вона змушена це робити тому, що природні монополії є переважно стратегічними об'єктами, від яких залежать не тільки рівень умов життєдіяльності населення і розвитку виробничої сфери, а й безпека держави. Тобто ефективне функціонування природних монополій по суті належить до питань національної безпеки.

Оскільки в цьому випадку механізм конкуренції не працює, то органи державної влади задля уникнення розбалансування всієї системи ринкового господарства мають контролювати таких виробників (оскільки будь-яка монополія схильна зловживати своєю ринковою владою). Саме тому, ідентифікація природних монополій має вирішальне значення для формування оптимальних та ефективних механізмів державного регулювання їх діяльності. [ 3 ]

2) Критерії, що визначають природні монополії

Чим же відрізняються та як відлічити природні монополії від інших?

У науковій літературі (дослідники: Бутиркін А., Вурос А, Філюк Г. та інші) фіксуються різні підходи як щодо визначення критеріїв природних монополій, так і самого поняття “природна монополія”, виходячи з принципово відмінних історичних, політичних, економічних, інституційних умов їх утворення та діяльності.

Тому спробуємо визначити основні й додаткові критерії віднесення підприємств до категорії суб’єктів природних монополій для вітчизняно економіки:

1) Відсутність можливостей для створення економічно ефективного альтернативного джерела постачання товарів і послуг внаслідок того, що:

·        витрати на створення аналогічного альтернативного джерела товарів, послуг становлять 100 % фактичного обсягу витрат на надання послуг відповідним споживачам;

·        строк окупності будівництва нового джерела постачання аналогічних товарів перевищує 10 років;

·        вартість стаціонарних мереж або іншого стаціонарного обладнання, яке використовується для задоволення попиту відповідної кількості споживачів, перевищує 200 тис. грн;

·        протяжність мереж перевищує: 2 км – для централізованого водопостачання, водовідведення, постачання теплово енергії; 1 км – для під’їзних залізничних колій; 1000 абонентів – для місцевого телефонного зв’язку.

2) Унікальність споживчих властивостей товарів і послуг суб’єкта господарювання пов’язана з тим, що:

·          вони не можуть бути замінен аналогічними товарами з альтернативних джерел;

·          споживачі за нормальних економічних умов не можуть відмовлятися від цих товарів і послуг у зв’язку з виникненням у цьому випадку аварійних надзвичайних ситуацій;